Сайт геолого-географического факультета ДНУ

ЛАНДШАФТНИЙ ДИЗАЙН ЯК ЗАДАЧА ГЕОГРАФІЇ

Метою розробки є обґрунтування географічності ландшафтного дизайну як напрямку діяльності, що має відношення до арт географіїі конструктивної географії.

Ось вже кілька десятиліть терміном «ландшафтний дизайн» користуються для позначення напрямку діяльності, пов’язаного зі зміною вигляду обмежених ділянок денної поверхні(територій, місць) з метою збільшення їх відповідності певним запитам суспільства,причому як у плані використання території у виробничій діяльності, так і в плані збільшення їх художньо-естетичної привабливості, особливо якщо йдеться про місця відпочинку. Слово «дизайн» (design)має наступні значення: А) як іменник: 1) задум, план, мета, проект, розрахунок 2) креслення, конструкція, рисунок, зразок; Б) як дієслово: 1) призначати, 2)складати план, проектувати, конструювати. Якщо йдеться про ландшафтний дизайн,слід визначитись з питанням відносно розуміння ландшафту. Будемо виходити з того, що ландшафт – це організація малюнку денної поверхні, інформаційно насичений патерн місцевості (Ковальов, 2005), інформатор, що детермінує поведінку людей. Саме такий варіант є найбільш прийнятним у ландшафтному дизайні.

Будь-який дизайн, тим більше – ландшафтний, базується на творчості, у основі якої лежить спонтанність, як і на розрахунку, наскільки це можливо, тобто на введенні обмежень. Метою є утворення композиції – структури, що зумовлюється змістом проекту, організації складових, яка збирає їх у єдність. Дизайн (як дія) – це надзвичайно складний комплекс дій,направлених на зміну організації території з метою підвищення її функціональної організації і естетичності. Будь-якому дизайну передує встановлення мети і певного плану, що базується на уявленні про ідеальну (з точки зору мети)структуру. Позиція автора полягає у тому, що до проблеми ландшафтного планування слід підходити з точки зору балансу інтересів як суспільства з його ієрархією цілей, так і Природи, яку ми розглядаємо як суб’єкта, з яким слід домовлятися. Ми виходимо з того, що будь-який проект має базуватися на принципі мінімальної конфліктності (максимальної узгодженості) інтересів, що відповідає

стратегії узгодженого розвитку (Ковальов, 2005). Це означає, що починати слід з виявлення головних функцій, які на даній території має реалізовувати саме Природа з метою зменшення імовірності виникнення конфліктних ситуацій. Задача –триматися подалі від так званої біфуркаційної поверхні. У плані функціональної організації, пов’язаної з цілями громади, питання полягає утому, щоб виявити головні функції, що реалізуються на даній території на різних ієрархічних рівнях, але перш за все – рівні місцевої громади, потім – районного і міського рівнів, після чого слід зробити аналіз, яким чином ці функції можуть бути узгодженими з природними функціями. У естетичному плані мета ландшафтного дизайнера полягає не у тому, щоб насолоджуватись результатами своєї роботи, а щоб викликати такий же стан у інших. Дизайн – це особливий патерн, призначений для того, щоб підвищити ефективність функціонування та викликати естетичне захоплення за допомогою «поетики денної поверхні». Отже, ландшафтний дизайнер виступає водночас і як конструктор-географ, що формує штучну організацію денної поверхні, і як художник денної поверхні -

арт географ,який створює пейзаж шляхом поетизації простору, що організує

форму-текстз метою викликати естетичний, сакральний, емпатійний, топофільний та інші подібні психічні ефекти. Це означає, що дизайнер вводить у структуру денної поверхні певний порядок, що накладається на «безпорядок», який йому передує,хоча цей «безпорядок» насправді може бути природним порядком, який не дуже чітко проявляється, а порядок, який втілюється, має діяти особливим чином нанашу емоційну сферу – викликати захоплення, вражати своєю несподіваністю і гармонійністю. Це – текст, який треба ще вміти прочитати і осягнути його смисл,керуючись символами-кодами. Як твір мистецтва, продукт дизайну має бути складною системою, у якій естетична функція домінує на всіх рівнях. Створення штучної організації денної поверхні повинно відбуватися за максимальної збереженості природності території. Отже, мета ландшафтного дизайну полягає лише у зменшенні природного безпорядку з метою підвищення функціональності території, естетичного, сакрального, топофільного, емпатійного та подібних їм ефектів, що особливо важливо для людини.

Будь-яке проектування має починатися з виявлення природної організації, її важливості для відтворення природного режиму і, відповідно, порівняння цієї організації зі штучною, яка пропонується з метою їх узгодження. Будь-який порядок базується на умовностях. Тут слід розуміти, що будь-яке штучне упорядкування буде піддаватися руйнації («розмиватися») природним процесом з причини його несталості, що вимагає розробки дій, направлених на його підтримання. Це означає необхідність виявлення у межах відповідної території, всієї множини природних процесів разом з їх співвідношенням, характером їх розповсюдження та інтенсивності прояву – щось на кшталт пакету процесів з характерною для нього організацією,включаючи розподіл ймовірностей, ступені виразності окремих варіантів, взаємні кореляції, топологію тощо (kovalyov, 2008). Далі слід з’ясувати можливі зміни саме на рівні організації з метою виявлення ступеню відхилення внаслідок реалізації проекту від природного варіанту з метою запобігання його виходу за межі відповідної топологічної межі.

До створюваного проекту, як, до речі, ідо природного стану поверхні, слід підходити з контекстної точки зору, бо будь-яке сприйняття є контекстним. Контекст – психолінгвістичне поняття – форма організації когнітивного матеріалу, у якій сенс будь-якої складової визначається тільки через ціле. Це – аналог ситуації, що сприймається як єдине ціле, включаючи того, хто сприймає з усіма його особливостями сприйняття і осмислення. Більш загально: це – інформаційна система, що забезпечує можливість як самого сприйняття, так і осягання сприйнятого.

Не можна не враховувати ще один психічний феномен – емпатію як прояв духовного початку(якщо духовність розглядати як відчуття причетності до єдності світу). Це слово походить від грецького слова empatheia– співпереживання – осягнення емоційного стану іншої людини, здатність поставити себе на її місце, визначити її стан на основі фізіономічних рис, мімічних змін. Але таке відчуття може виникнути і по відношенню до певних речей, до певної місцевості. Зрозуміло, що ці ефекти не можна не враховувати,коли йдеться про меморіальні парки. Тому до будь-якого проектування слід підходити саме з позиції контексту.

З емпатією пов’язана ще одна сторона сприйняття місцевості або місця – топофілія/топофобія. Термін «топофілія» був вперше введений американським вченим І-Фу Туаном для позначення відчуття приязні по відношенню до певного місця (наприклад, місця проживання), тобто воно характеризує емоційність сприйняття людиною довкілля.

Зроблений огляд свідчить про те, що найважливішим аспектом ландшафтного дизайну є зв’язок людини з довкіллям, причому пов’язаний не тільки (і не стільки) з формами практичної діяльності, а в першу чергу – з ірраціональними формами, що виключають будь-яку уніфікацію простору денної поверхні. У той же час будь-яке територіальне проектування має базуватися на науковому підході, бо тільки так можна вирішитискладне питання врахування і взаємопов’язаності багатьох аспектів, включаючи такі, що лежать на межі географії і психології та географії і феноменології.Але у якій мірі аспекти, пов’язані з особистістю як цілісністю, красою, емпатією та подібними їм феноменами можна піддати науковому опису? Краса лежить за межами наукового аналізу, за межами відображення у поняттях. Зрозуміло, що на допомогу науці тут приходить мистецтво.

Комплекс дій ландшафтного дизайну має включати польові дослідження стану відповідної ділянки з метою виявлення природних обмежень (умов), їх амплітуди та, якщо це можливо, історії становлення цього стану як одного з багатьох можливих, проектування можливих варіантів з врахуванням включеності відповідної ділянки у більш загальний територіальний контекст на момент початку проектування і після реалізації проекту, що припускає (і вимагає) наявності

моделі території, яка дозволяла б відстежувати можливі варіанти динаміки у змінних умовах.

Коли йдеться про необхідність врахування естетичного аспекту, не можна підходити до проектування чисто прагматично, базуючись на чистій логіці. Те, що співпадає з передбаченим, не виглядає цікавим. Навпаки, проектування має базуватися на інтуїції, що з’єднує світ образів з системою понять. Задача полягає у тому, щоб те, що створене,стимулювало творчий початок, викликало у відвідувачів стан творчого пошуку,бажання пошуку смислу слідом за автором проекту. Будь-який результат ландшафтного дизайну повинен розглядатися як форма взаємовідносин людини і Природи, яка сприймається як самоцінність. Тож, і при формуванні мети створення відповідних об’єктів треба виходити саме з цього. Неприйнятною є оцінка ландшафту з точки зору його придатності для культури (у раціональному сенсі), що зустрічається у людей практичних. Основу якості такого проектування складає феномен цілісності і краси як атрибуту цієї цілісності.

Відповідь на питання про природу естетичного відчуття під час антропогенезу і його розвитку у наступній культурній еволюції суспільства можна пов’язати з розвитком спроможності до творчого пошуку. Отже, у ході практичної діяльності людина поступово знаходила певні правила, принципи гармонійності речей, які з часом і набули самостійної цінності, були узагальнені і стали використовуватись на інтуїтивному рівні,тобто без будь-якого раціонального обґрунтування, не усвідомлено, для оцінки зовнішнього вигляду природних об’єктів без будь-яких посилань на їх практичну користь. А краса знову вислизнула від раціонального аналізу і прекрасне почало пізнаватися без посередництва понять. Справа у тому, що підсвідомість має справу з нормами, з тим, що повторюється, виглядало більш-менш сталим на протязі всієї історії людства. Краса ж – це завжди порушення норми, відхилення від неї, несподіваність, відкриття, те, що не можна спрогнозувати.

Наступним «виміром»ландшафтного дизайну є сакральність. Якщо довкілля розглядати як профанний простір, то сакральність базується на ідеї дії священних сил, що колись освятили його, надавши йому особливого смислу. Так сакральний простір виділяється зі звичайного – профанного – простору, утворюючи своєрідну смислову асиметрію,що суттєво збагачує простір денної поверхні: найменш сакралізовані ділянки є у той же час і найбіднішими у змістовному відношенні, найбільш уніфікованими.Саме сакральність вимагає візуалізації за допомогою культових символів-знаків.

Але яке відношення до цього має географія? Справа у тому, що створення необхідного малюнку-тексту денної поверхні з відповідною символікою вимагає розгляду об’єкту саме як географічного. Йдеться про формування і підтримання такої структури, яка б могла виконувати зазначені вище функції. А це означає, що слід мати чітку уяву про характер природних процесів у межах даної місцевості, які мають виступати як зовнішні обмеження для створення такої штучної структури. Основу такого дослідження складає фізіографічний аналіз, об’єктом якого є структура денної поверхні,та фаціальний аналіз – аналіз умов виникнення і сталого існування тієї чи іншої структури. На відміну від поширеної точки зору на фацію як елемент ландшафту певного рангу (як її було введено Л.С. Бергом), автор, приєднуючись до точки зору О.П. Ковальова (www.landscape.edu.ru/forum/ index.php) розглядає її якобрис, модель, патерн реальної чи уявленої ситуації різного (будь-якого)масштабу, як спосіб впорядкування даних і поглядів дослідника. Як це зробити?Спочатку слід виявити однорідні ділянки денної поверхні, а потім зіставити їх з умовами, що зумовлюють можливість їх виникнення і більш-менш сталого існування.Це означає, що фаціальний аналіз – це диференціація геосередовища на основі виявлення зв’язків (статистичних, динамічних і генетичних) між структурою денної поверхні і комплексом, який вона «представляє», з одного боку, та умовами їх відтворення. Саме такий аналіз дозволяє визначитись з тими параметрами (як умовами) і перемінними (характеристиками об’єкту), які слід враховувати при розробці того чи іншого проекту, тим більше, що різні проекти можуть спиратися на різні параметри і характеристики. Як приклад, було обрано Дробицький яр, у якому з часом має бути створений меморіал жертвам нацизму. У межах балкими маємо достатньо велике різноманіття умов. Це стосуються експозиції поверхонь, їх ухилу.

Згідно з проектом, цей об’єкт має бути багатоцільовим, тобто це водночас меморіал, ландшафтним парк, зона рекреації тощо.У цілому балка стала, тобто активних процесів, що можуть привести до руйнування створеного малюнку поверхні немає, але слід врахувати можливість великих злив.Слід буде визначитись з видами і породами рослин на основі їх екологічних особливостей.