Сайт кафедри  географії ДНУ
Кафедра географії історичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гонара     
.
Навігація


Форма входу
    Вітаємо на нашому сайті!

Литвин Ю.В.

Дніпропетровський національний ун-т, геолого-географічний фак-т, студ. IV курсу.

Науковий керівник: доц. каф. геоекології та раціоал. природокорист., к.б.н. Сердюк С.М.

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УТИЛІЗАЦІЇ ТА РОЗБИРАННЯ МІЖКОНТИНЕНТАЛЬНИХ БАЛІСТИЧНИХ РАКЕТ

(НА ПРИКЛАДІ РАКЕТИ 15А35)

 

Після Другої Світової війни в промислово розвинутих країнах, а в першу чергу в СРСР та США, були широко розгорнуті роботи зі створення різноманітних балістичних ракет, які в кінці 50-х рр. стали основною зброєю тогочасних армій та флотів. Великі швидкості (до 7,5 км/с), дальності (10 000 км і більше) та висоти (1000 км і більше) польоту, застосування ядерних зарядів великої потужності, порівняно мала вразливість від засобів протидії, доволі висока точність попадання в ціль – все це зробило балістичні ракети головним носієм тактичної та стратегічної ядерної зброї.

За кордоном в залежності від дальності дії балістичні ракети підрозділяють на:

- ракети ближньої дії (БРБД), призначені для ураження цілей, що знаходяться на відстані до 1000 км;

- ракети середньої дії (БРСД), що уражають цілі на відстані 1000-5000 км;

- ракети дальньої дії (БРДД), які слугують для нанесення ударів по об’єктах віддалених більше ніж на 5000 км.

Балістичні ракети дальньої дії інакше ще називають міжконтинентальними балістичними ракетами (МБР).

Виходячи з виконуваних задач, балістичні ракети ділять на ракети тактичного та стратегічного призначення. До балістичних ракет тактичного призначення відносять ракети з дальністю дії в декілька десятків чи сотень кілометрів. Вони використовуються на полі бою в інтересах частин і сполучень сухопутних військ для знищення зосереджених військ, вогневих позицій ракет і артилерій, танків і т.п.

До балістичних ракет стратегічного призначення (БРСП) відносять ракети середньої та великої дальності дії.

Балістичною ракетою стратегічного призначення називається безпілотний літальний апарат, який використовується для доставки одного чи декількох ядерних зарядів до цілей, які мають стратегічне значення та віддалені на великі відстані. Політ таких ракет відбувається під дією сили тяжіння, яка створюється ракетним двигуном. Управління рухом ракети проводиться тільки під час роботи двигуна (на активній ділянці траєкторії). Більшу частину шляху ракета, а точніше, її головна частина рухається по некерованій, так званій балістичній ділянці. БРСП вражають цілі в глибині території противника, які представляють собою великі адміністративно-промислові об’єкти, стартові позиції та бази стратегічних ракет, центри управління й т.п.

Розуміючи, що ядерна війна мала б для всього людства спустошливі наслідки, керуючись метою укріплення стратегічної стабільності для зміцнення міжнародного миру і безпеки в кінці 80-х років минулого століття розпочався переговорний процес між СРСР та США по питанням скорочення та обмеження стратегічних наступаючих озброєнь (СНО). В червні 1991 р. СРСР та США підписали договір СНО–1, який передбачав поетапне скорочення та обмеження СНО. В результаті розпаду СРСР в 1991 р. Україні, як самостійній державі, дісталось третє місце в світі по бойовому потенціалу та ядерної потужності (після США та РФ) «атомна спадщина».

Для координації робіт по Договору СНО–1 розпорядженням урядом України (від 16.05.1992) була утворена Міжвідомча комісія, яка розробила Комплексну програму поетапного скорочення та ліквідації ядерного озброєння наземного та повітряного базування, розміщеного на території України (затверджена постановою уряду від 16.11.1993).

Першим кроком в практичній реалізації Комплексної програми ліквідації стратегічної ядерної зброї виявилося зняття з бойового чергування ракетних комплексів, розташованих на об’єктах Міністерства оборони (МО) України в м. Хмельницькому та м. Первомайську (Миколаївської обл.).

В цей період КБ «Південне» зробило допомогу МО України в знятті з бойового чергування бойових ракетних комплексів (БРК) та забезпеченні безпечних робіт з боєголовками. Ліквідація БРК на об’єктах МО проводилась в два етапи. На першому етапі ліквідувались БРК з рідинними МБР 15А35 (SS-19), які розроблені та виготовлені підприємствами Росії (розробник КБ «Салют», виробник ГКНПЦ ім. М.В. Хрунічева). На другому етапі ліквідувались БРК з твердопаливними МБР 15Ж60 (SS-24), розроблені та виготовлені підприємствами України (розробник КБ «Південне», виробник ПО ЮМЗ).

МБР 15А35 – двоступінчаста ракета, виконана за схемою «тандем» з послідовним поділом ступенів у польоті. Всі паливні баки — несучої конструкції. Корпус першого ступеню складається із хвостових, паливного відсіків і переходника. Корпус другого ступеню складається з короткого хвостового й паливного відсіків.

Рухова установка першого ступеню складається із чотирьох маршових рідинних ракетних двигунів (РРД) із поворотними соплами, виконаних по замкнутій схемі. Кожний двигун закріплений шарнірно на рамі у хвостовому відсіку й може відхилятися від нейтрального положення у відповідній площині. На другому ступені встановлений один маршовий однокамерний та один кермовий чотирьохкамерний (РРД).

До верхньої частини другого ступеню корпусу ракети кріпиться агрегатно-приладовий блок головної частини, що розділяється, у якому розміщаються прилади інерційної системи керування й рідинна рухова установка розведення шести бойових блоків потужністю по 550 кт кожний. Бойові блоки прикриті обтічником.

На ракеті установлена автономна інерційна система керування із бортовою цифровою обчислювальною машиною. При несенні бойового чергування всі найважливіші параметри ракети безупинно контролюються. Характеристика точності обстрілу – кругове ймовірне відхилення складає 380 м. Бойове оснащення ракети 15А35 може вражати високо захищені й прикриті системою протиракетної оборони крапкові цілі.

Ракета має газодинамічну схему старту, при якій вона виходить із транспортно-пускового контейнеру, розміщеного в шахтній пусковій установці, за рахунок дії сили тяги рухової установки першого ступеню. Конструкція транспортно-пускового контейнеру дозволяє здійснювати технічне обслуговування систем ракети, заправлення й злив компонентів палива після установки ракети в шахту.

Утилізація ракети полягає в демонтажі з неї апаратури та механізмів управління польотом, вивантаженні ракетного палива і порушенні цілісності корпуса. При цьому, відповідно умовам погодження, Україна залишається власником всієї демонтованої нею з ракети апаратури та механізмів. Українські спеціалісти самостійно проводять демонтаж компонентів бортового обладнання; українська сторона також відповідальна за організацію їх безпечного зберігання та має право на користування знятого обладнання по власному розсуду (звичайно, з обов’язковим дотриманням правил і обмежень, установлених на передачу та реалізацію ракетних технологій положеннями міжнародних режимів нерозповсюдження). Ракетне паливо вивантажується з ракети і підглядає переробленню. Продукти утилізації також являються власністю України та використовуються нею за власним розсудом.

Існує декілька технологій утилізації ракет – спалювання, метод підриву, гідророзмив.

Спосіб спалювання з точки зору екології вважається самим проблемним способом утилізації (застосовується в Росії, м. Перм).

Знищення ракет методом підриву розглядається Міністерством оборони РФ як найбільш допустимий і економічний спосіб утилізації. З іншої сторони, в результаті підриву двадцяти ракет в навколишнє середовище потрапляє біля 80 т високотоксичних матеріалів.

Особливість способу гідророзмиву полягає в тому, що процес утилізації не супроводжується викидами газів, кількість твердих відходів мінімальна, а саме головне – ця технологія дозволяє уловлювати всі цінні компоненти та повторно їх використовувати на благо країни – виробника в мирних цілях (його обрали Україна, США, Німеччина).

В реальності реалізація будь-якої, навіть самої успішної ініціативи ніколи не обходиться без проблем. В цьому відношенні досвід імплементації програми Нана-Лугара на Україні не виявилась виключенням. Тому представляється тим паче необхідним та практично корисним звернути увагу на недоліки. Умовно вони можуть бути віднесені до однієї з наступних груп: імплементаційно-організаційні та ідеологічні. Недоліки першої групи усувались в ході програми, по мірі її удосконалення, набування виконавцями та партнерами необхідного досвіду взаємодії, організації робіт та їх відтворення. Друга група проблем, нажаль, набагато гірше піддається корекції, оскільки вони пов’язані з первинними, ідеологічними обмеженнями програми, направленої на конкретний результат.

Відсутність нормативних актів, що стосуються екологічних аспектів виконання договорів СНО–1 та СНО–2 призводить до проблем, пов’язаних з «економічними методами» ліквідації озброєння. По словам представника американського посольства, договори СНО не обговорюють способи знищення зброї. Але якщо зброя, що ліквідується вміщує радіоактивні чи хімічні речовини, небезпечні для навколишнього середовища, то прийняття цих аспектів до уваги при підписанні договорів набуває першорядного значення.

Нейтралізація рідкопаливних ракет пов’язана зі зливом та утилізацією надзвичайно токсичного компоненту палива гептилу. 29 жовтня 1998 р. в м. Дніпропетровську був проведений брифінг по екологічній безпеці утилізації МБР 15А35, на якому були дані лише загальні завірення про те, що процес утилізації МБР в м. Дніпропетровську екологічно безпечний. Досвід показує, що не завжди такі голослівні завірення відповідають дійсності. Відомо, що в кожній ракеті залишається після відкачування палива – гептил, дуже токсична та агресивна речовина, I-го класу небезпеки, приблизно 100 кг. Гептил надзвичайно отруйний, в 6 разів токсичніший від синильної кислоти. Ця речовина нервово-паралітичної, задушливої й канцерогенної дії, порівнянна із сучасними бойовими отруйними речовинами. При його взаємодії з киснем утворюються хімічні сполуки, ще більш токсичні, чим сам гептил. При контакті з водою та ґрунтом відбувається довгострокове зараження місцевості.

Внутрішні порожнини минулих ракет представляють велику небезпеку для здоров’я людей, оскільки із пор своїх стінок вони продовжують виділяти в атмосферу високотоксичні випаровування ракетного палива – гептилу, який навіть при пропарюванні просто так не звітрюється.

При існуючій технології нейтралізації рідинних ракет, заснованій на обробленні баків парами та спаленні промислових стоків з дизельним паливом, через 10-15 діб після обробки концентрація несиметричного диметилгідразину (НДМГ) в баках може перевищити ГДК в 10-100 раз (в зв’язку з десорбцією парів компонентів палива).

Викиди в атмосферу при спалюванні промислових стоків вміщують велику кількість токсичних сполук (оксиди азоту та вуглецю, ціаністий водень та ін.) в концентраціях, перевищуючих ГДК в десятки раз, що може призвести до зараження атмосфери на відстані декількох кілометрів. Як свідчать опубліковані наукові матеріали по цьому питанню, екологічно безпечна технологія утилізації цієї речовини поки що відсутня.


Новини


  Погода

  Партнеры

  Реклама

  Календарь

  Погода

.
Кафедра географії, історичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (106 Географія, 242 Туризм, 014.07 Середня освіта (Географія))
© 2006-2019. Поширення матеріалів сайту дозволяється за умови посилання на www.ggf-dnu.org.ua
© Розроблення та підтримка сайту - Гаврюшин Олександр (admin@ggf-dnu.org.ua)