Сайт кафедри  географії ДНУ
Кафедра географії історичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гонара     
.
Навігація


Форма входу
    Вітаємо на нашому сайті!

Мирижук Є. О.

Інститут географії НАН України, відділ геоморфології та палеогеографії, аспірант.

Науковий керівник: зав. від. геоморф. та палеогеогр., д.геогр.н., проф. Палієнко В.П.

ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РАЙОНУ МАНЕВИЦЬКОЇ КІЛЬЦЕВОЇ СТРУКТУРИ

 

На формування рельєфу Західного Полісся мали вплив кільцеві структури різних рангів, серед яких найбільш чітко виражена Маневицька кільцева структура.

Кільцеві структури, або їх ще називають ізометричними, концентричними, центрального типу, ринг-структурами, являють собою геологічні тіла різного генезису і віку, у яких є центр симетрії. Морфоструктури центрального типу (МТЦ) – морфологічний тип латеральної організації земної поверхні, при якому окремі дугові чи прямолінійні елементи формують навколо певного центру, або ядра, в загальному круглі (дугові) обриси, які описуються законами центральної симетрії.Для регіональних МЦТ території України властивим є явище дисиметрії за однією або декількома ознаками. Встановлено, що в ландшафтних особливостях території з найбільшим ступенем конформності відображаються регіональні МЦТ [1].

Виявляються вони різними методами – геологічними, геоморфологічними, геофізичними. На космічних знімках ці структури виражаються спектрометричними аномаліями та малюнками зображення і підкреслюються системами концентричних і дугових елементів.

Кільцеві структури (КС) відомі давно, але з появою космічних знімків, вони стали предметом особливої уваги. Велика зацікавленість ними викликана головним чином тим, що більше ніж до 70% з кільцевих структур приурочені різноманітні види корисних копалин. Розміри кільцевих структур – від десятків кілометрів до багатьох сотен і перших тисяч кілометрів у діаметрі. Походження їх різне, а поширення на континентах приблизно рівномірне. Однак кільцеві структури різних генетичних типів групуються в різних за геологічною будовою і історію розвитку регіонах. Розташування їх відображає латеральні структурно-речовинні неоднорідності Землі, що спостерігаються на різних глибинах.

Загальноприйнята генетична класифікація включає моногенні кільцеві структури, утворені під впливом одного провідного геологічного процесу, й складні полігенні КС. Серед моногенних розрізняють ендогенні, екзогенні й космогенні кільцеві структури. Ендогенні структури можуть бути утворені тектонічними рухами (тектогенні), магматичною діяльністю (магматогенні) і різними ендогенними процесами, що супроводжуються перетворенням існуючих гірських порід і утворенням нових (матаморфогенні).

Тектогенні КС широко розвинені на всіх континентах в межах плит давніх і молодих платформ. Утворення їх пов’язано в основному з вертикальними тектонічними рухами, підняттями і опусканнями кристалічного фундаменту. Ще маловивченими залишаються ротаційні тектонічні структури, пов’язані з горизонтальним поворотом блоків. [2]

Кільцеві структури в межах території України дешифруються на космічних знімках досить добре. За існуючими формальними класифікаціями ці структури у більшості випадків відносяться до макроструктур (перші сотні кілометрів у діаметрі) та до мезоструктур (10-100 км). Ендогенна природа структур таких класів зазвичай не викликає сумнівів, хоча конкретний механізм утворення може бути своєрідним.

У платформних умовах, які характеризується переважанням слабо розчленованого рельєфу, при діагностиці КС першочергове значення набуває аналіз ерозійної сітки, а також ландшафтних аномалій, пов’язаних з розподілом грунтово-рослинного покриву і його особливостями. Виділення морфологічних типів кільцевих структур засноване на аналізі тону і малюнку зображення (рис.1).

аерофотознімоккопирование

Рис. 1. Відображення Маневицької кільцевої структури на космічному

знімку GoogleEarth

 

Складна система напруження створює на поверхні Землі своєрідний каркас кільцевої структури, що складається з концентричних або овальних розломів (концентрів), що оточені радіальними порушеннями, що  супроводжуються системою тріщин, оновленою неоген-четвертинними тектонічними рухами, відображає сучасний напружений стан літосфери. Зони тріщинуватості, як послаблені ділянки легко освоюються гідрографічною сіткою та виражені у морфоструктурах різного порядку [5].

Маневицька КС у тектонічному плані розташована у межах зони зчленування південного схилу активізованої області Прип’ятського валу, Волино-Подільської плити і західного схилу Українського щита. Вона обмежена Стоходсько-Могильовською і Маневицько-Столинською зонами розломів. Поверхня кристалічного фундаменту в межах структури має різкий нахил на захід. Глибина його залягання змінюється від 500 м на східній периферії структури до 1800 м на західній. На структурних картах Маневицька КС виражена напівконцентричним вигином ізогіпси поверхні фундаменту, а також геологічних меж верхньопротерозойських та палеозойських відкладів у південно-західному напрямку [4]. Діаметр Маневицької КС близько 40 км, с. Маневичі знаходиться приблизно в центрі кільця.

При вивченні морфоструктурного плану території, де розташована Маневицька КС, були використані матеріали морфометричної обробки топооснови (вертикальна розчленованість рельєфу, щільність лінеаментів та ін.), генетичного аналізу рельєфу, а також дані про просторові відміни потужностей неоген-четвертинних відкладів. У результаті виділено: кільцеві структури; ізометричні тектонічні блоки, обмежені активізованими розломами; протяжні лінеаменти, співвідносні з зонами активізованих на неотектонічному етапі глибинних розломів.

Маневицька КС відображена на космічних знімках високого рівня генералізації як напівкільцева. За дослідженнями С.С. Бистревської, її  зовнішнє кільцеве обмеження підкреслюється на заході і північному заході дугоподібним руслом річки Стохід, яке повністю співпадає з системою розломів Стоходсько-Могильовської зони. На схід від сучасної річки Стохід картується палеодолина четвертинного віку, яка має аналогічну дугоподібну форму. Зміщення русла р. Стохід у західному напрямку, а також наявність на значній площі у центральній частині палеогенових і неогенових відкладів, свідчить про неотектонічну активність структури.

Рельєф місцевості у межах Маневицької КС підвищений. Найбільші висоти (210–220 м) знаходяться практично у центрі структури (приблизно в районі с. Маневичі). Ізогіпси від 215 м і до 150-160 м розходяться майже по колу від центру до периферії структури. Вертикальне розчленування у межах КС неоднорідне – від 10 до 30 м. Максимальні значення приурочені до центральної частини КС. Маневицька КС розташована у межах пласкої флювіогляціальної рівнини Волинського Полісся з невеликими (10-30 м) відносними перевищеннями і невеликими потужностями четвертинних відкладів. У ландшафтному відношенні Маневицька КС розташована в межах моренної горбисто-пасмової височини на осадових відкладах з дерново-слабопідзолистими супіщаними ґрунтами.

Неотектонічні рухи вплинули на малюнок гідрографічної сітки. Він є відцентровим, багато річок беруть початок майже у центрі структури і розтікаються від нього у всі сторони. Це може бути свідченням повільних піднять. Річки Стир і Стохід огинають Маневицьку КС у вигляді кола, жоден з водотоків не перетинає структуру. Неотектонічні рухи також контролюють розподіл потужностей четвертинних відкладів. Збільшення їх спостерігається у периферійних частинах структури, суттєве зменшення – у центральній частині. Маневицька КС на неотектонічному етапі представляла собою єдиний блок, обмежений кільцевим розривом (Маневицьке кільце), який зазнавав більш активних вертикальних піднять, порівнюючи з суміжними територіями. Тектонічні блоки зазвичай трапецеподібної або ромбовидної форми, що спостерігаються у межах Маневицької КС, витягнуті у північно-західному напрямку. Площа їх складає від 4-10 до 15-18 км2, однак контрасти в інтенсивності неотектонічних рухів земної кори сусідніх блоків незначні [3].

Проведений аналіз свідчить про активність Маневицької КС протягом четвертинного періоду, що виявилося у просторовій диференціації сингенетичних рухів земної кори у ранньо- та середньочетвертинний час і відображено у потужностях відкладів льодовикової формації, а також пізньочетвертинних і голоценових рухів, які визначили просторові особливості організації флювіального рельєфу і силових процесів.

 

Інформаційні джерела:

1.    Бортник С.Ю. Морфоструктури центрального типу території України: просторово часовий аналіз: Автореф. дис…д-ра геогр. наук: 11.00.04/ Ін-т географії АН України. – К., 2002. – 32 с.

2.    Геологические структуры на космических снимках. / Н.И. Корчуганова. – СОЖ, № 10, 1998. – С. 60-67.

3.    Геология Маневичской кольцевой структуры / Кирикилица С.И., Шевырев Л.Т., Тарасюк О.Н. и др. – К.: Наук. думка, 1985. – 104 с.

4.    Геотектоника Волыно-Подолии / Чебаненко И.И., Вишняков И.Б., Власов Б.И. и др.; Отв. Ред. И.И. Чебаненко. – К.: Наук. думка, 1990. – 244 с.

5.    Карта линейных и кольцевых структур Украинской ССР (по материалам космических съёмок). М-б 1:1000 000. / Николаенко Б.А. – 1989.

 

6.    Чемеков Ю.Ф., Ганешин Г.С., Соловьев В.В., Бойцов М.Н., Селиверстов Ю.П., Плотникова М.И. Методическое руководство по геоморфологическим исследованиям. – Л.: Недра, 1972. – 384 с.


Новини


  Погода

  Партнеры

  Реклама

  Календарь

  Погода

.
Кафедра географії, історичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (106 Географія, 242 Туризм, 014.07 Середня освіта (Географія))
© 2006-2019. Поширення матеріалів сайту дозволяється за умови посилання на www.ggf-dnu.org.ua
© Розроблення та підтримка сайту - Гаврюшин Олександр (admin@ggf-dnu.org.ua)