Сайт кафедри  географії ДНУ
Кафедра географії історичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гонара     
.
Навігація


Форма входу
    Вітаємо на нашому сайті!

Тимуляк Л.М.

Інститут географії НАН України, відділ ландшафтознавства, аспірант.

Науковий керівник:, с.н.с. відділу ландшафтознавства, к.геогр.н.Давидчук В.С.

СТРУКТУРА УРБАНІЗОВАНИХ ЛАНДШАФТІВ ПЕРЕДГІР’Я:

ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ І КАРТОГРАФУВАННЯ

 

Зростання міських поселень супроводжується збільшенням антропо­генного навантаження на природне середовище. Це зумовлює посилення уваги до проблем урбанізованих територій. Урбанізація у різних аспектах вивчається представниками багатьох наукових напрямів, зокрема, економіко-географами, економістами, архітекторами, екологами. Важливу роль відіграє дослідження урбанізованих територій і в працях ландшафтознавців. Адже знання ландшафтної структури допомагає оптимізувати функціональну структуру міста, раціонально планувати подальшу забудову його території, вирішувати проблеми, пов’язані із запобіганням надзвичайним ситуаціям природного або техногенного походження та ліквідацією їх наслідків тощо.

Урболандшафтний підхід до вивчення міста використано у працях Я.Р. Дорфмана [6], К.І. Геренчука [2], Ф.В. Тарасова [14], П.Г. Шищенка [20], Ю.Г. Тютюнника [15], І.С. Круглова [10], О.Ю. Дмитрука [4, 5], О.О. Керничної [9], М.А. Фалолєєвої [16] та інших дослідників. Усі вони вказують на важливе значення ландшафтних умов у формуванні міста. Однак залишається відкритим питання, до якої міри зберігається ландшафтна структура території під міською забудовою. Деякі автори при розгляді урбанізованих ландшафтів не виділяють фацій, урочищ і місцевостей, вказуючи на домінуючу, системоутворюючу роль техногенезу [8, 15]. Інші розглядають місто як сукупність ландшафтно-архітектурних систем, що характеризуються територіальною єдністю, особливим характером організації та функціонування [4, 5, 9]. Ще інші, вказуючи на порушення структури ПТК в містах на рівні фацій, вважають урочища найменшими таксонами, що формують природний каркас забудованих територій. При цьому місто розглядають як ділянку природного ландшафту або декількох ландшафтів, які перетворені процесом урбанізації [10, 16].

В саме словосполучення «урбанізований ландшафт» дослідники також вкладають неоднаковий зміст. Є праці, в яких терміни «урболандшафт» та «урбанізований ландшафт» вживаються як синоніми [15, 16 та ін.]. О.Ю. Дмитрук наголошує на змістовно-термінологічній відмінності між цими термінами: «урболандшафт» («міський ландшафт») – це геопросторова структура топічного та локального рівнів; «урбанізований ландшафт» – геопросторова структура регіонального рівня. Урбанізований ландшафт є поєднанням декількох урболандшафтів, це «інтегральна природогосподарська система, що включає міські населені пункти з приміськими смугами впливу та комунікаціями між ними, де природні компоненти зазнали значних трансформацій» [5].

Збільшення площі урбанізованих ландшафтів та необхідність раціо­нального врахування ландшафтної структури міста в практиці господарю­вання зумовлюють актуальність дослідження таких ландшафтів. Разом з тим, слід взяти до уваги, що урбанізовані території, розташовані в різних ландшафтних умовах, значно відрізняються за своєю структурою та іншими характеристиками.

Значний науковий і практичний інтерес становить вивчення урбані­зованих територій передгір’їв. Ландшафти передгір’їв відзначаються певними особливостями, пов’язаними з їх контактним положенням по відношенню до гірських та рівнинних територій [18]. Такі ландшафти характеризуються підвищеною динамічністю, в їх межах відбувається активний обмін речовини і енергії між горами і прилеглими рівнинами, що сприяє виникненню частих повеней, зсувів, інших несприятливих для міста природних процесів.

В Україні крупномасштабні дослідження урбанізованих ландшафтів, розташованих у передгір’ях, здійснювалися, зокрема, для  території Івано-Франківської області (міста Івано-Франківськ [1, 17] та Надвірна [12]). Ці роботи виконані в руслі ландшафтного підходу, однак мають переважно геоекологічне спрямування. Тому залишається актуальним подальше детальне вивчення урбанізованих територій Івано-Франківського Передкарпаття на основі ландшафтного підходу.

В межах Івано-Франківської області поширені гірські, передгірські та рівнинні ландшафти. Однією із особливостей селитебного природо­користування регіону є чітко виражена концентрація найбільших міських поселень саме у передгір’ї. В цілому, в містах Передкарпаття проживає понад 72% міського населення Івано-Франківської області. Густота населення в передгір’ї становить 170-288 осіб/км², тоді як  середня по області складає близько 100 осіб/км² [13].

Івано-Франківське Передкарпаття характеризується складною тектонічною і геологічною будовою, внаслідок чого ландшафтна структура передгірних акумулятивно-денудаційних рівнин відзначається суттєвими регіональними відмінностями. За ландшафтною структурою значно відрізняються північно-західна та південно-східна частини регіону, межа між якими проходить по річці Ворона.

Річки північно-західної частини Івано-Франківського Передкарпаття течуть у північно-східному напрямку. Вододіли утворені залишками високих, сильно розчленованих терас Дністра, складених нижньочетвертинними супісками та суглинками. На них сформувалися буроземно-підзолисті та дернові опідзолені ґрунти під ялиново-буковими лісами та сільськогосподарськими угіддями.

Південно-східна частина регіону характеризується вузькими гребене­подібними вододілами (правобережжя р. Прут), складеними елювіально-делювіальними відкладами,із буроземно-підзолистими поверхнево-оглеєними й дерново-підзолистими ґрунтами під ялиново-буковими лісами та лучними ценозами, а також плоскими погорбованими вододілами (Прутсько-Пістинське межиріччя), складеними елювіально-делювіальними суглинками, супісками і пісками з бурими гірсько-лісовими опідзоленими ґрунтами під ялиново-буково-ялицевими, буковими лісами та післялісовими луками. На лівобережжі р. Прут поширені плоско-вирівняні вододіли, складені лесоподібними відкладами із чорноземами опідзоленими оглеєними і темно-сірими опідзоленими ґрунтами під ріллею на місці широколистяних лісів і лучних степів.

Значні площі в межах Івано-Франківського Передкарпаття займають широкі, добре розвинені річкові долини, які складаються із заплав та кількох надзаплавних терас, складених з поверхні алювіальними суглинками та супісками з дерново-підзолистими поверхнево-оглеєними ґрунтами під поселеннями, сільськогосподарськими угіддями та ділянками дубово-грабових лісів [19].

Багато міст Передкарпаття (серед них Болехів, Долина, Надвірна, Косів) приурочені до контактної смуги передгір’їв із гірськими ландшафтами. Проте найбільші міста Івано-Франківського Передкарпаття – Івано-Франківськ, Калуш, Коломия – розташовані на низьких та середніх терасах річок.

Водночас ці три міста відрізняються історією свого розвитку і функ­ціональним призначенням. На думку дослідників, Коломия вже у XIII ст. мала статус міста, а у XV ст. стала важливим осередком торгівлі. В наш час – це місто обласного підпорядкування, важливий культурний центр.

Калуш вперше згадується у письмових джерелах середини XIII ст. До кінця XVIII ст. він залишався невеликим містечком (2,5 тис. жителів), а сьогодні є містом обласного підпорядкування, районним центром, осередком хімічної промисловості Передкарпаття.

Місто Івано-Франківськ засновано як Станіслав у середині XVII ст. на місці кількох селищ з метою оборони шляхетських володінь на Покутті від турецько-татарських нападів. Після першого поділу Польщі місто опинилося під владою Австрії і стало адміністративним центром одного з округів Галичини. З початку ХХ ст. м. Станіслав стає важливим торгівельним, промисловим, культурним центром Передкарпаття [7].

В залежності від особливостей свого історичного розвитку, ландшафти цих трьох міст різною мірою трансформовані господарською діяльністю. Їх доцільно вибрати в якості ключових ділянок для порівняльного аналізу впливу ландшафтної структури передгір’я на формування і функціонування урбанізованих територій. Одним із необхідних етапів такого аналізу має бути крупномасштабне комп’ютерне ландшафтне картографування міських поселень.

На основі такого аналізу можна сформулювати рекомендації щодо розробки структури природничого блоку ГІС муніципального рівня, опрацювати алгоритми його використання для планування організації та розвитку міських територій Передкарпаття, для вирішення актуальних задач муніципального управління у повсякденному режимі та в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Основною складовою природничого блоку муніципальної ГІС має бути крупномасштабна ландшафтна карта, яку можна ефективно застосовувати для [3]:

-   укладання карт функціонального зонування території міста, оціночних карт природних ресурсів, інших прикладних і тематичних карт;

-   опрацювання ландшафтнорепрезентативних мереж геоекологічного моніторингу та вивчення міграції забруднень в урбанізованому ландшафті;

-   оцінки геоекологічного стану та розробки заходів щодо охорони природного середовища урбанізованих територій за межами зон суцільної забудови;

-   дослідження впливу забруднення міського середовища на природні комплекси і здоров’я людини;

-   аналізу питання раціонального використання природних ресурсів міської території;

-   оцінки антропогенної перетвореності урбанізованих ландшафтів і прогнозування природних процесів за умови збільшення техногенного навантаження на урбанізований ландшафт, а також для розв’язання інших природоохоронних задач.

 

Інформаційні джерела:

1. Адаменко О.М., Крижанівський Є.І., Нейко Є.М., Русанов Г.Г., Журавель О.М., Міщенко Л.В., Кольцова Н.І. Екологія міста Івано-Франківська. – Івано-Франківськ: Сіверсія МВ, 2004. – 200 с.

2. Геренчук К.И. Городское ландшафтоведение, его содержание и задачи // Антропогенные ландшафты центральных черноземных областей и прилегающих территорий: Материалы регион. конф. – Воронеж, 1972. – С. 10-12.

3. Давыдчук В.С., Линник В.Г., Чепурной Н.Д. Организация геоинформационных систем для моделирования антропогенных нарушений природной среды крупных регионов // Глобальные проблемы современности: региональные аспекты. Сб. трудов. – Вып. 5. М.: ВНИИ системных исследований,1988. – С. 163-167.

 

4. Дмитрук О.Ю. Методика ландшафтного аналізу урбанізованих територій (на прикладі міста Києва): Автореф. дис… канд. геогр. наук. 11.00.11 / Київський університет ім. Т.Шевченка. – К.,1993. – 22 с.


Новини


  Погода

  Партнеры

  Реклама

  Календарь

  Погода

.
Кафедра географії, історичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (106 Географія, 242 Туризм, 014.07 Середня освіта (Географія))
© 2006-2019. Поширення матеріалів сайту дозволяється за умови посилання на www.ggf-dnu.org.ua
© Розроблення та підтримка сайту - Гаврюшин Олександр (admin@ggf-dnu.org.ua)