Десятерик О. С.

ДНУ,геолого-географічний факультет, студ. ІІІ курсу

Науковий керівник: асистент каф. фізичної та економічної географії Чиркова Т.А.

РЕТРОСПЕКТИВА ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТЬ

«ЕТНОЛОГІЯ»ТА «ЕТНОГРАФІЯ»

Виникнення будь-якого наукового знаннязавжди було зумовлене практичними потребами людей. Не є винятком і становленняетнології як самостійної науки.

Численні дослідження вчених з різнихкраїн доводять, що протягом всієї історії людства (від первісного ладу до нашихднів) існує потреба знати не тільки про своє життя, звичаї і традиції, але йпро культуру інших народів.

Нагромадження відомостей і даних пронароди світу триває вже декілька тисячоліть. Вже із стародавніх часів робилисяспроби не тільки простого опису народів, але й їх деякої класифікації, взалежності від певних ознак. Однак ці спроби мали лише умоглядний характер.

Термін«етнологія» походить від поєднання двох грецьких слів: ethnos — рій, зграя, група, плем'я, народ і logos — вчення, наука, судження. З самих початків збору і систематизації відомос­тейпро народи світу виникла потреба теоретично осмислити їх, і ввестиспеціальні наукові поняття і терміни.

Запровадженням назви «етнологія»визнавалося, що праці про народ мають дослідницько-теоретичний характер.

У часи пануваннякомуністичного тоталітаризму термін «етнологія» у Радянському Союзі ікомуністичних країнах Центральної Європи був заборонений, оголошений буржуазним,антинародним, ворожим інтересам світового пролетаріату. Щоб уніфікуватитермінологію, в 30-х рр. XX ст. насильнонав'язувався термін «етнографія». Цим більшовики хотіли науку про народи та їхкультуру відмежувати від так званої «буржуазної етнології». Початок витісненнютерміна «етнологія» поклала нарада етнографів 1929 p., якаконстатувала, що «...оскільки етнологіяпретендує на звання окремої від соціології дисципліни, вона повинна бутивизнана не чим іншим, як буржуазним сурогатом суспільствознавства».

З 1973 р. в СРСРробились обережні спроби реабілітувати заборонений термін, але навіть у 1991 р.професор Санкт-Петербурзького університету Р.Ф. Ітс писав: «Пропонована деякими радянськими дослідникамизаміна назви «етнографія» на «етнологія» ... не виправдана і не сприяєтермінологічній ясності».

В науці європейських країн постійнопереважав термін «етнологія». Про це свідчать матеріали міжнародних науковихконгресів антропологів і етнологів, міжнародних етнологічних това­риств,численних наукових конференцій тощо. В Україні термін «етнологія» повністюреабілітовано лише у 1991 p., коли післяздобуття державної незалежності він став офіційною назвою відповідної науки.

Поряд з терміном «етнологія»повсюдно і широко впродовж XVII–XXстоліть використовувався термін «етнографія»,що складається з поєднання двох грецьких слів: ethnos – народ, плем'я і grapho — пишу. Буквальний переклад терміна –народоопис. Але такерозуміння терміна «етнографія» виправдане лише для початкових етапів їїстановлення, коли основна увага вчених зосереджувалася на збиранні, фіксації йописі фактичного матеріалу.

Термін «етнографія»вперше вжив у 1607 р. німецький пись­менник Й. Зоммер. У 1791 р. в м. Нюрнберзіз'явилося перше етнографічне видання, а з 1808 р. у Німеччині почав видаватися «Журналз етнографії та лінгвістики» («Magazin furEthnographie und Linguistik»)[2].

Становленняукраїнської етнографії пов'язують із появою у 1777 р. праці Г. Калиновського«Опис весільних українських простонародних обрядів», у 1798 р. – праці Я. Марковича «Записки проМалоросію, її жителів і твори», у 1799 р. – нарису А. Антоновського проукраїнців, що був опублікований у книзі Й. Георгі «Опис усіх проживаючих уРосійській державі народів...». Щодо терміна «етнографія», то в Україні він поширювавсяз 1824., завдяки поету і філософу В. Довговичу. Він намагався визначитизавдання етнографії як науки в теоретичному плані і вже у 1829 р. опублікувавпершу в українській етнографії теоретичну статтю «Погляд на етнографію як на засіб до науки». Впродовж наступнихдесятиліть термін «етнографія» став в Україні загальновизнаним [3] .

Поширення термінів «етнологія»і «етнографія» знаменувало появу нової науки, що в різних країнах іменуваласярізними термінами. У слов'янських мовах для означення етнології (етнографії)використовувалися терміни «народознавство»(українській), «народоведєніє» (російській),«narodopis» (словацькій,словенській), «hidoznawstwo» (польській).Аналогічно в Греції поширився термін «лаографія»(народоопис), від грецького слова laos – народ. УНімеччині етнологію (етнографію) часто розділяють на дві дисципліни, щоназиваються двома термінами:           a) Yolkskunde –дисципліна, що займається вивченням історії та культури власного народу; б) Volkerkunde –дисципліни, що вивчає неєвропейські, переважно неписьменні, відсталі всоціально-економічному і політичному розвитку етноси. З 30-х рр. XIXст. німецькі дослідники почали замість них вживати термін «етнологія», щозгодом набув однозначного тлумачення.

У романомовнихкраїнах для означення етнології також ви­користовувались терміни, аналогічніукраїнському – «народознавство»: у Франції – traditions populaires (народні традиції), в Італії – tradizioni populari, вІспанії – tradiciones populares. Вангломовних країнах поряд з терміном «етнологія»використовуються й інші: в CШA–cultural antropology (культурна антропологія), вАнглії – social antropology (соціальна антропологія).[2]

Усі наведенівище терміни – «етнологія», «етнографія», і терміни інших країн світу, по суті,є синонімами, і охоплюють як описовий, так і теоретичний аспекти вивченнянародів світу. Але в Західних країнах більш активно вживався термін «етнологія»,в той час як в державах колишнього СРСР, в тому числі і в Україні, у зв’язку зісторичними подіями використовувалося поняття «етнографія».

В наш час вчені майжевсіх країн світу для визначення науки почали вживати термін «етнологія». ВУкраїні в останні роки також набуло популярності це визначення, але як синонім «етнології»в своїх працях українські науковці дуже часто використовують слово «етнографія».

Своєрідність кожноїнауки, як відомо, визначається її власним предметом вивчення й методамидослідження цього предмета. Етнологія, як самостійна наука, почала складатися вХІХ столітті, але визначення її предмету почалося ще в 1772 p.,коли А.Шльоцер дійшов висновку, що людство, складаючись з великих і малихнародів, є неподільним.  З першихдесятиліть XIX ст. велися дискусії про предмет етнології.Одні вчені вважали, що її об'єктом є людина, другі – культура, треті –суспільство, четверті – неписьменні (неєвропейські) народи, які перебувають наранніх ступенях соціально-економічного розвитку, п'яті – «неісторичні народи» іт.п. Історичні події та процеси XX ст. додалинові історичні обставини й суспільні проблеми, що значно розширили предметнугалузь етнології. До традиційних етнологічних знань додаються нові, що дозволяєвченим виділяти всередині ет­нології відносно самостійні сфери й напрями.Предмет етнології постійно розширюється, тому у вітчизняній і зарубіжнійетнології немає якогось загальноприйнятого визначення етнології, а існує доситьвелика кількість визначень.[2]

Але, як було визначено, об'єктом етнології є етноси у всій їхскладній мозаїці, соціальній структурі, географічному просторі та історичномучасі. Тому, виходячи з усього вищесказаного, можна надативизначення етнологічної науки, запропоноване М.Ф. Юрієм: «Етнологія – це наука, щовивчає процеси формування и роз­витку різних етнічних груп, їх ідентичність,форми культурної самоорганізації, закономірності колективної поведінки йвзаємодії, взаємозв'язку особистості й соціального середовища» [1].

Інформаційні джерела

1. Юрій М.Ф.Етнологія: Навч. посіб. – К.: Дакор, 2006. – 360 с.

2.Тиводар М.Етнологія: Навч. посіб. – Л.: Світ, 2004. – 624 с.

3.КафарськийВ.І., Савчук Б.П. Етнологія. – К.: Центр навч. літ., 2006. – 432с.