Сайчук В. С.

КНУ, каф. економічної та соціальної географії, аспірант 

Науковий керівник: проф. каф. економічної та соціальної географії, д.геогр.н. Мезенцев К. В.

СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОГНОЗУВАННЯ  РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ

В умовах становлення ринкової економікив Україні зростає актуальність всебічного аналізу формування ефективних істабільних регіональних ринків праці та прогнозування їх подальшогорозвитку.  Оскільки регіональний ринокпраці як соціально-економічна підсистема потребує постійного вдосконалення таобґрунтування шляхів його подальшого розвитку.

Регіональний ринок праці як  «…системаформування та реалізації трудового потенціалу в певних територіальних межах,яка є відносно цілісною і перебуває в тісному взаємозв’язку з іншимисуспільно-географічними системами країни і складовою частиноюзагальнодержавного механізму формування попиту і пропозиції трудових ресурсів»[3, с.9] є об’єктом вивчення суспільної географії та формується під впливомсуспільно-географічних чинників, саме тому суспільно-географічне прогнозуваннявиступає базовим стосовно регіонального ринку праці.

Слід відмітити, що вченні приділяютьзначну увагу розробці концепцій розвитку регіонів та здійсненню прогнозіврегіонального розвитку. Наукові основи дослідження регіонального ринку працівикладено у працях таких учених: С. Бандур, Д. Богиня, В. Герасимчук, М. Долішній,Т. Заєць, Н. Запухляк, С. Злупко, Е. Лібанова, Н. Мезенцева, В. Онікієнко,І. Петрова, В. Петюх, У. Садова та інші; проблеми прогнозування регіональногорозвитку досліджують А. Доценко, І. Дудник, К. Мезенцев та інших вчені.

Однак методи суспільно-географічногопрогнозування розвитку регіонального ринку праці дотепер потребуютьвдосконалення та деталізації. Актуальність проблеми, її недостатня вивченістьта необхідність практичного застосування результатів дослідження зумовили вибіртеми дослідження, метою якого є проаналізувати суспільно-географічніособливості прогнозування регіонального ринку праці та визначити особливостіметодики обрахування прогнозних показників ринку праці.

Суспільно-географічне прогнозуваннярегіонального ринку праці доцільно розглядати як «процес наукового передбаченнязмін у часі просторової організації людської діяльності в регіонах» [4, с. 33],що має на меті визначення якісної та кількісної оцінки просторового формуванняпопиту та пропозиції робочої сили на регіональному рівні та розробка можливихваріантів збалансування регіонального ринку праці.

При здійсненні прогнозуваннярегіонального ринку праці важливим є додержання суспільно-географічнихпринципів прогнозування: територіальної цілісності, просторово-часової єдностітериторіальної ієрархічності та регіонального типологізму.

Перед початком проведення прогнозуваннярегіонального ринку праці доцільно: визначити мету та завдання прогнозування,одним із завдань є впровадження на території регіону науково обґрунтованихдержавної політики у сфері зайнятості населення шляхом розробки та реалізаціїрегіональних програм зайнятості населення; сформулювати загальні уявлення(робочу гіпотезу) про можливості і тенденції розвитку, напрями удосконаленнярегіонального ринку праці та розробити на цій основі дієвих заходіврегіонального розвитку; обґрунтувати прогнозні індикатори (показники) розвиткурегіонального ринку праці; провести вибір методів прогнозування (як експертних,так і фактографічних) та зібрати і систематизувати вихідні дані.

На основному етапі прогнозуваннябудується моделі ринку праці (як логічні, так і формалізовані), проводитьсярозрахунок та пояснення отриманої інформації, визначаються та обґрунтовуютьсяваріанти прогнозів регіонального ринку праці.

Завершальний етап прогнозування включаєузагальнення окремих елементів суспільно-географічного прогнозу ринку праці,обґрунтування оптимальної територіальної структури ринку праці, перспективпросторово-часової організації ринку праці в регіоні та, на завершальномуетапі, обґрунтування та запровадження заходів державної регіональної політики усфері зайнятості [4, с. 120-127].

Короткострокове прогнозуванняпоказників ринку праці проводитьсяметодомекстраполяції з використанням динамічних рядів окремих показників, якібазуються на припущені щодо повільних змін в структурі робочої сили в регіоніта співвідношеннях економічно активного та економічно неактивного населення,чисельності зайнятих та безробітних [5, с. 263].

Загальноприйнятою методологічною схемоюпрогнозування ринку праці є наступна: визначення чисельності трудових ресурсівна прогнозований період; визначення обсягів пропозиції робочої сили; визначенняпотреб в робочій силі; визначення співвідношення між попитом та пропозицієюробочої сили на ринку праці [1, с. 29-30].

Чисельність трудових ресурсів напрогнозний період визначається шляхом оцінки факторів формування населення(природний та механічний рух населення. При прогнозування попиту та пропозиціїна регіональному ринку праці, рівня занятості і безробіття використовуютьсядемографічні данні (чисельність населення за статтю і віком) та результатианалізу тенденцій щодо зайнятості і безробіття за кілька останніх років заматеріалами вибіркових обстежень домашніх господарств з питань економічноїактивності населення. Важливим є забезпечення узгодженості між потребами вробочій силі та показниками соціально-економічного та культурного розвиткурегіону.

Таким чином, з метою забезпечення функціонування ринку праці необхідноздійснювати науково обґрунтоване державне регулювання, одним із інструментів якогоє розробка та реалізація регіональних програм зайнятості, які повинні базуватисяна прогнозних показниках.

Джерелом аналітичної інформації для державного регулювання виступаютьпоказники щодо соціально-економічних процесів та ринку праці за попередні роки.На їх основі встановлюються закономірності процесів на ринку праці івиявляються можливі їх параметри на майбутнє. На прогнознізначення показників стану ринку праці впливають економічних, соціальних,політичних та суспільно-географічних чинників.

Важливе значення прирозробці концепцій, стратегій та програм розвитку регіонів на перспективуналежить вивченню розвитку та структури розселення. Актуальним є розробкаметодів прогнозування розселення, що ґрунтується на демографічних прогнозах [2,с. 23].

Звичайно, методичнізасади та прийоми прогнозування регіонального ринку праці та його складовихпотребують подальшого удосконалення, тому існує необхідність розширення тавдосконалення методологічної бази суспільно-географічного прогнозуваннярегіонального ринку праці та формування на основі прогнозних показниківраціональної державної політики у сфері зайнятості населення та на ринку працірегіонального рівня.

Інформаційні джерела

1. Бандур С.І. Аналіз стану і прогнозування регіонального ринку праці: Метод. рек. / Бандур С.І.,Дрозд О.М., Онікієнко В.В., Петрова Т.П., Туранський Ю П. – К., 1999. – 116 с.

2. ДоценкоА.І. Методичні засади прогнозування регіонального розселення / Доценко А.І. //Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: Матеріали IVВсеукраїнської наукової конференції (Київ, 16-17 травня 2007 року). – К.: ВГЛ«Обрії», 2007. – С. 23.

3. ЗапухлякН.І. Суспільно-географічні засади функціонування ринку праці та зайнятості населення(на прикладі Івано-Франківської області): Автореф. дис. канд. геогр. наук:11.00.02 / Інститут географії НАН України, К., 2007 р. - 21с.

4. МезенцевК. В. Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку : Монографія /К. В. Мезенцев. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. – 253 с.

5. Сайчук В.С.Суспільно-географічні аспекти функціонування та прогноз розвитку регіональногоринку праці / В.С. Сайчук // Економічна та соціальна географія: Наук. зб. /Ред. кол.: С.І. Іщук (відп. ред.) та ін. – 2008. – Вип. 58. – С. 258 -265.