Сайт кафедри  географії ДНУ
Кафедра географії історичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гонара     
.
Навігація


Форма входу
    Вітаємо на нашому сайті!

Зінов'єва К. Р., Мазурак Л. М.

Дніпропетровський національний ун-т, геолого-географічний фак-т, студ. ІІ курсу.

Наукові керівники: доц. каф. геології та гідрогеології, к.г.-м.н. Дуднік Н.Ф.;

директор НДІ геології ДНУ, к.геол.н. Іванов В.М.

МІНЕРАЛОГО-ГЕОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗОЛОТОНОСНИХ РУД

РОДОВИЩА БАЛКА ЗОЛОТА

 

Родовище Балка Золота, виявлене в 1965 році при бурінні Сурського структурного профілю, знаходиться в Солонянському рудному полі. У структурному відношенні родовище віднесене до вузла перетину двох ортогональних систем диз’юнктивних порушень, які січуть дві контрастні вулкано-плутонічні асоціації порід основного (метабазальти, пікробазальти, методолерити) і кислого (порфірові метадацити, порфірові тоналіти, фельзити) складу. Золотоносними є мінералізовані зони розсланцювання, розташовані переважно в екзоконтактах дайок кислого складу. У межах цих зон рудні тела, як правило, локалізовані в ділянках максимального розвитку кварцових і карбонат-кварцових прожилків, що складають 10-20% (до 30-50%) об’єму породи. Площа зруденілої зони на поверхні корінних порід має поперечні розміри 2,5 км х 1,2 км. За даними випробування виділено 70 рудних тіл потужністю від 0,1 до 19,3 м з вмістом золота більш 1 г/т (до 49 г/т), в тому числі 18 рудних тіл потужністю більш 1,0 м із середнім вмістом золота 6,1 г/т.

Золоте зруденіння знаходиться у таких різновидах порід: 1) серицит–кварц–карбонат–хлоритових сланцях по основним вулканітам; 2) плагіоклаз–біотит–карбонат–серицит–кварцових сланцях по кислим вулканітам; 3) лиственітоподібних породах біотит–хлорит–серицит (мусковіт)–кварц–карбонатного складу; 4) альбіт–порфірах і ліпаритах. Перераховані різновиди порід містять вкрапленність сульфідів, окислів заліза і титану, а також турмаліну, який утворює голчасті і призматичні кристали довжиною до 2 мм, неправильні виділення, гніздовоподібні скупчення, що мають зеленуваті, блакитні, рожевуваті та інші відтінки, нерідко зональні.

Хлорит переважно поданий рипідолітом, карбонат – анкеритом, в меншій мірі – доломітом і кальцитом. Вміщуючи породи у мінералізованих зонах січуться прожилками істотно кварцового, карбонатного, силікатного складу. Прожилки, як прямолінійні, так і звивисті, звичайно мають різкі контакти з вміщуючою породою. Найбільше поширеними є прожилки, складені білим кварцем із підпорядкованими кількостями серициту, плагіоклазу, карбонату, хлориту, турмаліну, рудних мінералів.

Карбонатні прожилки складені, головним чином, анкеритом і кальцитом при підпорядкованій ролі кварцу, хлориту, серициту, рудних мінералів.

Головними мінералами силікатних прожилків є хлорит і серицит, яких супроводжують турмалін і рудні мінерали.

У прожилково-вкрапленних рудах родовища виявлені такі рудні мінерали: пірит, халькопірит, піротин, сфалерит, молібденіт, галеніт, магнетит, ільменіт, телуриди срібла, золота, вісмуту, свинцю, нікелю, а також самородні золото і срібло.

Пірит – домінуючий серед рудних мінералів, що складає не менше 90% у їхньому загальному балансі. Його виділення близькоізометричної, ізометричної, неправильної і подовженої форми розподілені нерівномірно, присутні й у прожилках, і у вміщаючій породі. При тому, що деякі прожилки і жили дуже бідні піритом, зустрічаються і такі, у яких на частку цього мінералу припадає більш половини їх об’єму. У більшості випадків основна маса піриту тяжіє до призальбандових частин прожилків. При віддалені від вміщуючих пірит прожилків і зон інтенсивної тріщинуватості, як правило, більш бідним цим сульфідом є і міжпрожилковий простір. У сланцях пірит часто віднесений до тріщин сланцюватості, у породах масивного зразку – до ділянок інтенсивної метасоматичної переробки, здебільшого – окварцювання. Найбільш значні виділення піриту, переважаюча частина яких зосереджена в прожилках і кварцових гніздах, досягають 6-7 мм у поперечнику. Хімічний склад піриту, за даними НДІ геології ДНУ, характеризується деяким надлишком сірки (54,20-55,02%) над залізом (44,98–45,80%). Головними домішками в піриті є марганець (до 0,4%), мідь (звичайно до десятих долей відсотка, іноді до 7-9%), титан (до 4%), кобальт (2,5%) і нікель (1,5%); рідше фіксуються цирконій (іноді до перших відсотків) і молібден (до 0,3%); максимальний вміст золота в піриті 0,1%, срібла – 0,25%. Частота виявлення золота в піриті знижується при збільшенні числа аналізованих точок у межах одного зерна, що може вказувати на більш ймовірну його присутність у вигляді тонкої механічної домішки.

Халькопірит частіше усього знаходиться в просторовій асоціації з піритом, цементуючі його більш ідіоморфні зерна, наростаючи на них, створюючи в них мікровключення і виповнюючи тріщинки. Рідше він зустрічається разом із піротином, сфалеритом й іншими рудними мінералами. У халькопіриті спостерігається надлишок сірки (35,03–36,84%) по відношенню до заліза (29,26–30,43%) і міді (33,90–34,54%). У числі домішок у мінералі – свинець (до 0,46%), марганець (0,4%), кобальт (0,3%), телур (0,22%), нікель і сурма (0,05%), цирконій (0,04%), молібден (0,01%), титан (0,005%), а також срібло (0,19%) і золото (0,006%). Самостійні виділення халькопіриту звичайно не перевищують 400-500 мкм.

Сфалерит зустрічається рідко і звичайно знаходиться в зростках із халькопіритом і піротином. Найбільш велике виділення мінералу має розмір 500 х 300 мкм. Його склад (72,59% цинку, 20,32% сірки і 7,09% заліза) відповідає коричневому сфалериту. У домішкових кількостях у ньому присутні марганець (0,05%), кобальт і циркон (0,04%), титан (0,02%) та нікель (0,015%), мідь (0,005%) і срібло (0,0009%).

Молібденіт присутній у вигляді лусочок довжиною не більш 70–80 мкм, зрідка до 300-400 мкм, що розвиваються по тріщинках у кварці, а також утворюючих сип в окварцьованій породі.

Галеніт – найменш поширений серед сульфідних мінералів. Рідкі його знахідки подані мікронною висипкою зерен у вміщаючій породі, мікровключеннями в піриті розміром до 50 мкм, а також «трубчастими» виділеннями довжиною до 100 мкм, віднесеними до тріщин спайності в плагіоклазі. Мінерал, що на 86,79-87,64% складається із свинцю і на 12,36–13,21% – і з сірки, містить домішки вісмуту (до1,54%), заліза (1,46%), срібла (0,93%), сурми (0,45%), телуру (0,39%), міді (0,15%).

Ільменіт відноситься до числа систематично присутніх мінералів руд. Його середня кількість складає декілька відсотків, хоча зустрічаються і ділянки, у значній мірі збагачені їм. Зустрічаються відділення ільменіту неправильної, пластинчастої і подовженої форми, найчастіше лейкоксенізировані і облямовані сфеном. Часто він присутній і у вигляді мікронних згустків.

Магнетит поширений у меншій мірі, ніж ільменіт, і утворює зерна розміром до 0,5 мм, що характеризуються різним ступенем ідіоморфізму, і мікронні висипки. У магнетиті присутні домішкові кількості титану (до  1,5%), марганцю (0,2%), хрому (0,01%), кобальту (0,005%), нікелю (0,003%).

Достатньо різноманітно на родовищі подана телуридна мінералізація; у її складі – гесит, петцит, сильваніт, алтаїт, телуровісмутит, мелоніт.

Гесит (Ag2 Te) – найбільше поширений телурид, що зустрічається в золотоносних кварцевих прожилках і метасоматично змінених породах. Спостерігається у вигляді самостійних ксеноморфних і близько-ізометричних виділень розміром до 0,5 мм, гніздообразних відокремлень, зростків із рудними мінералами в таких варіантах: 1) із самородним золотом в кварці; 2) із телуровісмутитом у галеніті і на контакті зерен галеніту і піриту; 3) із мелонітом і золотом; 4) із мелонітом, телуровісмутитом і золотом; 5) із сильванітом; 6) із петцитом; 7) з алтаїтом; 8) наростає на галеніт, сфалерит, пірит. Присутність тісних мікрозростків ілюструється наявністю різноманітних домішок: заліза (до 4,41%), сірки (2,76%), сурми (2,13%), золота (0,67%), свинцю (0,64%), кадмію (0,19%), вісмуту (0,11%), ртуті (0,1%, міді (0,09%), нікелю (0,02%).

Петцит (Ag3 AuTe2), аналізи якого показали вміст срібла 42,12% і 43,28%, золота – 24,83% і 24,79%, телуру – 33,05% і 31,93%, утворює одинокі ангедральні зерна розміром не більш 70 мкм, що знаходяться в інтерстиціях між зернами карбонату і кварцю метасоматитів, а також вміщені в геситі. У якості домішок встановлені: сірка (до 0,3%), миш’як і свинець (0,19%), вісмут (0,12%), кадмій (0,11%) і кобальт (0,01%).

Сильваніт (AuAgTe4) зустрінутий у вигляді мікровключень мирмекитоподібної, округлої і краплеподібної форми в геситі. Склад мінералу: золото – 23,45% і 24,39%, срібло – 13,64% і 12,97%, телур – 62,82% і 62,66%.

Алтаїт (PbTe), що наростає на гесит, утворює у ньому включення округлої форми, а також присутній у вигляді самостійних виділень у кварці, містить 61,97% і 62,41% свинцю, 38,03% і 37,59% телуру.

Телуровісмутит (Bi2Te3) зустрічається в кварцових і польовошпат-кварцових прожилках, де поданий дрібними самостійними виділеннями і зростками з геситом, мелонітом і золотом.

Мелоніт (NiTe2), що є першою знахідкою в Україні, встановлений у виді декількох виділень різної форми, одне з яких на 20,65% складається з нікелю і на 79,82% – із телуру.

У кварці ідентифіковане одне ізометричне виділення самородного срібла.

Самородне золото пробністю 782–986 зустрічається у зростках із телуридами, у вигляді самостійних виділень у жильній матриці і в тісній асоціації з піритом. У зростках із телуридами воно подано мікронними золотинками округлої і вугластої форми, що знаходяться серед геситу, у зрощенні з геситом, мелонітом, телуровісмутитом; зустрінуто виділення золота, що наростає на пірит і, в свою чергу, обволікається геситом.

Головними жильними мінералами, що вміщують золото, є кварц, плагіоклаз і карбонат. Золото в них утворює самостійні виділення неправильної, витягнутої, близкоізометричної, пластинчастої, гачкуватої, краплеподібно-округлої, дендритоподібної і іншої форми. Встановлено золотини розміром від 10 до 35 мкм із чітко зональним розподілом золота і срібла, що виражається наявністю на їх периферії кайм потужністю до 6 -7 мкм з вмістом срібла до більш 55% при тому, що в ядрі концентрація цього елементу не перевищує 6,82%.

Просторова асоціація самородного золота з піритом виявлена наявністю його нашльопок на зернах останнього, а також мікровключень різної форми в ньому.

До головних домішок у самородному золоті відносяться свинець (до 1,05%),сірка (0,17%),залізо (0,13%),телур і сурма (0,08%).

На підставі наявних даних передбачається, що рудні мінерали на родовищі утворені в такій послідовності : магнетит – пірит І – золото І – халькопірит + піротин + сфалерит – гесит + мелоніт + телуровісмутит + петцит + сильваніт + золото ІІ .

До числа металів, що при сприятливій ситуації можуть, поряд із золотом, мати промисловий інтерес, очевидно, може бути віднесений молібден, вміст якого в пробах досягає перших долей відсотка.

Таким чином, отримані дані свідчать про те, що зруденіння родовища Балка Золота може бути віднесене до золото-кварцового (почасти золото-сульфідно-кварцового) формаційного та піритового (почасти телуридного) мінерального типів.

 


Новини


  Погода

  Партнеры

  Реклама

  Календарь

  Погода

.
Кафедра географії, історичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (106 Географія, 242 Туризм, 014.07 Середня освіта (Географія))
© 2006-2019. Поширення матеріалів сайту дозволяється за умови посилання на www.ggf-dnu.org.ua
© Розроблення та підтримка сайту - Гаврюшин Олександр (admin@ggf-dnu.org.ua)