Сайт кафедри  географії ДНУ
Кафедра географії історичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гонара     
.
Навігація


Форма входу
    Вітаємо на нашому сайті!

Глембіцька В. В.

Тернопільський нац. педагогіч. ун-т ім. В. Гнатюка, географічний фак.-т, студ. ІV курсу

Науковий керівник: проф. каф. геоекол. та методики викл. екологіч. дисцип., к.г.н. Царик Л.П.

ГЕОЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ МОНАСТИРИСЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Земельні ресурси є основними ресурсами в структурі природно-ресурсного потенціалу області і району. На даному етапі розвитку спостерігається інтенсивне використання земельних ресурсів, а тому їх дослідження є актуальним і доцільним.

Монастириський район займає опільську частину Подільського краю, так зване Східне Опілля, для якого характерна висока залуженість, залісненість і специфічні традиції землекористування. Щоправда, в радянський період спостерігалося відхилення від останніх, що було пов’язано із масштабною колективізацією, яка супроводжувалася утворенням колгоспів та радгоспів. Це мало досить негативний відбиток на структурі землекористування, оскільки значно зруйнувався природний компонент. В районі високий потенціал рекреаційних ресурсів, а тому землекористування повинно бути виваженим, збалансованим і спрямованим на збереження унікальних природних комплексів.

Типологію функцій геосистем проводили Німман Е. (1977), Ван-Дер-Маарель (1977), Преображенський В.С. (1980) та інші вчені. Вони виділяли різні функції геосистем, проте в сучасних умовах для всіх регіонів найвищий пріоритет мають антропоекологічні функції (забезпечення та відтворення умов середовища, за яких немає загрози для здоров’я та самопочуття людини) та природоохоронні (збереження живої природи, стійкість антропізованих геосистем до процесів деградації). Тому при оптимізації ландшафтної структури території заходи, які проводяться повинні бути спрямовані на забезпечення здорового середовища існування людини та виключення різноманітних екологічних ризиків та конфліктних ситуацій між господарською функцією геосистем та її природними особливостями [1]. Територію нашої області досліджувала Герасимів З. (географічні особливості природокористування території Східного Опілля), також є праці, в яких розглядаються особливості природокористування Товтр (Ковалишин Д.І., Каплун І.Г.) та особливості землекористування Тернопільської області (Питуляк М.Р., Питуляк М.В.). Щодо оптимізації землекористування, то важливими є дослідження Царика Л.П. та Янковської Л.В.

Мета даної роботи – проаналізувати особливості землекористування з позицій геоекологічного підходу, з’ясувати, наскільки екологічно безпечним є сьогодні стан земель в районі. Оскільки основним підходом є аналіз структури землекористування з поділом земель на дві групи: під природною рослинністю та під господарськими угіддями, то доцільно проаналізувати співвідношення між природними та антропогенними ландшафтами на рівні адміністративних утворень – сільських рад.

Згідно оцінок Одума Ю., під природною рослинністю повинно знаходитися не менше 60% території (щоб забезпечити стійкість природних систем, їх продуктивність, створити оптимальні природні умови життєдіяльності людей, а також належні природні умови для оздоровлення, відпочинку і мандрівок населення). Із 40% господарських земель, 30% – орні землі, 10% – землі під забудовою і різноманітними технічними спорудами [2].

В результаті проведеного групування статистичних даних на рівні сільських рад спостерігається висока диференціація показників. Від 70,4% природних і 29,6% антропогенних у Завадівській, до 18,8% природних і 81,2% антропогенних у Доброводівській сільських радах. Проведена типологія сільських рад за співвідношенням показників природних і сільськогосподарських угідь дала можливість встановити  4 типологічні групи (рис. 1).

І тип – з оптимальною структурою (частка природних угідь >60%). Характерний для Вербківської (63,2%), Гончарівської (61,4%), Завадівської (70,4%), Комарівської (68,1%), Криницької (64%) сільських рад. Це пов’язано із значною залісненістю, а також із розміщенням на території Криницької сільської ради Криницького зоологічного заказника. Названі вище сільські ради, утворюють чіткий ареал стійких геосистем, який найбільш захищений, характеризується перспективами заповідання та безліччю варіативних можливостей для сільського зеленого туризму, а також забезпечує екологічну рівновагу території.

ІІ тип – з відносно оптимальною структурою (частка природних угідь 60 – 40%). Характерний для Бертниківської (52,5%), Велеснівської (54,5%), Вістрянської (41,4%), Горішньослобідської (57%), Горожанської (45,3%), Гранітненської (54%), Дубенківської (53,3%), Задарівської (41,4%), Заставецької (50,4%), Красіївської (41,2%), Лядської (51%), Тростянецької (47%), Устє-Зеленської (49,7%), Чехівської (43,4%), Швейківської (42,2%), Яргорівської (53%) сільських рад, а також для Коропецької (43,4%) селищної та Монастириської (50,5%) міської рад. Адміністративні утворення цього типу знаходяться по периферії попереднього, утворюючи разом з ним єдиний цілісний масив, який виступає базовою ланкою оптимального землекористування, основою екологічного каркасу території. Це засвідчує той факт, що процес землекористування ведеться у відносно оптимальних межах.

ІІІ тип – з неоптимальною структурою (частка природних угідь 40 – 20%). Характерний для сільських рад, які приурочені до периферії Монастириського району, на межі з Бучацьким. Висоцька (39,8%), Ковалівська (38,2%), Лазарівська (39,9%), Підліснянська (38,4%) і Садівська (38%) сільські ради мають показник близький до попереднього типу, тобто заліснення якоїсь певної ділянки може перевести їх в іншу групу. А інші сільські ради – Гориглядівська (30%), Григорівська (26,3%), Олешівська (23%) мають низький показник оптимізації землекористування, займаючи горбогірну територію.

ІV тип – із вкрай неоптимальною структурою (частка природних угідь <20%). Характерний для Доброводівської сільської ради – 18,8%, на території якої ландшафти сильно антропогенізовані.

Для останніх двох типів необхідним елементом подальшого функціонування є оптимізація земельних ресурсів. Частину орних земель, які розміщені на схилах, доречно перевести в заліснені або залужені ділянки, щоб зменшити еродованість.

 

Оскільки район примикає до регіонального ландшафтного парку «Дністровський каньйон», то в південній його частині широко розвивається рекреаційна діяльність – йде реконструкція приватних садиб, розвивається тепличнегосподарство.

Рис. 1. Типологія сільських рад Монастириського

району Тернопільської областіза співвідношенням природних і господарських угідь

 

А на території Вербківської, Комарівської, Криницької, Гончарівської та Завадівської сільських рад може розвиватися сільський зелений туризм, який орієнтований на збір грибів, ягід, вилов риби. Тобто, необхідно проводити оптимізаційні заходи, спрямовані на збільшення частки природних і зменшення частки антропогенних угідь для забезпечення виконання ландшафтами основних функцій – природоохоронної та антропоекологічної.

 

 

Інформаційні джерела:

1.Горленко І.О., Лісовський С.А., Руденко Л.Г. Концепція збалансованого розвитку: принципи і механізми реалізації в Україні // Україна: географічні аспекти сталого розвитку. – Т. 1. – К.: Обрії, 2004. – С. 62-69.

2.Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. – К.: Либідь, 1993. – 244 с.

 

3.Статистичні дані. Відділ земельних ресурсів Монастириського району.


Новини


  Погода

  Партнеры

  Реклама

  Календарь

  Погода

.
Кафедра географії, історичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (106 Географія, 242 Туризм, 014.07 Середня освіта (Географія))
© 2006-2019. Поширення матеріалів сайту дозволяється за умови посилання на www.ggf-dnu.org.ua
© Розроблення та підтримка сайту - Гаврюшин Олександр (admin@ggf-dnu.org.ua)