Д’ячевська Л. П.

ИГ НАНУ, к.геогр.н., науковий співробітник

Суспільно-географічні чинники в міжнародних економічних конфліктах

Значні ризикидля поступального соціально-економічного розвитку, України виникають у зв’язкуз міжнародними економічними конфліктами. Вони можуть бути спрямовані на досягнення різних цілей. Передусім цезахист національних виробників та інвесторів, підтримка стратегічних галузейекономіки держави, у тому числі просування вітчизняних товарів на світовіринки. Причиною здійснення економічного тиску може бути прагнення знайти доступдо зовнішніх ресурсів – територіальних, природно-ресурсних, інтелектуальних, дешевоїробочої сили. Економічні методи використовуються як аргументи у геополітичномупротистоянні держав, отже спрямовані на досягнення політичних цілей.

Успішністьучасті в економічних конфліктах залежить від наявності порівняльних перевагтериторії та їх ефективного використання. В цьому плані великою є рольсуспільно-географічних чинників та передумов розвитку. Відмінності соціально-економічнихпроцесів, що відбуваються країнах, географічне положення, ресурсний потенціал,особливості спеціалізації виробництва та розселення населення, територіальнаорганізація економіки, екологічний стан довкілля є тими складовими, щовизначають резистентність економіки держави до негативних зовнішніх впливів,здатність диктувати свої умови в процесі економічної взаємодії.

Які жсуспільно-географічні чинники є визначальними для зростання могутності держави,у т.ч. економічної? На думку Р. Челлена, ключове значення для утвердженнядержави у міжнародному співтоваристві, визначення можливостей країни у світовихта регіональних конфліктах, передумов для міждержавного співробітництва має їїтериторія з найважливішими характеристиками – зовнішнім оточенням, тобтогеополітичним положенням, формою та розмірами, природними умовами та ресурсами[1, 4].

Ресурси таумови території вважав головним чинником розвитку суспільства і засновниктеорії органічної держави Ф. Ратцель.  Вцьому контексті він розглядав корисні копалини, ландшафти, ґрунти, клімат і їхздатність задовольняти потреби населення. Джерелом військових конфліктів він бачивдефіцит ресурсів на власній території і породжену цим необхідність розширяти «життєвийпростір». Отже протистояння між державами згідно Ф. Ратцеля – наслідоксуто прагматичного інтересу підвищити власний добробут [5].

Нині в епохуглобальної інформатизації, інтенсивного розвитку засобів масової інформації тафункціонування колективних систем безпеки суперечки зміщуються у економічнусферу з притаманним їй інструментарієм. На заміну військовій експансіївикористовують нові методи захоплення ресурсів. Глобалізація відкрила широкіможливості доступу до дешевих ресурсів для економічно розвинених країн завдякипроцесам транснаціоналізації, створенню вільних економічних зон, оффшорів таподаткових гаваней, транскордонних регіонів. Експлуатація ресурсів позанаціональними межами супроводжується позитивними наслідками не тільки для держав-інвесторів, а й для країн базування філійТНК та регіонів зі спеціальним режимом економічної діяльності [4, С. 93].Створюються робочі місця, посилюється інвестування, привносяться новітехнології та методи організації діяльності. На зміну зіткненню інтересівприходить спільна зацікавленість у співробітництві. Відповідно трансформуютьсягеоекономічні уявлення держав, їх зовнішня економічна політика.

На нашу думку,існують три головні компоненти суспільно-географічного комплексу (СГК), якірозташовуються ієрархічно і формують піраміду чинників, що визначаютьгеоекономічний потенціал держави. Це територія держави, суспільні ресурси таінфраструктурні мережі. В основі цієї піраміди – територія країни з характернимидля неї параметрами – площею, протяжністю, конфігурацією, розташуванням,  природно-ресурсним потенціалом.

Істотнавеличина території держави сама по собі не завжди зумовлює її геоекономічнумогутність, але є важливою її передумовою завдяки різноманітності природнихумов. Маються на увазі кліматичні, гідрографічні, орографічні та іншіхарактеристики території. Природні умови території є первинними чинниками формуваннягосподарства країни, її спеціалізації, вони зумовлюють як економічні можливостікраїни, так і її конкурентні обмеження.

Вплив чинникатериторії на суспільний розвиток здійснюється у двох напрямах – на людину і наекономіку. Прихильники географічного детермінізму тісно пов’язують розвитокіндивіда і суспільства з особливостями навколишнього середовища, зокремапроводяться паралелі між залежністю психологічних особливостей людини, а отже іспецифічних для різних народів моделей поведінки, від географічних чинників зодного боку та зональним розміщенням різних за рівнем економічного розвиткукраїн – з другого. Наприклад, Д.С. Лендес, П. Стрітен,Дж.К. Гелбрайт та ін. відмічають той факт, що більшість держав, щорозвиваються, розташовані в тропічних та субтропічних областях, а країни звисоким рівнем доходу на душу населення майже усі сконцентровані у помірнихширотах північної півкулі [6].

Малі країни знезначною диференціацією природних умов мають значно більше обмежень, ніжкраїни, що характеризуються їх різноманітністю. Це ставить їх у залежність відзовнішнього ринку, прив’язує господарство і політику до інтересів великихдержав [4].

Протяжність іконфігурація, як атрибути державної території зумовлюють територіальнуорганізацію і розміщення таких компонентів СГК країни, як населення,виробництво і невиробнича діяльність, інфраструктура. Таким чином, форма державноїтериторії визначає особливості формування мережі внутрішніх комунікацій,доступність столиці до периферії, населення – до регіонів економічноїактивності, виробників – до місць зосередження ресурсів. Конфігурація територіїє важливою передумовою її економічної зв’язаності, цілісності внутрішньогоринку. Ступінь компактності території зумовлює формування специфічної системиуправління та її ефективність, значною мірою позначається на політичнійконсолідованості суспільства, наявності сепаратистських ризиків [3,4].

Важливоюскладовою геоекономічного потенціалу держави є її географічне положення. Щекласики геостратегії – К. Гаусхофер, К. Шмітт, А. Меген,Н. Спайкмен відмічали важливість приморського чи континентального розташуваннядержави. Приморські держави мають можливість реалізувати вигоди прямихкомунікацій у зовнішньоекономічних відносинах. Значні економічні переваги державі надає контроль над важливими протоками,наявність зручних бухт. Істотні ресурсні резерви містять акваторії виключнихморських економічних зон, що можуть у деяких випадках бути співставними зплощею суходільної території країни [3].

Континентальнідержави в сучасних умовах глобалізації економічної діяльності та формуваннямережевого суспільства постали перед проблемою інтегрування в світовікомунікаційні мережі. Успішність долучення до міжнародних торговельних потоківвеликою мірою залежить від узгодження зовнішньоекономічної діяльності зсусідніми країнами, зокрема з питань транзиту вантажів їх територією. В такійситуації у більш вигідному положенні опиняються держави, що розташовані наперехресті безальтернативних або найбільш зручних для сусідів транспортнихмагістралей. Це держави, що займають стратегічне положення – контролюютьважливі протоки, перевали, міжнародні річкові шляхи, трансконтинентальні та регіональнімагістралі. Такі держави-»ворота»* відіграють особливу роль у налагодженнівзаємодії у світовому геоекономічному просторі, а також можуть використати такеположення як важіль економічного впливу. Інші держави мають значно меншеможливостей для диктування своїх умов транзиту. Водночас вони потребуютьвстановлення домовленостей з сусідами на транзит власних товарів. Більшсприятливе положення у цьому плані мають держави з великою кількістю сусідів,що дає можливість диверсифікувати географію перевезень. У складному становищіперебувають внутрішньоконтинентальні держави, особливо анклавні, що не маютьнадійного й альтернативного сполучення зі своїми торговельними партнерами таузбережжями морів та океанів [3].

Територіякожної країни чи регіону характеризується специфічним поєднанням природнихресурсів, контроль над якими посилює позиції держави у геоекономічномупросторі. Важливим географічним чинником, що не тільки впливає на успішністьінтеграційних процесів в світі, а й часто стає причиною економічних конфліктів,є наявність та доступність використання енергетичних та інших стратегічнихресурсів, їх потужність та особливості розміщення [2].

Однакнаявність запасів ресурсів на території держави, навіть стратегічних, не завждивизначають її геополітичну та геоекономічну могутність. У цьому контексті слідвраховувати два важливі аспекти – контроль та ефективність використанняресурсів у державі.

Переддержавою, що мають дефіцити стратегічних ресурсів, постають проблемидиверсифікації джерел їх надходження, створення стратегічних запасів ресурсів.Це дає можливість зменшити залежність від постачальників, уникати нестачіресурсів у періоди інтенсивного їх споживання, тиску з боку країн-експортерів.В цьому контексті велике значення має ресурсозбереження, зокрема комплекснаглибока переробка ресурсів, споживання альтернативних видів ресурсів, зменшенняенергозалежності економіки.

Другий рівеньпіраміди чинників формування геоекономічного потенціалу займають суспільніресурси. Передусім це населення, працересурсний потенціал та його якісні характеристики – наявність кваліфікованихкадрів, показники стану здоров’я населення тощо. 

Великезначення мають економічні ресурси, у т.ч. забезпеченість мінеральною сировиною,особливості її використання, матеріально-технічна база, спеціалізаціягосподарства, його диверсифікованість, гнучкість економічної системи, здатністьзабезпечувати потреби внутрішнього ринку в товарах та послугах.  

Під впливоммакроекономічних чинників та кон’юнктури ринку, зокрема зовнішнього,спеціалізація, детермінована природними та соціально-економічними умовами, можезмінюватись. Завдяки цьому формуються нові пріоритети господарського розвитку країни,визначаються шляхи раціонального використання потенціалу її території,удосконалення структури і територіальної організації господарської діяльності.Це важливо ефективно використати з метою посилення вигідності позицій держави уміжнародному поділі праці, інтеграції в світову економіку.

На верхньомуповерсі піраміди чинників формування геоекономічного потенціалу розміщеномережі, тобто інфраструктуру, достатній розвиток якої дає можливість активнозалучати ресурси території до обігу, зумовлює формування і функціонуванняпотоків товарів, послуг, капіталів, робочої сили, інформації.

Мережі,зокрема транспортні відіграють величезне значення, як чинник соціально-економічногорозвитку держав та їх інтеграції з часів зародження світового господарства та міжнародноїторгівлі. Тоді ж мережі стали використовувати як важіль впливу в економічнихконфліктах. Той, хто контролював торговельні шляхи, мав виграшні позиції уекономічній боротьбі. Глобалізація зумовила істотне розширення поняття світовоїмережі завдяки включенню у її склад інвестиційної, інноваційної, інформаційноїскладових та надало мережам нової значимості у суспільних і територіальнихпроцесах. Розвиток фінансових, інформаційних та комунікаційних мереж углобалізованому світі значною мірою визначає територіальну організаціюрозселення населення, зосередження економічної діяльності, управлінськуструктуру світу. Географія мереж зумовлює виникнення і розвиток світових міст,процеси соціально-економічної поляризації територій, динаміку розселення [3].Тому розвиненість інфраструктурних мереж має істотне значення для успішностідержави у світовому господарстві в цілому і економічних конфліктах зокрема.

Поєднаннясуспільно-географічних чинників та передумов розвитку, ефективність їх освоєннята використання в процесі здійснення внутрішньої та зовнішньої політикиформують можливості опору держави до негативних зовнішніх впливів, що виникаютьз розгортанням економічних конфліктів у міжнародному співтоваристві. Ці чинникиє важливим ресурсом для формування конкурентоспроможності держави, посиленнясоціальної орієнтованості її економіки, забезпечення збалансованого розвитку.

Інформаційніджерела

1.Ден В.Э. Учение Рудольфа Челлена о предмете и задачахгеополитики // Известия РГО. – СПб. – 1997. – т. 129, Вып.1. – С. 26 – 38; Вып.2. – С. 28 – 41.

2.Клочко Р.Ю. Суспільно-географічний аналіз геополітичногоположення України у сучасній Європі: Автореф. дис. ... канд. геогр. наук /Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2007. — 20с.

3.Політична географія і геополітика / Б.П. Яценко, В.І.Стафійчук, Ю.С. Брайчевський та ін.; за ред. Б.П. Яценка. – К.: Либідь,2007. – 255 с.

4. Трохимчук С.В., Федунь О.В. Політична географія світу. – К.: Знання,2007. – 422 с.

5. Экономическая,социальная и политическая география. Регионы и страны / Под ред. С.Б. Лаврова, Н.В. Каледина. – М.: Гардарики, 2003. – 928 с.

6.Landes D.S. Thewealth and poverty of nations: why some are so rich and some so poor / LandesD.S.. – London: W.W. Norton & Company. – xxii+658 pp.