Сайт кафедри  географії ДНУ
Кафедра географії історичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гонара     
.
Навігація


Форма входу
    Вітаємо на нашому сайті!

Москалюк К. Л.

Львівський націон. ун-т ім. І. Франка, каф. геоморфології і палеогеографії, аспірант.

Науковий керівник: доц. каф. геоморфології і палеогеографії, к.геогр.н. Брусак В.П.

ОРОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ території ПОДІЛЬСЬКИХ ТОВТР

 

У рельєфі Подільської височини виразно виділяється смуга Товтр – ланцюг лінійно витягнутих масивів Головного пасма та супроводжуючих його невисоких скелястих пагорбів, так званих бічних товтр. За походженням – це рифові побудови середнього міоцену (пізній баден – ранній сармат), які сформувались у теплих прибережних водах Паратетісу 13–18 млн. років тому. Подільські Товтри збереглися практично в первісному стані, з властивими для рифів формами та елементами форм рельєфу, тому вони представляють значний інтерес для геолого-геоморфологічних досліджень.

Викопні органогенні споруди бадену та сармату суттєво відрізняються, оскільки вони формувались в абсолютно відмінних палеогеографічних умовах. Геолого-геоморфологічну основу Головного пасма Товтр утворює відпрепарований денудацією бар’єрний риф, складений верхньобаденськими органогенними та органогенно-детритовими вапняками, які локально перекриті серпулітовими вапняками нижнього сармату та четвертинними відкладами. Бічні товтри – це органогенні споруди раннього сармату, які у сучасному рельєфі мають вигляд окремих скелястих, часто конусоподібної форми пагорбів, які зазвичай розташовані на північний захід від Головного пасма Товтр.

Подільські Товтри простягаються з північного заходу на південний схід через Тернопільську і Хмельницьку області до долини р. Дністер більше ніж на 150 км. Ступінь та форма прояву Товтр у сучасному рельєфі в різних частинах Поділля суттєво відрізняються. Мета даної роботи – охарактеризувати орографічні та гідрографічні особливості території Товтр у межах північної, центральної та південної частин Поділля. В основу роботи покладені результати польових та камеральних досліджень.

Головне пасмо Подільських Товтр складається з відокремлених лінійно витягнутих масивів, відстань між якими досягає 3–5 км. Масиви Головного пасма розділені на другорядні пасма річковими долинами, балками та сідловинами. Головне пасмо Товтр починається від осібно розташованої на правому березі річки Серет гори Ратинської (384,8 м) (Тернопільська обл.) і простягається у північно-західному напрямі до с. Кульчиївці (Хмельницька обл.). Поблизу села Смотрич, паралельно до напряму Головного пасма Товтр, розташований ланцюг викопних рифових піднять пізньобаденського віку, який майже не виділяється у рельєфі.

Характерним елементом рельєфу Головного пасма є обширна (200–500 м) й вирівняна вершинна поверхня, яка характеризується досить витриманою на усій протяжності пасма абсолютною висотою. Слід відзначити, що висоти Головного пасма знижуються з північного заходу на південний схід внаслідок загального нахилу Подільської плити. Максимальні висоти Головного пасма Подільських Товтр коливаються від 440–430 м у його північній частині до 400–415 м у центрі. Для усіх другорядних масивів Головного пасма Товтр характерна виразна асиметрична будова: південно-західний схил короткий і крутий (до 35–400), північно-східний – порівняно пологий і довгий, його крутість не перевищує 10–120. Типова асиметрія схилів викопних рифових піднять ускладнюється крутими схилами східної експозиції, які приурочені до річкових долин.

Бічні товтри суттєво відрізняються від Головного пасма за геологічною будовою та морфологічними особливостями рельєфу. Бічні товтри – це окремі пагорби та групи пагорбів, розташовані в основному на захід від Головного пасма Товтр або на його вершинах. Бічні товтри завжди нижчі від Головного пасма, досягаючи 350–360 м абсолютної висоти у центральній частині території Подільських Товтр, та 325–330 м у північній та південній частинах. Рівень бічних товтр над прилеглими територіями піднімається на 30–40 м.

За морфологічними особливостями серед бічних товтр виділяються конусоподібної форми пагорби («власне товтри»), з крутими схилами (до 20–350) та численними кам’яними розсипами на вершинах, які утворюють мальовничі скелясті гребені, розташовані перпендикулярно до напряму простягання Головного пасма та невисокі пагорби з пологими схилами («могилки»), практично непомітні у рельєфі, хаотично розташовані поблизу Головного пасма.

Отже, рельєф усього комплексу викопних органогенних побудов – Головного пасма та бічних товтр є досить різноманітним, що зумовлено особливостями їх формування та комплексної денудації. Добре простежуються відмінності у рельєфі північної, центральної та південної частин території Подільських Товтр. Нижче подається характеристика масивів Головного пасма Товтр та просторово приурочених до них бічних товтр.

У північній частині Подільських Товтр (до долини р. Гнізни) рифові літотамнієві вапняки верхнього баденію формують виразно підняте над прилеглими територіями пасмо. Масив простягається у північно-західному напрямі майже на 10 км. Головне пасмо тут складається із послідовно розташованих другорядних пасм – г. Хоми (413,2 м), г. Гонтова (421,5 м), г. Крайній Камінь (431,1 м), г. Зубова (430,8 м), г. Василіанська (404,7 м), г. Лань (394,5 м), розділених долинами річок Серет, Гніздечна, Гнізна Гнила. У межах зазначених пасм абсолютна висота вершинної поверхні на всьому протязі практично не змінюється і коливається у незначних межах. Над прилеглими територіями пасмо піднімається на 60–70 м. Схил південно-західної експозиції даного масиву відносно пологий, майже без скельних виходів вапняків у привершинній частині, що не характерно для Головного пасма Товтр.

Головне пасмо у північній частині Товтр супроводжується численними бічними товтрами, які хаотично розташовані на значній площі в межах Тернопільського плато. Відстань окремих товтр від Головного пасма становить близько 10–15 км. Товтри даної ділянки – це невисокі пагорби (від 2–5 м до 10–15 м відносної висоти), як правило, вкриті чагарником. Вони не утворюють ланцюгів або гребенів, часто майже непомітні у рельєфі.

Центральна частина Подільських Товтр (до долини р. Жванчик) охоплює декілька масивних пасм викопних рифових піднять (Скалатське, Колодницьке, Гримайлівське, Сатанівське), які виразно виділяються у рельєфі (відносні висоти пасм змінюються від 60 – 80 м до 120 – 140 м у долинах річок). У межах кожного пасма абсолютні висоти коливаються у незначних межах (до 10 м). Найвищі вершини Колодницького пасма формують г. Монастир (407,8 м), г. Скеля (402,7 м), г. Скеля (418,2 м); Скалатського пасма – г. Свята (398,5 м), г. Падина (396,0 м), г. Гостра Могила (398,0 м). Найвищими абсолютними та відносними висотами у північній частині Товтр відзначається Гримайлівське пасмо – г. Назарова (403,2 м), г. Волова (397,0 м), г. Янцова (410,2 м), г. Бохіт (413,9 м), г. Велика Бугаїха (400,6 м), яке вище у середньому на 10–15 м. Напрям простягання Головного пасма змінюється на субмеридіональний, порівняно із діагональним у північній частині Подільських Товтр.

Ширина Товтрового пасма у районі його перетину р. Збруч є максимальною і досягає 10-12 км. Слід відзначити, що у центральній частині Товтр Головне пасмо перетинає лише долина річки Збруч. На цій ділянці пасмо значно розширюється, і представлене низкою крупних викопних рифових масивів. Для них характерна широка вирівняна вершинна поверхня та загострені скелясті вершини, асиметрична будова схилів (південно-західний схил крутий (до 350-400) і короткий, ускладнений скельними виходами у привершинній частині, північно-східний – пологий (крутизна не перевищує 100 – 120) і довгий (рис. 1).

Для Головного пасма властиві численні виходи порід, як у корінному так і некорінному заляганні. Виходи вапняків потужністю до 0,2–2,0 м виявлені на вершинних поверхнях злегка опуклої форми (на рівні 380–400 м). Потужні виходи вапняків (від 10–15 до 20 м) приурочені до привершинних частин крутих схилів.

Подпись: Бічні товтри на цій ділянці представлені лише групами невеликих пагорбів у підніжжі південно-західного макросхилу Скалатського пасма та г. Назарової. Бічні товтри практично непомітні у рельєфі, їх відносна висота не перевищує п’яти метрів. Органогенні споруди нижнього сармату тут часто називають могилками, зважаючи на їх порівняно незначні розміри та скелясті виходи на вершинах.
Бічні товтри, розміщені поблизу г. Назарова, виразно виділяються у рельєфі і представлені групою мальовничих скелястих пагорбів, розташованих перпендикулярно до напряму простягання Головного пасма. Їх абсолютні висоти досягають від 325 – 330 м (г. Гостра Скеля). Рівень вершин бічних товтр над прилеглими територіями підноситься на 30 – 40 м.
У південній частині Подільських Товтр (до долини р. Дністер) Головне пасмо представлене низкою  окремих  масивів,

Рис. 1. Об’ємна модель рельєфу межиріччя Гнилої та Збруча

 

Новый рисунок (1).png

 

 

 Бічні товтри на цій ділянці представлені лише групами невеликих пагорбів у підніжжі південно-західного макросхилу Скалатського пасма та г. Назарової. Бічні товтри практично непомітні у рельєфі, їх відносна висота не перевищує п’яти метрів. Органогенні споруди нижнього сармату тут часто називають могилками, зважаючи на їх порівняно незначні розміри та скелясті виходи на вершинах.

Бічні товтри, розміщені поблизу г. Назарова, виразно виділяються у рельєфі і представлені групою мальовничих скелястих пагорбів, розташованих перпендикулярно до напряму простягання Головного пасма. Їх абсолютні висоти досягають від 325 – 330 м (г. Гостра Скеля). Рівень вершин бічних товтр над прилеглими територіями підноситься на 30 – 40 м.

У південній частині Подільських Товтр (до долини р. Дністер) Головне пасмо представлене низкою  окремих  масивів,розділених улоговинами, незначними пониженнямиу рельєфі. Відстань між окремими масивами викопних рифових піднять становить 2–3 км. Головне пасмо формують лінійні помітно видовжені масиви. Порівняно з центральною частиною Подільських Товтр, абсолютні висоти пасом тут значно нижчі – максимальні висоти досягають відміток 388,6; 368,3 (г. Лиса); 376,0; 386,7; 362,9 м. Відносні перевищення пасом коливаються у межах 50-60 м.

Для кожного пасма характерна асиметрична будова схилів (південно-західний схил крутий і короткий, північно-східний – пологий і довгий) та вирівняна вершинна поверхня. Типова для Подільських Товтр асиметрія схилів рифових піднять ускладнюється крутими схилами долин річок Жванчик, Смотрич, Мукша.

Бічні товтри на півдні представлені різноманітними за морфологією та потужністю рифових відкладів пагорбами та групами пагорбів. Їх можна об’єднати у наступні морфологічні групи.

Між станцією Закупне і долиною річки Смотрич бічні товтри представлені у рельєфі у вигляді пологих пасом, які за морфологічними особливостями рельєфу нагадують Головне пасмо. Відмітки найвищих вершин бічних товтр порівняно високі та становлять 360,6; 363,9; 362,7 та 358,8 м.

Поблизу сіл Біла та Чорна на Хмельниччині бічні товтри представлені у рельєфі порівняно високими (325,9; 336,5 м) та дещо нижчими (298,9; 301,9 м) конусоподібними пагорбами з крутими увігнутими схилами та численними скелястими виходами сарматських порід. Бічні товтри поширені на значній площі (близько 25 км2) і у плані утворюють майже замкнуте коло, що дало підставу В. Ласкарєву (1914) вважати їх викопним атолом.

Своєрідними є бічні товтри поблизу сіл Вербка та Нігин. Вербецькі товтри утворюють ланцюг з чотирьох скелястих пагорбів, розміщених перпендикулярно до напряму простягання Головного пасма. Нігинські товтри формують суцільний і чітко виражений у рельєфі гребінь меридіонального простягання, що змінюється на діагональний північно-східний. У місці зміни напряму простягання висота пасма зменшується практично наполовину. Гребінь Нігинських товтр складається із багаточисельних скелястих вершинок. Південні схили скелястих вершин більш пологі та вирівняні, а північні схили досить круті та майже вертикальні.

Отже, ступінь і форма прояву у рельєфі та співвідношення викопних рифових побудов верхнього баденію і органогенних споруд нижнього сармату, а також морфометричні особливості у різних частинах Товтр суттєво різняться/

 

Інформаційні джерела:

1.    Геренчук К.И. Подольские Толтры (геоморфологический очерк) // Изв. Всесоюз. геол. об-ва.  – 1949. – Т. 81. – Вып. 5. – C. 325–329.

2.    Королюк И.К. Подольские Толтры и условия их образования // Тр. Ин-та. геол. наук АН СССР. Сер. геол. – 1952. – Вып. 110. –  № 56. – 120 с.

3.    Ласкарев В. Д. Геологические исследования в юго-западной России (17-й лист общей Геол. карты Европейской России) // Тр. Геол. комитета. Нов. сер. – 1914. – № 77. – 540 c.

 

4.    Рудницький С. Знадоби до морфології Подільського сточища Дністра.– Л.:Вид-во НТШ, 1912. – 311 c.


Новини


  Погода

  Партнеры

  Реклама

  Календарь

  Погода

.
Кафедра географії, історичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (106 Географія, 242 Туризм, 014.07 Середня освіта (Географія))
© 2006-2019. Поширення матеріалів сайту дозволяється за умови посилання на www.ggf-dnu.org.ua
© Розроблення та підтримка сайту - Гаврюшин Олександр (admin@ggf-dnu.org.ua)