Мусієнко О. І.

ДНУ,геолого-географічний факультет, студ. IV курсу

Науковий керівник: доц. каф. фізичної та економічної географії, к.геогр.н. Суматохіна І. М.

ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ В УКРАЇНІ 

ЯК СОЦІАЛЬНОГО ЯВИЩА

Географічнеположення України та її близькість до Європейського Союзу збільшує важливістьнизки питань, які стосуються, але не обмежуються управлінням транскордоннимипотоками та міграційними процесами. Тому робота надзвичайно актуальна в данийчас, оскільки саме зараз відбувається становлення міграційного права.

Метоюроботи є географічний аналіз нелегальної трудової міграції та дослідженняпросторової диференціації явища торгівлі людьми в Україні.

Торгівлялюдьми – здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі,приховання чи утримання людей шляхом погрози силою чи застосування інших формпримусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістюстану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи,яка контролює іншу особу [7].

Допріоритетів міграційної політики трудова міграція була включена лише 2000р.,коли вона вже набула масового характеру. Все більшого значення набував такийнапрямок міграційної політики держави, як запобігання торгівлі людьми. Вінреалізовувався у співпраці з міжнародними партнерами та неурядовими організаціями.Було розроблено спеціальне законодавство (статтю стосовно відповідальності заторгівлю людьми було внесено до кримінального кодексу ще 1998 р.), посиленовідповідальність за подібні злочини [2].

Яксвідчить аналіз державної статистики, обсяги трудової міграції офіційнимиканалами постійно зростають. У 1996 р. зареєстрованими посередниками у іноземнихпрацедавців були працевлаштовані 11,8 тис. громадян, у 1998 р. – 24,4 тис., у2001 р. – 36,3 тис., а у 2007 р. – 73,1 тис. осіб. Проте наведені цифри навітьприблизно не відображають дійсний рівень потоків трудової міграції, левовучастку якої складає нелегальна міграція, що, як правило, визначається задопомогою оцінок, здійснених на основі різних обстежень. Так, наприклад,об’єктом даного дослідження є лише потерпілі від торгівлі людьми, якізвернулись по допомогу до міжнародних організацій, неурядових організацій абоправоохоронних органів України. Визначити точну та достовірну інформацію щодоторгівлі людьми практично не можливо [11].

Кількістькримінальних справ, порушених за статтею 149 Кримінального кодексу з 2005 рокумає тенденцію до скорочення (максимум 2005 р. – 415, мінімум 2007 р. – 252). Цепов’язано з недосконалістю законодавства України щодо питань торгівлі людьми,складною процедурою доказу наявності складу злочину, фактичною відсутністюпрограми захисту свідків. Загальна кількість потерпілих від торгівлі людьми,які звернулись до Міжнародної організації з міграції, неурядових організацій таправоохоронних органів у 2005 році склала 828 чоловік, у 2006 р. – 937 чол., у2007 р. – 549 чол. Кількість порушених справ по роках значно менша: 50%, 40%,46% відповідно. Проте з 2006 року тенденція до зниження кількості потерпілих,які звернулись по допомогу і кількості порушених кримінальних справ збігаються[10].

Найбільшуразливими перед загрозою стати жертвою торгівлі людьми є жінки. Експлуатаціяжертв торгівлі людьми у змішаній формі та з метою кримінальної діяльності іжебрацтва поступово зменшують свої масштаби (за останні три роки майже удвічі),кількість жертв трудової експлуатації змінюється з року в рік, але також маєтенденцію до зменшення. Кількість жертв сексуальної експлуатації поступовозбільшувалась до 2006 року. Але у 2007 році їх кількість збільшилась у 5 разівпорівняно з минулим 2006 роком [9] (табл. 1).

Таблиця1   Види експлуатації жертв торгівлілюдьми (осіб у зазначеному році)

Причиниторгівлі людьми носять майже виключно економічний характер. Рівеньсоціально-економічного розвитку регіонів України є першоосновою для прийняттялюдиною рішення про міграцію. Так, протягом останніх років активна міграціянаселення зумовила формування негативного сальдо міграції у наступних областях(за зростанням негативного сальдо міграції): Чернівецькій, Миколаївській,Івано-Франківській, Черкаській, Волинській, Донецькій, Запорізькій,Тернопільській, Львівській, Рівненській, Закарпатській, Чернігівській,Сумській, Вінницькій, Житомирській, Херсонській, Луганській та Кіровоградській[5].

Дужетісно пов’язані між собою явища нелегальної міграції і торгівлі людьми. Саменелегальні мігранти, які не мають дозволу на перебування і працевлаштування, єнайбільш незахищеними. Захист працівників-мігрантів здебільшого ґрунтується насистемі двосторонніх або багатосторонніх міжнародних угод в сферіпрацевлаштування. Проте незаконні мігранти не підпадають під дію цих угод [3].

Міжнароднаорганізація з міграції (МОМ) - це провідна міжнародна організація, яка працюєзадля гуманного вирішення міграційних проблем, співпрацює з урядовимиструктурами та надає допомогу мігрантам. Потерпілі від торгівлі людьмизвертаються до МОМ, НУО, правоохоронних органів по правову допомогу, захист тареінтеграційну допомогу: надання притулку, транспорту, інформаційнихконсультацій, медичної, психологічної, юридичної допомоги, поновлення паспортів,допомогу членам родини (табл. 2).

   Таблиця 2  Кількість потерпілих відторгівлі людьми, які звертались до МОМ, НУО, правоохоронних органів (осіб узазначеному році)

Підвизначенням реінтеграції слід розуміти надання допомоги та підтримки дляпотерпілих від торгівлі людьми, які повертаються до рідної країни. Останнімироками зростає роль неурядових організацій: 2007 р. до них звернулось понад 80%потерпілих (порівняно з 45% 2001 р.). ВУкраїні діє мережа із принаймні 70 неурядових організацій (НУО), які активнопрацюють у сфері боротьби з торгівлею людьми [4] (рис. 1.)

Назагальнодержавному рівні спостерігається тенденція до зростання обсягівторгівлі людьми [1]. Головними країнами-призначення, зазвичай, є Туреччина, РосійськаФедерація, Польща, Чехія, Італія, Об’єднані Арабські Емірати. Порівнявши даніМОМ та інформацію державної служби зайнятості, можна розрахувати частку жертвторгівлі людьми в загальній кількості легальних трудових мігрантів, яка складає0,75%. Проте цей показник значно відрізняється в різних країнах. Максимальнийпоказник у Польщі (25,2%), мінімальний – у Великій Британії та Кіпрі (0,01%).

Рис. 1  Кількість потерпілих від торгівлі людьми, якібули направлені громадськими організаціями до представництва МОМ в Україні длянадання їм допомоги

УДніпропетровській області діє мережа громадських організацій-партнерів МОМ. Ум. Дніпропетровську працює жіночий інформаційно-координаційний центр, якийнадає реінтеграційну допомогу. Протидію торгівлі людьми здійснюють громадськіорганізації у Дніпродзержинську, Кривому Розі, Павлограді, Нікополі, Апостолово,Жовтих Водах [8].

Проведенийаналіз дозволив наголосити на проблематичних областях України, тобто тих, демережа організацій боротьби з цим небезпечним явищем не достатньо розвинута, атаким чином - ступінь поінформованості суспільства є низькою, допомогапотерпілим, які повернулись на батьківщину – недостатньою, переслідуваннязлочинців – незадовільним. Такими областями є Чернігівська, Полтавська,Черкаська, Запорізька. Навіть у Києві допомогу за останні чотири роки отрималилише 30 чоловік, у той час, як у Тернополі – більш ніж 800.

Отриманірезультати мають слугувати основою для подальших наукових розробок щодовдосконалення правозахисної мережі, як динамічної структури, що перш за всеспирається на підтримку та досвід міжнародних та неурядових організацій, рівеньсоціально-економічного розвитку та захисту прав трудових мігрантів на основіміжнародних договорів, законодавчу базу.

Інформаційні джерела

1. Відомості Верховної Ради України. – 2006.– №17. – С. 147.

2. EXIT. Інформаційна брошура. – К.:Міжнародна організація з міграції, 2005.-22 с.

3. Зовнішні трудові міграції населенняУкраїни / За наук. ред. Е. Лібанової, О. Позняка. – К.: РВПС України, 2002. –С.104.

4. Інформаційні матеріали Міжнарод-ноїорганізації з міграції. -К.: Міжнародна організація з міграції, 2006.- 5 с.

5. Пирожков С., Малиновська О.,Марченко Н. Зовнішня міграція в Україні: причини, наслідки, стратегії. – К.:Академпрес, 1997. – 127 с.;