Макаренко П. О.

ИГ НАНУ, відділ природокористування та збалансованого розвитку, к.геогр.н 

Постфордизм як новий фактор регіонального розвитку

Постфордистська система одиничногоподілу праці являє собою результуючу двох різнонаправлених сил - локалізаційної(агломераційної) і глобалізаційної (деагломераційної). Класичний приклад являєсобою автомобільна промисловість, у якій складальні операції й виробництвостратегічно важливих вузлів має тенденцію до агломерування, у той час яквиробництво стандартизованих компонентів розосереджене по всій Земній кулі.Постфордизм привів до ускладнення ієрархічної структури системи світовогогосподарства, що відобразилось у появі нових її підсистем у виглядіпериферійних областей усередині Ядра світового господарства, областей-ядер вкраїнах Периферії й Напівпериферії.

Постфордизм привів до змінитериторіальної ієрархії функцій у рамках фірм і корпорацій. Характерною рисоюфордистських компаній (особливо американських) була концентрація всіх функцій -управлінських, науково-дослідних, дослідно-конструкторських, виробничих і ін. - у межах міськихагломерацій у розвинених країнах. Виключення становили імпортозаміщаючівиробництва, що організовувалися з метою забезпечення доступу на ринки рядукраїн, що розвиваються, захищених високими митними бар'єрами. На корпоративномурівні під впливом постфордизму сформувалася нова територіальна ієрархіяфункцій, що характеризується наступними основними особливостями:

ü  розміщеннямштаб-квартир великих корпорацій у так званих «світових містах» (Нью-Йорк,Лондон, Токіо й ін.), або інших провідних організаційно-управлінських центрахекономічно розвинених країн;

ü  переважнимрозміщенням центрів НДВКР і заключних ланок високотехнологічних виробництв уПРК;

ü  виносомстандартизованих масових виробництв у країни, що розвиваються, йпостсоціалістичні країни, або в периферійні райони самих економічно розвиненихкраїн.

Як наслідок, ще більш виразним стаєподіл світового господарства на Ядро (ПРК), Напівпериферію (НІК іпостсоціалістичні країни) і Периферію (більшість країн, що розвиваються). Прицьому постфордизм підсилює диференціацію усередині кожної з перерахованих зон.Так, усередині Ядра можна у свою чергу виділити «центральні» райони, десконцентровані постфордистські «гнучкі» виробництва (наприклад, так званий «Сонячнийпояс» США), напівпериферійні (південь Італії, Ірландія) і периферійні області,що перебувають на узбіччі постфордистської перебудови промисловості (північСкандинавії). У той же час Напівпериферія й почасти Периферія світовогогосподарства мають свої «Ядра», куди входять ті їх райони, у якихрозташовуються складальні підприємства ТНК, а також винесені із ПРКстандартизовані виробництва, засновані на фордистських принципах (зона «макіладорас»на півночі Мексики, бразильські штати Сан-Паулу й Ріо-де-Жанейро, промисловіцентри азійських «тигрів» та ін.).

В умовах постфордизму зростає роль такзваних «м'яких» факторів розміщення виробництва, серед яких найважливішими є:1) рівень сприяння місцевої влади; 2) не занадто жорстке трудове законодавство(наприклад, відсутність заборони на трьохзмінний робочий день); 3) розвиненістьсоціальної інфраструктури (освіти, медицини, системи безпеки, індустріїрозваг); 4) відношення політиків і місцевого населення до реалізованихпроектів; 5) готовність місцевої робочої сили навчатися постфордистськимтехнологіям організації праці; 6) комфортність кліматичних умов.

Як приклад зростаючого значення «м'яких»факторів розміщення досить навести американський «трансплантний коридор».Вирішальним фактором, що схилив японських автовиробників до розміщення своїхвиробництв у сільських районах Середнього Заходу, виявилася більш висока впорівнянні з іншими частинами країни готовність місцевої робочої силиперенавчатися для роботи на постфордистських підприємствах. Компанія «Mercedes-Benz»розмістила свій завод у місті Таскалуса (штат Алабама), по-перше, черезготовність влади штату фінансувати будівництвоз місцевого бюджету, і, по-друге, через ліберальність по відношенню допідприємців трудового законодавства, що дозволяє трьохзмінний робочий день.

Другий тип стратегічних альянсів маємісце, коли одна з фірм, що співробітничають, концентрує всі свої зусилля наНДВКР, а виробничі функції передає іншій. Така форма співробітництва дозволяєодній зі сторін уникнути витрат, пов'язаних з організацією власноговиробництва, а іншій - повністю завантажити вже наявні виробничі потужності.Так, всі DVD-плеєри, продавані під торговельними марками французької компанії «Thomson»і японської «Denon», виробляються на заводах японського концерну «MatsushitaElectric».

Важливим наслідком таких альянсів длятериторіальної організації промисловості є та обставина, що деякі країниперетворюються у своєрідні складальні цехи для якої-небудь галузі абовиробництва. Зокрема, на Тайвані на тих самих технологічних лініях відбуваєтьсяскладання комп'ютерних моніторів більшості провідних компаній. Завдяки цьому наТайвань припадає до 50% загальносвітового виробництва моніторів.

Постфордизм став новим факторомрегіонального розвитку. Постфордизм підсилює процеси економічної інтеграції вдеяких регіонах світу. Найбільш яскраво це проявляється в Південно-СхіднійАзії, де японські ТНК створили виробничі мережі, що охоплюють весь регіон.Склався «взаємодоповнюючий» поділ праці, система якого була спільно розробленаяпонськими компаніями й урядами країн регіону. Філії японських ТНК і місцевікомпанії виробляють різні типи комплектуючих виробів, а потім здійснюють обмінними, експортуючи в інші країни регіону для місцевого складання. У результатіформується своєрідна агломерація розкиданих по регіону промислових підприємств,пов'язаних між собою комп'ютерними системами керування виробництвом.

«Стискання» географічного простору вепоху НТР внаслідок удосконалювання коштів транспорту й телекомунікаційдозволяє створювати вищеописану постфордистську систему внутрірегіональногоповузлового поділу праці й у рамках більших регіонів. Так, провідніавтомобільні компанії пронизали Європейський Союз мережею коопераційнихзв'язків між своїми підприємствами, розташованими в різних країнах регіону.

Необхідною умовою створенняконкурентоспроможного промислового виробництва в Україні є перебудова ряду йогогалузей на постфордистській основі. В автомобілебудуванні найбільшпідготовленими до цього є Єврокар на Закарпатті та Запорізький автозавод.Іномарки, які вони випускають, за ціною виграють у продукції європейськихзаводів, а по якості нічим не поступаються їй. При цьому ступінь локалізаціївиробництва (додана вартість усередині країни) неухильно збільшується зарахунок залучення українських постачальників комплектуючих виробів.