Цепенда М. М.

ЧНУ,кафедра економічної географії та екологічного менеджменту, аспірант

Науковий керівник: проф. каф. економ. географії та екол.менеджменту, д.геогр.н. Руденко В.П.

МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНОЇ ОЦІНКИ АСИМІЛЯЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ 

Асиміляційний потенціал характеризуєспроможність водного об’єкта сприймати природні і антропогенні впливи (в основномушкідливі домішки) в певних масштабах без зміни основних властивостей за певнийперіод і усувати їх шкідливий вплив на реципієнти.

Визначення асиміляційної ємності річокяк основних приймачів стічних вод усіх галузей національного господарства,сучасного рівня використання асиміляційного потенціалу басейнів основних річокУкраїни, а також оцінка потенційних можливостей річок до асимілюваннязабруднень у майбутньому є тими завданнями, що перебувають у русліекономіко-географічних досліджень, оскільки економіко-географічна оцінка – цесинтетична оцінка, що складається з оцінки величини запасів природних ресурсів,потреби в них і можливості їх використання [1, с.75].

Величина іпотужність асиміляційного потенціалу прямо пропорційні об’ємам води, щомістяться у водному об’єкті. Збільшення відборів води та скидання шкідливихречовин призводить до зниження асиміляційної ємності водного об’єкта. Нинібезпечним для самовідновлювальної здатності водних екосистем вважається10-відсоткове безповоротне вилучення води в розрахунковий маловодний рік [2,с.73].

Асимілююча здатність водних об’єктів єпевним специфічним ресурсом, оцінювати який поки що важко внаслідок нерозробленостітеоретичної і методичної бази, однак, враховуючи, що асиміляційна спроможністьрічок безпосередньо пов’язана із об’ємами скидів у них стічних вод, їїрозрахунок можна наближено здійснити на основі так званого екологічного об’єму.

Екологічний об’єм – це кількість води,що необхідна для розведення неочищених стоків при відсутності ефективнихочисних споруд з метою підтримання самоочисної здатності річки.

Автори [2, с.73] стверджують, щосучасна самоочисна спроможність річкового стоку оцінюється кратністю розведеннязабруднених стоків у середньоводний рік 1:15, а у маловодний розрахунковий –1:6, тобто знаходиться на критичній межі, оскільки стресовий стан воднихоб’єктів настає за умов незабезпечення принаймні 10-кратного розведеннязабруднених стічних вод. Раніше, коли антропогенний тиск на річки бувнезначним, вважалося, що для підтримання нормальної самоочисної здатностікратність розведення повинна становити 1:10. Однак сьогодні деякі стокивимагають більше ніж 30-кратного розведення чистою водою (наприклад, стічніводи деяких виробництв синтетичного каучуку розводять навіть у 2000 разів) [3,с.205]. Тому нині існують рекомендації щодо кратності розведення умовно чистихвод у співвідношенні 1:3, господарсько-побутових очищених – 1:5, неочищених –1:20, промислових очищених – 1:15, неочищених – 1:50, для стоків зурбанізованих територій – 1:3, із сільськогосподарських полів – 1:1 [4, с.84].Академік Котляков пропонує для річок Руської рівнини, тобто рівнинних,кратність розведення стічних вод приймати як 1:20 [5].

В якості розрахункової характеристикидля встановлення самоочисної здатності річки ми пропонуємо використовуватиоб’єм мінімального середньомісячного стоку 95% забезпеченості за вегетаційнийперіод (V-X місяці). Вибір останнього обумовлений значно більшими потребамигосподарства у воді саме в цей період і, відповідно, необхідністю збільшеннярезервів води у річках для підтримання їх екологічної стійкості. Знаючи цюхарактеристику, можна з певним ступенем умовності визначити об’єм неочищенихстічних вод (граничний асимільований об’єм), який може бути скинутий у річкубез порушення екологічної стійкості її екосистеми.

Згідно із запропонованою кратністюрозведення неочищених стічних вод  1:20,цей об’єм складатиме 5% від мінімального середньомісячного стоку 95% забезпеченостіза вегетаційний період.

Крім цього, для здійсненняекономіко-географічної оцінки асиміляційного потенціалу необхідно матиінформацію про ступінь його використання, тобто здійснити аналіз водовідведенняза категоріями очищення стічних вод. Сучасні об’єми скидів стічних вод(неочищених, недостатньо очищених, умовно чистих тощо), можна оцінити на основідержавної статистичної звітності за формою 2-ТП «Водгосп».

Співставлення граничної асиміляційноїспроможності водного об’єкта, яка виражається максимальною кількістю стічнихвод, що можуть бути скинуті у цей об’єкт без порушення його екологічноїстійкості, і залучених ресурсів асиміляційного потенціалу, виражених сучаснимиоб’ємами водовідведення, дає змогу оцінити потенційні можливості річок щодоасимілювання стічних вод у майбутньому.

Інформаційні джерела

1.Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х частинах:Підр. – К.: ВД «К.-М. Академія» – Чернівці: Зелена Буковина, 1999. – 568 с.

2.Водні ресурси на рубежі ХХІ ст.: проблеми раціонального використання, охоронита відтворення / М.А.Хвесик, О.В.Яроцька, І.Л.Головинський та ін. / За ред.М.А.Хвесика. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – 564 с.

3.Швебс Г.І., Ігошин М.І. Каталог річок і водойм України: Навчально-довідковийпосібник. – Одеса: Астропринт, 2003. – 392 с.

4.Коронкевич Н.И. Водный баланс Русской равнины и егоантропогенные изменения. – М.: Наука, 1990. – 205 с. 5. Труды Академии водохозяйственныхнаук. Вып. 5. Гидрология и русловые процессы. – Москва, 1997.