Сайт кафедри  географії ДНУ
Кафедра географії історичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гонара     
.
Навігація


Форма входу
    Вітаємо на нашому сайті!

Сметана С. М.

Інститут проблем природокористування те екології НАН України, аспірант.

Науковий керівник: директор ІППЕ НАНУ, член-кор. НАНУ, проф., д.т.н. Шапар А.Г.

ПОСТТЕХНОГЕННІ ЛАНДШАФТИ ТА ЇХ МІСЦЕ У СИСТЕМІ СТАЛОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

 

В ландшафтознавстві існує безліч класифікацій ландшафтів. Серед інших слід відмітити Ф.М. Мількова [1, 2], котрий розробив декілька класифікацій антропогенних ландшафтів, вклавши в основу відмінності у складі, ступені впливу людини на природу, генезисі, цілеспрямованості їх виникнення, часі існування та саморегуляції, господарській цінності. Недоліками таких класифікацій є те, що вони однобічні та розглядають ландшафти з намаганням прив’язати їх до природних характеристик та параметрів. Казаков В.Л. [3] в якості одного з типів ландшафтів виділяє тип промислових ландшафтів, що має два підтипи – фабрично-промислові та гірничо-промислові. На його думку, техногенні ландшафти є природними, а тому їх класифікація повинна вписуватись в існуючі класифікації природних ландшафтів доантропогенної епохи. Однак, в основі класифікації техногенних ландшафтів мають лежати принципово інші критерії. Це пов’язано з особливостями генезису техногенних ландшафтів. При цьому, критерії виділення техногенних ландшафтів відрізняються від решти ландшафтів тим, що вони базуються на відмінностях в характері та змісті техногенних геокомпонентів.

Цікавим фактом є той, що визначальним, первородним фактором генезису техногенного ландшафту є власне техногенні зміни та перетворення літо основи. Після припинення впливу цього чинника більший перетворюючий вплив оказують природні процеси. Через декілька років, в залежності від особливостей поверхневих порід та кліматичного режиму, ландшафти характеризуються особливим режимом геохімічних, гідрологічних, інформаційних потоків. Створюються особливі ценотичні угруповання, ґрунти, біогеоценози та екосистеми. Саме такі особливі утворення ландшафтів ми і називаємо посттехногенними.

Такі ландшафти майже не враховані та не використовуються в сучасному землекористуванні, в якому тільки-но намічаються тенденції до використання надбань стратегії сталого розвитку [4]. У свою чергу, в Законі України «Про землеустрій» стале землекористування визначається як «форма та відповідні до неї методи використання земель, що забезпечують оптимальні параметри екологічних і соціально-економічних функцій територій» [5].

В загальному вигляді стале землекористування передбачає удосконалення системи землекористування, охорону земельних ресурсів та збереження якості земель на принципах поступового доведення до науково обґрунтованих нормативів співвідношення між орними, лучними та залісеними площами для кожної ландшафтно-клiматичної зони; приведення розораності сільськогосподарських угідь до екологічно прийнятої норми (45–50%) з наступним цільовим використанням вивільнених земель в iнтepecax суспільства (пасовища, високопродуктивні лiсовi насадження тощо), створення екологічних коридорів; пошук нових земель, які можна було б ввести у господарське використання шляхом їx відновлення; розширення масштабів рекультивації деградованих, забруднених, підтоплених та затоплених земель тощо. Для посттехногенних ландшафтів визначення особливостей сталого землекористування дещо ускладнюється через багатоманітність соціальних, екологічних та економічних потреб.

У 2005 році Україна законом ратифікувала Європейську ландшафтну конвенцію [6], згідно якої «ландшафт» – це територія, як її сприймають люди, характер якої, є результатом дії та взаємодії природних та/або людських факторів. Цей документ приділяє рівнозначне значення як природним, так і антропогенним факторам при визначенні ландшафтів та визначає право ідентифікувати свої власні ландшафти на всій території України. Відповідно до цього документу серед вірогідних напрямків розвитку таких ландшафтів можна назвати рекреаційний, природоохоронний, освітній, сільсько- та лісогосподарський, туристичний та ін. Закласти розвиток будь-якого з цих напрямків можна через формування необхідного породного та рельєфного покриву на стадії розробки родовища [7].

Відновлення екосистем на порушених гірничими роботами землях – одне з найбільш науково складних завдань. Це пов’язано з тим, що рослинні організми еволюційно пристосувались до існування в певному екологічному середовищі. Створення рослинних угруповань будь-якого складу та структури потребує формування також і умов екотопу, які б забезпечували виживання рослин. При рекультивації та проектуванні високопродуктивних фітоценозів на промислових відвалах необхідно знати властивості порід, якими сформовані субстрати. При методах самовідновлення, які фахівці Інституту проблем природокористування та екології НАН України використовують у своїй роботі [8], значення субстрату стає одним з вирішальних при підборі методів відновлення екосистем.

Таким чином, посттехногенні ландшафти слід сприймати як особливе утворення, яке характеризується комбінуванням умов впливу техногенної діяльності та природних відновних процесів. Це дозволяє використовувати ландшафти у різних напрямках землекористування, впливаючи таким чином на розвиток територій, та, окрім того, заздалегідь планувати особливості використання ландшафтів.

 

Інформаційні джерела:

1.Мильков Ф.Н.Учение об антропогенных ландшафтах: вопросы теории, терминологии и преподавания в высшей школе // Вестник ВГУ, Серия география и геоэкология. – 2004, №1. – С. 19-23.

2.Мильков Ф.Н. Человек и ландшафты, очерки антропогенного ландшафтоведения. – М.: Мысль, 1973. – 224 с.

3.Казаков В.Л. Антропогенні ландшафти Кривбасу // Проблеми ландшафтного різноманіття України. Збірник наукових праць. – К., 2000. – С.1 08‑112.

4.ШапарА.Г., ЄмецьМ.А., КопачП.І., ТяпкінО.К., ХазанВ.Б. Стратегіяітактикасталогорозвитку. – Д.: Моноліт, 2004. – 313 с.

5.Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-ІV.

6.Закон України «Про ратифікацію Європейської ландшафтної конвенції» від 07.09.2005 № 2831-15. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №51. – С. 547.

7.Шапар А.Г., Півень В.О., Скрипник О.О., Романенко В.Н., Сметана С.М. Примноження рекреаційно-туристичного потенціалу шляхом створення ландшафтних заказників на девастованих територіях Кривбасу // Екологія і природокористування: зб. наук. праць ІППЕ НАН України. Вип. 10. – Д., 2007. – С. 71-82.

8.Шапар А.Г., Скрипник О.О., Копач П.І., Сметана С.М., Сметана О.М., Романенко В.Н. Науково-методичні рекомендації щодо поліпшення екологічного стану земель, порушених гірничими роботами (створення техногенних ландшафтних заказників, екологічних коридорів, відновлення екосистем) / За ред. А.Г. Шапара – Д.: Моноліт, 2007. – 270 с.


Новини


  Погода

  Партнеры

  Реклама

  Календарь

  Погода

.
Кафедра географії, історичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (106 Географія, 242 Туризм, 014.07 Середня освіта (Географія))
© 2006-2019. Поширення матеріалів сайту дозволяється за умови посилання на www.ggf-dnu.org.ua
© Розроблення та підтримка сайту - Гаврюшин Олександр (admin@ggf-dnu.org.ua)