Солохіна Т. О.

ЛНПУ, природничий факультет, магістрант

Науковий керівник: доц. каф. географії,к.геогр.н. Кисельова О.О.

ПРОБлеми  малих річок  ЛУГАНЩИНИ

Статус малих річок досі лишаєтьсяостаточно невирішеним. Загалом, річкою вважається постійно діючий водотікзначних розмірів, що тече в розробленому ним річищі та живиться за рахунокповерхневого або підземного стоку зі свого басейну. Визначення досить поширеней водночас неконкретне: «значні розміри» – це й значна протяжність, і великийводозбір, й інші морфометричні характеристики. У Державному стандарті 19179-730 (Гідросфера. Классификация водныхобьектов) та в Енциклопедичному словнику географічних термінів (1968) до малихрічок віднесено річки з площею водозбору до 2000 км² (найменшавеличина не зафіксована). У виданні «Малые реки» (1981) до малих річоквідносять такі, що мають довжину до 100 км незалежно від площі їх басейнів. Домалих річок належать ті, басейни яких розташовані в одній географічній зоні тагідрологічний режим яких під впливом місцевих факторів може бути не притаманнимдля річок цієї зони (Гидрология суши... 1978). У більшості видань поняття «малірічки» відносять до всіх річок, які мають місцеве значення в масштабах країниабо реґіону (Вендров, Коронкевич, Субботин, 1981).

Малі річки – це найчисельніший, і томунайважливіший, елемент гідрографічної мережі, а відтак, вони мають безперечноважливе значення для всіх галузей господарства. У басейнах малих річокформується понад 60% водних ресурсів України. Малі річки – це складніприродно-аквальні комплекси, що перебувають у тісному зв’язку з оточуючимсередовищем і реагують на природні та антропогенні зміни в ньому. Не є виняткоммалі річки Луганщини.

Гідромережа Луганської областіпредставлена однією великою транзитною рікою Сіверський Донець, яка лишесередньою течією приурочена до її території, та його численних приток – малихрічок області.  На крайньому півдніЛуганщини річки, що стікають із Донецького кряжа далі на південь, належатьбезпосередньо басейну Азовського моря. Майже всі інші входять до системиСіверського Дінця.

За даними Луганськводопроекту, натериторії Луганської області нараховується 90 водотоків, які класифікуються якмалі. Ми вважаємо малими такі річки, що мають довжину понад 50 км і площубасейну від 500 км² .

Малі річки – це початкові ланкирічкової мережі, і всі зміни в їх режимі обов’язково позначаються на всійгідрографічній мережі.

На структуру, морфологічні особливості,гідрологічний режим малих річок безпосередній або опосередкований вплив здійснюютьтектонічний режим території області, в тому числі неотектонічні рухи,кліматичні чинники, які, зокрема, певною мірою визначають характер живленнярічок тощо. Але серед усіх чинників, що формують річище, найважливіша рольналежить саме геолого-тектонічному (Кисельова, 1997).

Територія Луганської області долиноюСіверського Дінця виразно поділяється на ліво- та правобережну частини.Лівобережжя лежить на Старобільській монокліналі, що виражена в рельєфіСтаробільською рівниною. Її загальний похил спрямований на південь, томулівобережні притоки Сіверського Дінця течуть у субмеридіональному напрямку. Їхдолини асиметричні, плановий рисунок одноманітний, коефіцієнти звивистостідорівнюють 1,35, похили річок – в межах 2,0 м/км. Річки помірно звивисті, їхзвивистість – результат діяльності самих водотоків, тобто, це проявмеандровості. Порівняння картографічних матеріалів різних років складання(близько 50 років) засвідчує практичну незмінність як структури, так іморфології та морфометрії малих річок лівобережжя.

Річки Правобережжя, збігаючи зДонецького кряжу, у верхів’ях мають напівгірський характер, долини тут вузькі,похили великі (близько 6,0 м/км), в місцях перетинання антиклінальних складок –ще більші (аномальні похили складають 9,0 м/км). У плані більшістьправобережних річок мають колінчастий рисунок, що зумовлено складчастимхарактером геологічної будови північного макросхилу Донецького кряжа, тобточергуванням антикліналей та синкліналей. Коефіцієнт звивистості, розрахованийдля окремих ділянок річок, тут дорівнює 1,12. Відносна прямолінійність окремихвідрізків знову ж таки пояснюється тим, що річки перетинають антикліналі понормалі, потім течуть уздовж синкліналей, тому звивистість правобережних річокорографічно зумовлена.

Якщо північна частина Луганськоїобласті за своїми фізико-географічними особливостями освоювалася яксільськогосподарська, то південна – як промислова, бо саме тут розташованіродовища кам’яного вугілля, яке видобувається вже понад два століття.

Дрібна складчастість північногомакросхилу Донецького кряжа, ускладнена численними розломами як реґіонального,так і локального характеру, порушення літосфери шахтними розробками, змінагідрологічного режиму підземних вод позначилися на структурі річкової мережіПравобережжя області.

Аналіз картографічних матеріалів,проведений для Правобережжя Луганщини, засвідчив, що річкова мережа зазналасуттєвих змін за останні 100 років. Змінилася структура річок, наприклад,скоротилася кількість водотоків 2-го порядку (порядки визначалися закласифікацією Стралера – Філософова), що призвело до збільшення кількостіводотоків 1-го порядку. Змінилася складність будови річкових систем.Коефіцієнти трансформації однопорядкових водотоків виявилися від’ємними, щосвідчить про тенденцію до деградаційних процесів у річковій мережі Донецькогокряжа (Кисельов, 2000).

На стані малих річок та розвитку в нихдеградаційних процесів великою мірою позначається розташування на півдні Луганщинивеликої кількості шахт, щільність яких сягає 1–1,5 од/км². Значна їхкількість у останні роки закрита, в межах шахтних полів відбувається зниженнярівнів підземних вод, порушується природний режим джерел.

Техногенний вплив підприємств вугільноїпромисловості на водні ресурси здійснюється також через породні відвали шахт ізбагачувальних фабрик, які містять сірку та є активними постачальникамисульфатів, що надходять у річки. При цьому особливо великих збитків воднимресурсам завдає складування відвалів порід у яружно-балковій мережі, тобто вобласті формування природних ресурсів підземних вод, у місцях їх слабкоїзахищеності.

Скиди шахтних вод у Луганській областістановлять понад 1 млн. м³/добу. Основними приймачами стічних вод єрічки Сіверський Донець, Лугань, Лозова, Велика Кам’янка, Луганчик, Нагольна,Кундрюча. Якщо в середньобагатоводні роки Сіверський Донець і Лугань приймаютьпромислових стоків у 2,2 рази більше об’ємів їх природного стоку з водозбірноїплощі (Каширина, 1958), то для малих річок Луганщини ця величина збільшуєтьсядо 4. Так,  до річки Лугань скидаєтьсяшахтних вод до 51,2 млн.м³ за рік, р. Велика Кам’янка приймає до 30млн. м³,  р. Лозова– 18,5 млн. м³ за рік. Найбільш забрудненими на територіїЛуганської області є р. Лугань із притокою Лозова, у води яких лише шахтамищорічно додається понад 1000 т солей, в основному сульфатно-хлоридного складу.Усі водозабори, розташовані в їх долинах, відкачують питну воду з підвищеноюжорсткістю, а іноді й мінералізацією, яка перевищує вимоги ГОСТ 2874-82 «Водапитна».

Переструктуризаціярічкової мережі перебуває в чіткій залежності від інтенсивності ерозійнихпроцесів. Інтенсивна деградація водотоків у просторі збігається зі збільшеннямгустоти та щільності ярів, а, відтак, зі зростанням інтенсивності ерозійних процесівзростає замулення, евтрофікація і, як наслідок, – відмирання водотоків.

Річки Лівобережжя більш повноводні, ніжна Правобережжі. Ми пояснюємо це тим, що останні мають підземне джерело живлення.А оскільки підземні води в південній частині області дренуються шахтнимивиробками, то й живлення річок ними обмежене. Та кількість підземних вод, щонадходить до річищ, забруднена до надпорогових значень, через що вода стає  непридатною не тільки як питна, але й дляпромислових потреб.

Таким чином, наші дослідження приводятьдо думки, що малі річки   південноїчастини Луганщини перебувають у стадії деградації, і не лише відносно структуримережі та об’ємів стоку, але й через надмірне забруднення.

Заходи, які б могли відродити малірічки нашого краю, перш за все мають бути спрямовані на: врегулювання річковогостоку та рекультивацію річищ; зниження темпів площинного змиву та яружноїерозії (спеціальні заходи); використання шахтних відвалів для заповненняпідземних порожнин.