Сайт кафедри географії ДНУ
.
Навігація
Форма входу
    Вітаємо на нашому сайті!

Музика О. Р.

Тернопільський нац. педагогіч. ун-т ім. В. Гнатюка, географічний фак-т, студ. ІV курсу.

Науковий керівник: асист. каф. фізичної географії., к.геогр.н. Волік О.В.

АнтропогеннЕ ПЕРЕТВОРЕННЯ природи тернопільського району у ХХ – на ПОЧ. ХХІ СТОЛІТЬ

 

Антропогенна трансформація проявляється у зміні природи під впливом господарської діяльності, вона є результатом взаємодії людини з природним середовищем у рамках конкретних геосистем. [2, с. 72-73] Вивчення антропогенного перетворення природи є дуже актуальним на даному етапі розвитку суспільства, оскільки є необхідним для розробки норм антропогенних навантажень, а також дає змогу визначити пріоритетні заходи з охорони, підтримки та відтворення природних систем.

Найкращу можливість сформувати цілісне уявлення про перетворення території за певний проміжок часу дає співставлення різновікових великомасштабних карт. Картографічні дослідження є основними для вивчення багаторічних антропогенних змін структури ландшафтних систем. Для картографічного аналізу ми використали топографічні карти масштабу 1:100000 різних років виготовлення: Варшавського Військового інституту (1923 р.), Генерального штабу Радянської Армії (1985 р.) та аерофотознімків (2008 р.).

Територія дослідження антропогенної трансформації охоплює Тернопільський район, площа якого 768 км2. Для аналізу використовувалися раніше розроблені методики. На обраній ділянці проводились виміри на різночасових топографічних картах за такими параметрами: 1) динаміка зміни структури ландшафтів через порівняння площ, зайнятих лісом, болотами, заболоченими природними луками, озерами та водотоками (природна складова); сільськогосподарськими угіддями, забудовами - у т.ч. населеними пунктами, автомобільними шляхами (антропогенна складова); 2) динаміка меліоративного навантаження через порівняння довжини та кількості природних водотоків, озер, меліоративних каналів, площі боліт і заболочених територій; 3) транспортне навантаження за допомогою вимірів довжини автомобільних доріг (з твердим покриттям та ґрунтових) і залізниць; 4) селітебний вплив (визначення кількості населених пунктів, їх площі. [2, с. 72-73]

Починаючи з 20-тих рр. і до кінця століття спостерігається значна зміна площі лісових насаджень та заболочених територій. У 20-х роках. мішані ліси займали чималу територію навколо м. Тернопіль, зокрема на північ від міста виділявся масив лісу (площа 5,75 км2), який простягався у меридіональному напрямі (з півночі на південь на 3,5 км і з заходу на схід менше 1-го км) від с. Плотичі до с. Біла. Південніше від цього масиву розташовувалася понижена заболочена місцевість в долині р. Серет площею 3,4 км2. Далі на південь між с. Пронятин та с. Кутківці існувала ділянка лісу (протяжність з півночі на південь - 2 км., з заходу на схід - менше 1км, площа 3 км2). До 80-х років ХХ ст. лісовий масив від с. Плотичі до с. Біла зменшився більше як у 2 рази: залишились лише невеликі ділянки на півдні Плотичі площею менше 1 км2. Ліс між Пронятином та Кутківцями зменшився до 2,2 км2 внаслідок розбудови обох сіл, а також м. Тернопіль, а також зменшилася площа заболочення в долині р. Серет до 1,9 км2. Лісовий масив між с. Плотича та с. Біла зменшився більш як на половину (1923 р.- 2,1 км2; 1985 р.- менше 1 км2), вирубка відбувалася у зв'язку з прокладенням залізниці і нових автомобільних доріг. Подібна ситуація спостерігається в урочищі «Дача Острів» між населеними пунктами с. Острів та с. Підгороднє, тут лісова ділянка зменшилася аж на 22%. Урочище «Великий ліс», яке знаходиться на південь від с. Прошова, зменшилося більш як на 6%. Найбільшої зміни зазнали ділянки лісових насаджень навколо м. Тернопіль: близько 4% мішанолісових масивів навколо сільських поселень трансформувалися у сади.

Загалом впродовж століття внаслідок антропогенного впливу лісистість Тернопільського району знизилася більш як на 20% від загальної лісистості. Так, у 1923 р. вона становила 55,3 км2 (це 7,2% всього району), а у 1985р. – 44,3 км2 (5,7% площі Тернопільського району).

На початку століття значні площі заплави Серету займали болота, до 80-х років більшість з них були трансформовані у сільськогосподарські угіддя або забудови, заболоченість зменшилась майже на 1∕4 (з 4,0 км2 на 2,9 км2). Дрібні природні потічки каналізовані або зникли в результаті пониження рівня ґрунтових вод. Спостерігається тенденція до зростання площі штучних водойм, зокрема ставків, внаслідок збільшення потреб водокористування. Площа Тернопільського ставу збільшилася з 2,7 до 3,0 км2 (на майже на 10%) внаслідок збільшення площі ставу у північній і південній частинах, а також змінилась конфігурація берегів. Порівнюючи з сучасними аерофотознімками (станом на 2005 р.) бачимо, що площа Тернопільського ставу зросла до 3,5 км2, це на 23% більше ніж у 1923 році та на 15% більше ніж у 1985 році. З’явилися нові стави: на р. Серет біля с. Острів (площа -0,8км2); на р. Гнізна на околицях с. Застіння (площа – 0,3 км2) та невеликий на р. Нишла південніше с. Почапинці (площа – 0,1 км2). Загалом площа штучних водойм впродовж ХХ ст. зросла на 32%.

Вагомі корективи у природні ландшафти внесла забудова навколо Тернополя. Завдяки будівництву нових мікрорайонів та приєднанню довколишніх сіл відбулося збільшення площа міста. Так, з початку ХХ ст. і до Другої світової війни місто займало близько 3,9 – 4,1 км2 (12% сучасної площі), до 90-х років ХХ ст. його площа збільшилася на 84,5 %, а на початку ХХІ площа досягла близько 32 – 34 км2. Загалом площа міста від початку ХХ ст. зросла у 8,5 рази. Спостерігається також процес «поглинання» містом довколишніх сіл. Зокрема зникло як таке с. Загребелля, оскільки його територія ввійшла до складу міста, зникла також з карти невелика ділянка луків між населеними пунктами с. Загребелля і м. Тернопіль. Такі села, як Біла, Кутківці, Петрики, до середини ХХ ст. розташовувалися на відстані 3 – 5 км від м. Тернопіль, під кінець ХХ ст. відстань зменшилася до 0,5 км2, на сьогоднішній межа містом та селами майже зникла.

Населені пункти історично приурочені до річок, розташовуються по обидва береги, тому найбільшого антропогенного перетворення зазнали заплавно-терасові ділянки поблизу річок Серет (з притоками Довжанка, Руда), Гнізна, внаслідок розбудови. Найінтенсивніше розбудовуються приміські поселення, наприклад, с. Острів, смт Велика Березовиця у 20-х рр. ХХ ст. мали площу по 0,9 км2, у 80-х рр. збільшилися до 1,6-1,7 км2. До 2005 р. площа смт Велика Березовиця порівняно з 1923 р. зросла у 4,5 рази, Великі Гаї, збільшилися на 28%. Таке зростання пов’язано з тим, що міські поселення концентрують значно більший соціально-економічний потенціал, ніж сільські, і в силу цього стають центрами «притягання» для навколишньої території, вузлами різноманітних зв’язків [1, с. 106-107]. Значно розбудувалися також і села, розташовані далі від Тернополя. Так наприклад, с. Настасів у 1923 р. мало площу 1,5 км2, що становить 50% нинішньої площі села. Подібна ситуація спостерігається і з селами Мишковичі, Великі Бірки та Баворів.

Територія зазнала перетворень також за рахунок появи нових поселень, зникнення або перейменування старих. Так, на південний захід від м. Тернопіль розташоване с. Янівка, у післявоєнний період його перейменували у с. Підгороднє, яке порівняно із 20-ми роками збільшилося на 60%. Загалом впродовж століття внаслідок розбудови міста і сіл загальна площа поселень зросла на 60,4%. Так, на початку 20-х рр. площа поселень становила 30,1 км2, а у 80-х рр. – 75,8 км2.

Велику роль у зростанні антропогенного перетворення відіграло збільшення протяжності автомобільних доріг із твердим покриттям, зокрема, виникли нові шосейні дороги та об’їзна дорога навколо м. Тернопіль. Станом на кінець ХХ ст. довжина магістральних шляхів становила 50 км, регіональні шляхи сполучення – 15,5 км, територіальні шляхи - 34,7 км, (в тому числі об’їзна дорога), місцеві дороги з твердим покриттям (102 км).

Аналіз різних видів антропогенних навантажень протягом ХХ століття показав, що інтенсивна антропогенна трансформація Тернопільського району проходила разом з активним розвитком промисловості, транспортної мережі, осушенням боліт, створенням штучних водойм та екстенсивним веденням сільського господарства.

 

Інформаційні джерела:

1. Заставецька О.В., Заставецький Б.І., Ткач Д.В. Географія населення України. – Тернопіль, 2007. – 134 с.

2. Койнова І.Б. Деякі результати досліджень антропогенної трансформації ландшафтних систем Західного Полісся // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра. – Луцьк: Надстир’я, 1998. 


Новини

.
Кафедра географії, історичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (106 Географія, 014.07 Середня освіта (Географія), 103 Науки про Землю)
© 2006-2023. Поширення матеріалів сайту дозволяється за умови посилання на www.ggf-dnu.org.ua
© Розроблення та підтримка сайту - Гаврюшин Олександр (admin@ggf-dnu.org.ua)