Юровчик В. Г.

ВИППО, ст. викл. каф. теорії іметодики викладання шкільних предметів, к.геогр.н.

ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ ЛІСІВ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Волинь – це древньоруська історичнаобласть з дрімучими лісами. Вони простяглися від стародавнього міста Берестечкана півдні, аж на північ до Білорусі. На сході, на самому кордоні з Рівненщиною,починають свій тихий гомін лісові масиви. А на заході вони відбиваються вплесах швидкоплинного Західного Бугу. Волинський ліс в усі часи й епохиобігрівав людину, давав їй одежину, був надійним рятівником і щедрим годувальником.Він дає багато корисного, зокрема плоди до столу, деревину для будівництва,траву і сіно для худоби. Він оберігає ґрунти від водної та вітрової ерозії, аріки – від пересихання, захищає місцевість від сильних вітрів, накопичує сніги,сприяє збереженню вологи і підняттю рівня ґрунтових вод, забезпечує охоронуозер від замулювання, зменшує розміри і подовжує тривалість весняногоповноводдя тощо [6].

Дослідження проблеми освоєння тавикористання лісових ресурсів краю у минулому і тепер є актуальним завданням.Питаннями дослідження стану лісів і функціонування лісового господарства уВолинській області науковці почали займатися давно, що відображено у працяхК.І. Геренчука [8], Л.М. Корецького [4], Д.А. Телішевського [10]. Сьогоднівивченням історії дослідження та освоєння лісів Волині займаються такі науковці, як Н.Н. Коцан [5], В.А. Лазарук[7] та інші.

Про масштаби впливу людини на ліссвідчать такі історичні джерела.

В ХІ ст. Волинь входить практичноповністю покритою лісами. У них надзвичайно великий запас деревини, дичини,ягід, грибів.

У ХІІ ст. ліси на Волині, як і по всійслов’янській землі, вже розбираються у власність князями та багатими людьми.Ліси поділяються на «хоромні» – такі, з яких береться будівельний ліс, «орні» –ті, що не мають цінності як джерело деревини, але добрі для розкорчовування іперетворення на поля та власне «дикі поля» – ще не розібрані землі. В лісінайбільш цінується не деревина, якої повсюдно вдосталь, а мисливські угіддя табортні промисли. Княжою державою відповідно найперше оберігається середовище, уякому люди беруть стратегічно важливі товари для торгівлі з іншими країнами –хутро, віск і мед.

У ХІІІ ст. суспільство крокує з«валютою», яку дає ліс, - хутром, м’ясом дичини, медом… І це – найвагомішийвклад у державне будівництво руських земель. Волинський ліс, як і в минуломустолітті, виступає могутнім фактором державотворення, консолідації слов’янськоїлюдності перед лицем смертельної загрози, що вже виразно вималювалася напівденно-східних кордонах слов’янських земель.

Наприкінці ХІІІ ст. волинський лісвперше набуває нової, раніше не притаманної йому ролі – захисника слов’янськоїлюдності від чужоземців. Ліс – через хутра, гриби, віск та інші товари торгівлііз сусідніми народами – значною мірою формує бюджет княжої держави. Окрім того,ліс прикриває русичів від ворожого ока, дає їм харч і тепло.

Протягом ХІV ст. усіволинські ліси набули своїх хазяїв – «нічийних» угідь не залишилося. У цей жеперіод деревина з Волині починає вперше вивозитися в європейські країни…

У 1429 р. в місті Луцьку відбувся з’їздмонархів Європи, які були занепокоєні наростаючою агресією турків. Шукати шляхипротидії чужинцям прибули найвідоміші та наймогутніші на той час коронованіособи із своїми свитами – кількість гостей становила 15 тисяч осіб. І для того,аби їх нагодувати, потрібно було використати надзвичайно велику кількість дарівВолинського лісу. Тому дорогами Волинської області потягнулися до Луцька саннівалки з міхами борошна, бочками меду, тушами впольованих у пущах зубрів ілосів. За свідченням литовського історика Стрийковського, гості щодня з’їдалиприблизно 700 волів, 1400 баранів, 100 зубрів, лосів і диких кабанів, випивали700 бочок меду, вина і пива [5].

У ХV ст.продовжується експорт деревини та інших лісових товарів в Європу. У зв’язку ізрозвитком мануфактурного виробництва з Волині за кордон іде все більше і більшедеревини цінних порід: дуба, в’яза, сосни… Налагоджені не тільки канали їїдоставки в Європу, а й збуту та отримання на виручені гроші потрібних товарів.Надзвичайно важливе значення мають ще не підірвані надмірним використаннямтваринні ресурси лісу: мед, дичина та риба. Їхні запаси дозволяють не тількизаготовляти продовольство для внутрішнього споживання, а й відправляти його –як, наприклад, ту ж таки рибу з Турії – у інші країни [6]. Таким чином, ліс ємогутнім стимулом не тільки для розвитку на Волині торгівлі, а й проникнення наПолісся з ділових центрів Європи досягнень сучасної науки та культури, новихтехнологій.

На початку XVІ ст. Волинськаобласть ще залишалась високолісистим регіоном. Ліс вважався основним багатствомкраю. Надмірне ж використання лісів у ХVIст. призвелодо зменшення їх площ. Великих збитків лісам спричинив розвиток лісовихпромислів. Коли відбувалось вирубування найбільш цінних видів дерев – сосни,дуба, клена, то метою при цьому було одержання деревини. А найцінніша деревинавикористовувалась для експорту – це приблизно 55% продукції. Практично жодногойого куточка не залишає без уваги комерційний інтерес дрібних і великихзаготівельників деревини, поташу, смоли, дичини, ягід і грибів. Окрім того,розпочалася гонитва за поташем. Випалювання лісів на поташ – одна з найжахливішихсторінок історії волинських пралісів. Цей промисел настільки вигідний, щозахоплює практично всі території, де є лісові масиви. Особливо поташ користувавсявеликим попитом в таких країнах, як Англія, Голландія, а пізніше і в інших державахсвіту. Тому в кінці XVI ст. відбулосязначне зменшення лісових масивів.

З плином часу ліс ще більше здавав своїпозиції. Різко зменшилися площі під лісом після реформи 1861 р., коли почаларозвиватися лісова промисловість. Якщо у 1854 р. вона становила 2665 тис. га,то у 1872 р. – вже 1994 тис. га. У 1887 році цейпоказник опустився ще нижче – до 1572 тис. га. За 33 роки було вирубано 1мільйон 93 тис. га лісу. Особливо істотні зміни і незворотні процеси у лісахобласного регіону спостерігалися у період з XVII по XIX ст. Зокрема, у XVIII ст. посилюєтьсявикористання лісових площ і винищення лісів для збільшення орних земель [2].Цей вид діяльності  був головною причиноюзменшення площі лісів у XVIII та XIXст.ст.

Скорочення площі лісу втрата йогоякості – адже вирубуються, у першу чергу, дуб і сосна – призводять доактивізації ерозійних процесів у ґрунтах, змілення великих і пересихання вліткубільшості малих річок, що провокує заростання їхніх русел трав’яноюрослинністю. На кінець століття розроблені основні прийоми технології створеннялісових культур. Лісівники визнали перевагу посадок над посівами, необхідністьпопередньої підготовки ґрунту.

Продовжується експорт лісових товарівна Захід… Багато деревини відправляється в Англію, Пруссію, Францію. Особливохижацька експлуатація лісових багатств області спостерігалася з 1919 по 1939рр. Тільки за 17 років (1919-1935 рр.) площа лісу у Волинському воєводствіскоротилась на 129,3 тис. га, що становить 13%. В той же час за цей період булоздійснено лісопосадки на площі всього 5 тис. га. Таки чином, обсяг рубокнабагато перевищував щорічний приріст лісу. Протягом ХІХ ст. велику кількістьдеревини використовували для опалення. Під виглядом прохідних та вибірковосанітарних рубок лісу проводилась заготівля високосортної ділової деревини. Врезультаті цих рубок вирубувались кращі дерева. Особливо цінились такі видидерев, як сосна, дуб, вільха, ясен, осика. Інші види використовувались у меншійкількості. З цієї великої різновидності дерев головними вважалися сосна та дуб [3].

Надмірна експлуатація лісів уфеодальний і капіталістичний періоди призвела до різкого зменшення лісистостікраю, а також до зниження захисних і водорегулюючих функцій лісів [6]. В цейперіод у Волинській області поряд зі стиглими, надмірно вирубувалися іпристигаючі лісостани. Разом з цим відбувалось різке зменшення лісистості,видового складу, вікової структури тощо.

Війни та бездумне хазяйнування добрячевинищили в краї ліс. Вогняним смерчем пронеслася ІІ світова війна над борами йдібровами. Тотальні вирубки лісу в період Другої світової війни та впіслявоєнні роки призвели до нерівномірного розподілу вкритої лісом площі.Окупанти вивозили з Волині найціннішу деревину, а в страху перед партизанамивирубували цілі масиви. Тому, як свідчать дані [9] у 1945-1946 рр.лісистість Волинської області становила лише 15%.

Значного винищення ліси зазнали і вповоєнні роки, коли фактичний відпуск лісу майже у 3 рази перевищуваврозрахункові норми. Внаслідок цього значно виснажились лісові ресурси,погіршився стан лісосічного фонду, знизились водоохоронно-захисні властивостілісів. В результаті цього в першому десятилітті післявоєнного періоду вдержавному лісовому фонді області з’явилась значна кількість площ, які потребують невідкладної заміни. Під впливомвирубування лісів на великих площах помітно знизилась кількість атмосфернихопадів, зменшилась вологість ґрунту, з’явились суховії. А це призвело дорізкого погіршання клімату і зумовило його посушливість [6].

У 2003 р. для лісогосподарськихпідприємств Волинської області був затверджений ліміт лісосічного фонду понад467 тис. м³ (використано близько 80%). Заготовлено 220,8 тис. м³деревини. Через кілька років ліміт лісосічного фонду на території Волинськоїобласті може досягти 5 мільйонів кубометрів, при нинішніх 469 тисячах. У2004 р. волинські лісоруби використали майже 85% з ліміту в 469 тисяч кубічнихметрів. Така різниця зумовлена ліквідацією наслідків стихії, що мала місце напочатку квітня минулого року [9].

Сьогодні волинські лісівники активновпроваджують в дію програму «Ліси Волині». Дана програма передбачає заготовлятищороку 40 тонн лісового насіння та вирощувати на базових розсадниках 21 мільйонсаджанців. Це дає можливість в перспективі збільшити площу лісів Волинськоїобласті. В Гаразджанському лісонасінницькому селекційному центрі продукуютьсядля відновлення лісу та продажу для озеленення сіянці та саджанці 150 основнихлісоутворюючих та декоративних видів. Тут постійно впроваджуються у виробництвонаукові досягнення, в тому числі й ті, які стосуються створення в областіділянок нових видів «скоростиглих» дерев із скороченим строком рубки [6].

Сьогодні площа усіх Волинських лісівстановить понад 700 тис. га – третину всієї території області. Зокрема,територія лісів, підпорядкованих аграрникам становить 200 тис. га,  Волинське обласне управління лісовогогосподарства, відповідно господарює на площі 500 тис. га. Коли відбувся розпадколективного сільськогосподарського виробництва це досить негативно позначилосяна лісові. Тому після реформування колективних сільськогосподарськихпідприємств лісові насадження та полезахисні смуги на площі понад 1 млн. га ненадано в постійне користування – вони фактично не мають господаря [1].

Тому для уникнення загрози подальшогоповного виснаження лісових багатств і зменшення лісистості, недопущенняпогіршання екологічної ситуації у регіоні необхідно реалізувати ряд заходів:

1) посилити роботу щодо формуванняоптимальної лісистості і поліпшити породний склад лісів шляхом широкоговпровадження технічно-цінних і швидкорослих порід;

2) в захисних лісах уздовж річоквирощувати лісостани з високими протиерозійно-акумулятивними властивостями;

3) завершити залісення ярів, оголенихпісків та інших непридатних для сільського господарства земель;

4) поліпшити вікову структуру ісанітарний стан лісів;

5) підвищити продуктивність табіологічну стійкість лісостанів;

6) добитися оптимальноголісокористування та значного збільшення обсягів лісовідновних робіт.

Інформаційні джерела

1. Гальченко Я.Я. Лісова конституція – нагальна вимогачасу // Голос України. – 2004. –№ 142. – 3 серпня. – С. 8. 

2.Генсірук С.А., Іваницький С.М. Лісове господарство і формування оптимальноїлісистості в західному лісостепу і Поліссі / Наукове товариство ім. Шевченка,МО України, Український державний лісотехнічний університет. – Львів, 1999. –242 с.

3.Державний архів області Волинської обласної державної адміністрації. Отчетыволынского воеводы о развитии отдела земледелия и ветеринарии за 1929, 1931,1932, 1935, 1937-1938 гг. – Ф. 46; Оп. 1,2,2,5,6; Спр. 557,202, 208, 70, 417. –37с., 34с., 55с., 84с., 119с.

4.Корецький Л.М. Волинська область(Географічний нарис). – К.: Радянська шк., 1960. – 133 с.

5.Коцан Н.Н. Територіальна організація лісопромислового комплексу Волинськоїобласті // Автореферат на здобуття наук. ступ. канд. геогр. наук. – Луцьк.:ЦДО.СП. – 1994. – 16с.

6.Лагановський Л. Там, де тури ходили //Урядовий кур’єр. – 2003. –№ 187. – 7 жовтня. – С. 9.

7.Лазарук В.А. Світязь // Жовтень. – 1987. – № 10. – С. 44-57.

8.Природа Волинської області / За редакцією проф. К.І. Геренчука – Л.: Вища шк.,1975. – 146 с.

9.Статистичні матеріали Волинського обласного управління лісового господарства. –Луцьк, 2000-2006 рр.

10.Телішевський Д.А. Ми починали із землянок... // Волинь. – 2004.  –№ 105. – 18 вересня. – С. 3.