Гавришок Б. Б.

ТНПУ,географічний факультет, магістрант

Науковий керівник: проф. каф. фізичної географії, д.геогр.н. Сивий М.Я.

ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ СУЧАСНИХ ПОСЕЛЕНЬ В МЕЖАХ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ ПОДІЛЬСЬКИХ ТОВТР

На час виникнення сучасних поселень вмежах Товтр і прилеглих територій орієнтовно вказують перші письмові згадки проних (рис. 2). За цим показником всі поселення можна поділити на чотири групи:1) найдавніші (ХІІІ – ХІV ст.); 2) давні (Х – VІ ст.); 3)середнього віку (ХVІІ – ХVІІІст.);4) відносно молоді (ХІХ – ХХ ст.).

До першої групи належать населеніпункти: Старий Збараж, Збараж, Полупанівка, Новосілка, Гнилючки, ЧеснівськийРаковець, Старий Вишнівець та Вишнівець. Це близько 7% існуючих на сьогодніпоселень. Перші чотири населені пункти знаходяться в Товтрах, інші – наприлеглих територіях.

Першу писемну згадку про Збаражзустрічаємо у Галицько-Волинському літописі 1211р. Звичайно першу писемнузгадку не слід вважати датою заснування - місто з'явилось раніше. Місцевість наякій був закладений Збараж, повністю відповідала тогочасним умовам для оселеннялюдини й захисту від нападів ворогів.

Основну складову частину оборонноїсистеми давньоруського Збаража становили вали і рови (М. Ягодинська, 1995).Розміщувався він на Веселій горі. До ХІХ століття це було відображено і у назвіданої гори – Горай, тобто «град». Кам'яних укріплень місто у ХІІІ ст. ще немало.

Літописний Збараж проіснував до 40-хроків ХІІІ ст. У 1241р. він був зруйнований під час татаро-монгольської навали.В наступні півтора століття про Збараж немає жодних згадок. У 1393р. вінзгадується у зв'язку зі спорудженням феодального замку. З історичних джерелвідомо, що збудував його князь Дмитро Корибут, котрий володів навколишнімиземлями в кінці XIV ст. Цей замок стояв на місці давньоруської фортеці,зруйнованої в середині ХІІІ ст. татаро-монголами.

Природні умови Товтр сприялибудівництву фортифікаційних споруд. У Середні віки горбисте пасмо перетинавторговий шлях між Європою і Сходом, який називався Чорним через те, що нимтатари нападали на Поділля, забираючи ясир. Для контролю над місцевими шляхамиу XV-XVІ століттяхпродовжувалась розбудова кам’яних фортець у Збаражі, Скалаті. Після спаленнятатарами міста Збараж і фортеці у 1589 році князі вирішили не відбудовуватийого, а перебралися до нового міста, яке виростало неподалік. Першадокументальна згадка про Новий Збараж як місто відноситься до 1583 р.

Нова збаразька фортеця розташована напагорбах Товтр-Медоборів неподалік від Замкової (Веселої) гори і гориМонастирок з Онуфріївською церквою, яка теж мала оборонне значення (О. Мандрик,1996). Навпроти них – Бабина гора і Довбушева гора з невеликою печерою.

Протягом XV – XVІст.ст. виникло понад 40 % нині існуючих поселень в межах досліджуваноїтериторії. У їх поширенні можна простежити певні географічні особливості. Так уXV ст в Збаразькому районі виникло (точнішезгадується) 18 нових сіл, тоді як в Підволочиському – лише 6. Причина цього –часті татарські набіги.

Рис. 1  Першіписьмові згадки про населені пункти Товтр і прилеглих територій в межах Збаразькогоі Підволочиського районів (за даними фондів Збаразького музею та видання «Історіяміст і сіл УРСР»)

Більшість тогочасних сіл Збаражчинизосереджені у межах Товтр (рис. 2). Серед них можна назвати Іванчани,Доброводи, Новики, Залужжя, Чернихівці, Нижчі Луб’янки, Охримівці, Стриївку,Киданці та ін. У Підволочиському районі специфіка рельєфу Товтрового пасма несприяла і не сприяє заселенню території. В межах цієї частини пасма зосередженолише 11 % поселень району. Населені пункти тут створювались переважно наприлеглих територіях. Всі шість поселень XV ст. уПідволочиському районі: Клебанівка, Підволочиськ, Гнилиці, Нове Село,Голошинці, Пеньківці розміщені у східній і північно-східній його частині.Протягом XVІ століття активно відбувається заселеннятериторій вздовж Збруча. Виникають села Токи (могутня фортеця), Дорофіївка,Скорики, Чернилівка, Оріховець, Рожиськ, Турівка та ін. На південно-західнійоколиці Товтр виникли Скалат (з феодальним замком), Старий Скалат, Остап’є,Колодіївка, Романове Село. На Збаражчині протягом XVІ ст.рівномірно по всій території виникло 10 поселень. Про розміри тогочаснихнаселених пунктів можемо судити з того, що у 1583 р. в Збаражі було 284 будинкиз населенням 1420 осіб (Г. Денисик, 1998).

Третій період заселення (XVІІ- XVІІІ) пов’язаний з виникненням ще близько 40 %сучасних населених пунктів. Якщо протягом XVІІ ст. новінаселені пункти виникали переважно у Збаразькому районі, то у XVІІІст. – у Підволочиському. Більшість нових поселень у ХVІІ століттівиникли у центральній і північній частині Збаразького району, що пов’язано іззбільшенням кількості населення і освоєнням нових територій. В межах Товтр вонивиникли в околицях Збаража. До цієї групи належать Кретівці, Максимівка, ЧагаріЗбаразькі, Базаринці. Їх зародження оповите легендами і пов’язане з походомХмельницького й облогою Збаража. ХVІІ ст. – час великомасштабноїтрансформації природних ландшафтів. Перш за все вона проявилась у вирубуваннілісів для потреб будівництва і опалення жител та фортифікаційних споруд.Звільнені території розорювались і перетворювались на агроландшафти.Відсутність великомасштабних карт того часу і детальних описів природи не даєзмоги провести детальний аналіз. Певні висновки можна робити по тогочаснихтопонімах. В околицях Збаража є місцевість під назвою Дубина. В ХVІІст. тут був ліс, а зараз – орне поле і ліщиновий гай – Ліски.

У ХVІІІ ст. новіпоселення виникали переважно у Підволочиському районі (рис.2). В Товтрах тодівиникли Богданівка, Хмелиська, а на прилеглих територіях Галущинці, Жеребки,Городниця, Зарубинці, Іванівка, Качанівка, Супранівка та ін.

До четвертої групи відносяться доситьрізні за походженням населені пункти. Сюди потрапили і села, що виникли напочатку ХІХ ст., і хутори, і дачні містечка – породження сучасногосоціально-економічного розвитку. Про людність поселень на досліджуванійтериторії дають уявлення австрійські та польські переписи населення. Проблемаполягає в тому, що тогочасні адміністративні межі не співпадали з сучасними йнеодноразово змінювались, а північ Збаразького району взагалі входила до складуРосійської імперії. Цій тематиці присвячені окремі дослідження. Так аналізстатистичних даних про чисельність і склад населення Збаразького повіту заперіод 1880 – 1939 р. р. провів С. Горак (Збаражчина, 1980).

На сучасному етапі досліджуванатериторія залишається низько урбанізованою. Частка сільського населення уЗбаразькому районі становить 72,5 %, а у Підволочиському – 74 %. Обидва районирідко заселені. Так густота населення Збаразького району становить 69,9 осіб/км²,а Підволочиського – всього 55,3 особи/км². В регіоні всього дваміста і два селища міського типу. Найбільше серед них м. Збараж, якезнаходиться безпосередньо в межах Товтрового пасма, а Скалат від Медоборіввідділяє всього кілька кілометрів.

У розміщенні сучасних поселень за часомпершої письмової згадки про них простежуються такі закономірності:

·      більшість поселень ХІІІ ст. розташовані у Товтрах, де бувматеріал для будівництва (ліс) та сприятливі умови для захисту від ворогів;

·      поселення ХV ст. зосереджені уЗбаразьких Товтрах;

·      у ХVІ ст. більшість нових поселень засновувалось вздовжЗбруча. В умовах частих татарських нападів по водному рубежі будувалисяукріплення для стримування кочівників, як наприклад Токівський та низка іншихзамків в південній частині Товтр;

·      на ХVІІІ ст. припав черговий спалах заснування новихпоселень у Підволочиському районі. Імовірно це результат політикиАвстро-Угорської імперії, спрямованої на вирубкування лісів і освоєння новихземель;

·      найменш заселеною частиною досліджуваної території була ізалишається ділянка Товтр в межах Підволочиського району, у звязку з характернимиособливостями рельєфу даної частини пасма (стрімкість схилів, часті відслоненнякорінних порід тощо).