Ковальова О. В.

ЛНПУ, Факультет природничих наук, магістрант 

Науковий керівник: доц.каф. географії, к.геогр.н. Мельник І.Г.

СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА: СУЧАСНИЙ СТАН ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

(НА ПРИКЛАДІ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

За радянських часівпроблеми соціальної безпеки «не існувало», що було пов’язано з централізованоюпланово-розподільчою системою, жорсткою детермінованістю суспільних процесів таз особливостями ідеології. Нинішня ситуація нестабільності та безперервних змінпринципів організації суспільного життя обумовлює в Україні послабленнясоціального контролю, розбіжності в діяльності соціальних інститутів, посилюєневизначеність суспільного життя, збільшує ймовірність виникнення небажанихсоціальних явищ [2]. Соціальні деформації, у свою чергу, унеможливлюють нетільки розбудову в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки, а й,взагалі, утвердження ефективної економіки та подальший стабільний розвитокдержави. Усе це пояснює зростання інтересу науковців, політиків, управлінцівта, загалом, громадськості до проблеми соціальної безпеки й шляхів їїзабезпечення.

Як відзначають дослідники,соціальна безпека складається з оцінки здоров’я людини та її перспектив прожитидовге життя, психологічного стану, соціальних взаємостосунків, трудовоїдіяльності та фінансових ресурсів, рівня незалежності людини та її безпекитощо.

За умов ринкової економікидиференціація соціально-економічного розвитку різних регіонів збільшується, «неоднаковість»між ними значно посилюється, урізноманітнюється «соціальний ландшафт» країни, уякій вогнища соціального напруження чергуються з «острівками» благополуччя (ізвисоким рівнем соціальної безпеки) та численними «перехідними» ареалами. В умовахдецентралізації соціальної політики та значних міжрегіональнихсоціально-економічних диспропорцій знання просторовихособливостей сукупного прояву суспільних процесів, які в комплексіхарактеризують ступінь соціальної захищеності населення, є підставою дляздійснення науково обґрунтованої регіональної політики. З огляду на це доцільнодослідити особливості соціальної безпеки кожного регіону держави, у тому числій Луганської області.

Метою нашого дослідження єаналіз стану соціального середовища й регіональних загроз (для окремих людей інаселення в цілому), які виникають у результаті соціальних, економічних тадемографічних процесів розвитку Луганської області – складовоїстаропромислового Донбасу. Основними індикаторами соціальної безпеки обранотакі: демографічні – середня очікувана тривалість життя, смертність відзовнішніх причин, коефіцієнт сімейності, частка дітей, народжених поза шлюбом;соціально-економічні – рівень безробіття; економічні – частка населення здоходами, нижче прожиткового рівня, середньомісячна заробітна плата; зовінішньосередовищні– рівень злочинності, захворюваність на психоз, зумовлений уживанням алкоголюта психоактивних речовин, захворюваність на активний туберкульоз.

Проведене дослідженнядозволило встановити наступне: показники, що характеризують складові соціальноїбезпеки в Луганській області є, в переважній більшості, гіршими за пересічні поУкраїні, що дозволяє стверджувати про серйозні соціальні деформації та загрози.Зокрема, спостерігається найвищий рівень розлучуваності (4,4 ‰ проти3,5 ‰ в Україні) [1], більша частка ранніх та позашлюбних народжень,найбільша в Україні кількість абортів у розрахунку на 100 пологів (66,9 проти44,9 загалом в Україні), що свідчить про загальне неблагополуччя всімейно-шлюбній сфері та поширення неповних, а відтоді – й бідних сімей. Очікуванатривалість життя при народженні менша загальноукраїнського показника (у 2006 –2007 рр. – 67,1 років проти 68,3 для України).

На проблеми в економічнійсфері вказує високий рівень зубожіння населення (а саме – частка населення здоходами, нижче прожиткового мінімуму). У той же час було виявлено вищий зазагальнонаціональний, рівень заробітної плати та нижчий рівень зареєстрованогобезробіття. За умов значної диференціації доходів населення (мають місце значніміжгалузеві, міжпоселенські і, взагалі, внутрішньорегіональні відмінності)показник середньої заробітної плати не в змозі «висвітлити» проблему бідності. Високий рівень оплати праці, щофіксується статистикою, є результатом «впливу» таких галузей, як металургія,хімічна та вугільна промисловість. Та навіть у працюючих у цих галузях людейдоходи в розрахунку на домогосподарство низькі за рахунок характерного длярегіону жіночого безробіття, більш високого економічного навантаження напрацюючих, необхідності високих витрат на підтримання здоров'я через переважнонезадовільні умови праці. Низький рівень зареєстрованого безробіття можепояснюватися високим рівнем зайнятості в тіньовій економіці, зокрема, внеформальному секторі, а також – трудовою міграцією, а високий рівеньзайнятості – надзайнятістю, що часто спостерігається тоді, коли зарплата, щовиплачується роботодавцем, є низькою.

 Виявлено також широке розповсюдженнясоціальних хвороб у регіоні що, таким чином, дозволяє говорити про високунебезпеку зовнішнього соціального середовища для населення. Коефіцієнтзлочинності станом на 2007 рік в 1,5 рази перевищував національний коефіцієнт.Захворюваність на психічні розлади внаслідок уживання алкоголю на 21%, азахворюваність на психічні розлади внаслідок уживання психоактивних речовинудвічі вищий за пересічний по Україні. Характерно, що в структурі зовнішніхпричин смертності в регіоні особливо високою є частка навмисних самоушкоджень,випадкового отруєння та смертей, пов’язаних з дією алкоголю. Луганщина входитьдо п’ятірки перших в Україні регіонів за рівнем захворюваності на активнийтуберкульоз. Цей показник на 30% перевищує пересічний в Україні. Щодозахворюваності на ВІЛ/СНІД, то тут Луганщина «виглядає» значно краще, протетемпи поширення цієї соціально небезпечної хвороби швидко зростають.

Зауважимо, що такий станречей не є ситуацією лише одного року. Високий рівень соціальногонеблагополуччя в регіоні зберігається як мінімум протягом періоду  з 2000 по 2007 рр., про що свідчить аналізвідповідної статистики. 

Низькийрівень соціальної безпеки (впору говорити про соціальну небезпеку для населеннязбоку даної територіальної суспільної системи) є результатом сукупного впливубагатьох, у першу чергу, регіональних факторів. Серед них, особливо, відзначимо,соціокультурний фактор (зокрема, низький рівень релігійності населення);економічний фактор – проблеми із зайнятістю в багатьох територіальнихутвореннях (депресивні шахтарські поселення, сільська місцевість), високачастка неформального сектору, який не гарантує високих і стабільних доходів населенню,затримки із виплатою заробітної плати, умови зайнятості тощо); демографічнийфактор – неблагополуччя в шлюбно-сімейній сфері тощо; поселенський – високийрівень урбанізації, з характерними для нього стереотипами поведінки та ін.Регіональна політика, яка, з одного боку, проводиться державою відповіднорегіону, з іншого, реалізується на рівні місцевого самоврядування, має бути спрямованана подолання негативних тенденцій та забезпечення гідних умов життя длямешканців Луганщини, як і всіх інших регіонів України.

Інформаційні джерела

1.    Населення України, 2007 р.: демографічний щорічник. – К.:Державний комітет статистики України, 2008. – 570 с.

2.    Соціальнабезпека: теорія та українська практика. Монографія / І.Ф. Гнибіденко, А.М. Колот,О.Ф. Новикова. –  К.: КНЕУ, 2006. – 292с.