Поспєлова Г. В. ДНУ,геолого-географічний факультет, студ. ІІІ курсу Науковий керівник: доц. каф. фізичної та економічної географії, к.геогр.н. Суматохіна І.М. ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ТЕАТРАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ПРОТЯГОМ ХІХ–ХХІ СТ. Серед людей мистецтва існує таке твердження – театр-дзеркало життя. Усценічному віддзеркаленні ми можемо бачити історичний розвиток окремого краю, апроаналізувавши різні регіони, навіть всієї країни. Мета: на основіаналізу наукових публікацій, інформації з офіційних сайтів, картографічнихматеріалів, виділити та проаналізувати основні історичні етапи розвиткудраматичних театрів на території України. Поява та зникнення театрів, їхрепертуар та навіть зміна назви театру значною мірою залежить від політичноїситуації, від ідеологічної спрямованості в країні. Театр відображує важливіісторичні події, такі наприклад як зміна влади, зміна форми правління та ін. Представники нової влади намагаються впливати наідеологічні цінності населення, на його відношення до діючої влади. Тождосліджуючи зміну репертуарів театрів, назв театрів ми можемо багато дізнатисяпро життя в країні. Умовно, весь період діяльностідраматичних театрів на території України можна розділити на три періоди:Дореволюційний період. (до 1917 р.); Радянський період. (1917-1991 рр.); Періодіснування незалежної України. (1991 – 2008 р.) Дореволюційнийперіод. УХІХ ст. по всій Російській імперії народжувались або завершували своє існуваннярізноманітні театральні антрепризи. Згодом на базі антреприз створювалисьтеатри російської драми. В дореволюційний період у великих містахУкраїни (Київ, Сімферополь, Вінниця, Житомир, Миколаїв, Одеса) існують драматичні театри. На сценах театрівтого часу виступали здебільшого світові театральні зірки, що гастролювалиРосійською імперією. Серед них: СараБернар, Элеонора Дузе, Бенуа Коклен, Жан Муне-Сюллі, Марія Савіна, М. Кропивницький [2]. Всім театрамдореволюційного періоду надавали статус театрів російської драми. Радянськийперіод.З приходом нової влади в театрах України відбуваються значні зміни, і не тількиякісні, а й кількісні. Починаючи з 1918 р. на території України у кожномуобласному центрі відкривається український драматичний театр.Продовжується відкриття театрів російськоїдрами. Всі театри було перейменовано згідно з вимогами нової влади. Стосовнорепертуару театрів, можна сказати що відбулись значні зміни. В театрахРосійської драми з`явилась значна кількість спектаклів, що пропагандували новийполітичний устрій. В театрах української драми ретельно відбираються п`єси длямайбутніх постановок. Значна кількість п`єс забороняється. Здебільшого це п`єсизаборонених на той час українських авторів, зокрема М. Руденка, Б.Антоненка-Давидовича, О. Бердника, В Винниченка, В. Пачовського. Потрібно відмітити, що всі театри української драми, що зараз існують буловідкрито саме в цей період. Важливою особливістю драматичних театрів того часує характер їх виникнення, а в подальшому розміщення. Часто театри виникали водному місті, а пізніше переводились в інші міста, здебільшого в ті, де театрівне вистачало. Прикладів таких переміщень багато: театр української драми, що виник в Києві в1918 р., у 1926 р. був переведений до Дніпропетровська; український театр драмита музичної комедії у 1955 р. з Києва було переведено в Сімферополь таін.. Наприкінці радянського періоду вУкраїні, в кожному обласному центрі існує український драматичний театр.Російські драматичні театри є в усіх обласних центрах, окрім Заходу України [2]. Періодіснування незалежної України. Багато змін відбулось після проголошеннянезалежності України. Було змінено назви театрів, тепер вони відображалиотриману Україною незалежність. Зміни відбулись і в репертуарі театрів. В театрахукраїнської драми було дозволено ставити п`єси авторів, заборонених за часів правління радянськоївлади. Майже всі вистави були спрямовані на формування національної свідомостінаселення. В театрах російської драми ставили п`єси відомих російських тазарубіжних авторів. Нові театри російської та української драми в цей час невідкриваються. Приведену вище періодизацію діяльностітеатрів не можна застосовувати для характеристики Західноукраїнських обласнихцентрів, таких як: Львів, Ужгород, Луцьк, Рівне, Тернопіль, Івано-Франківськ,Чернівці. Ці міста мали відмінну від інших історію. У той час, коли Україназнаходилась спочатку у складі Російської імперії, а пізніше у складіРадянського Союзу перелічені міста належали у різні часи Польщі, Румунії,Чехословаччині, Угорщині.[1] Це не могло не відобразитися накультурному житті міст. На їх території немає і не було жодного російськомовноготеатру. Натомість були і є сьогодні театри української драми. Виходячи з цьогоможемо виділити Західноукраїнський регіон у складі Львівської, Закарпатської,Волинської, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської та Чернівецької, якрегіон з відмінним від більшої частини України розвитком театральноїдіяльності. Висновки.Проаналізувавшинаукові публікації, інформацію офіційних сайтів, картографічні матеріали,розроблено періодизацію часу діяльності драматичних театрів на територіїУкраїни. У кожному з виділених періодів охарактеризовано найбільш важливізміни. Інформаційніджерела 1. НезалежнаУкраїна у 1917-1921 рр./Комплексний атлас України/Відп. Ред.. Л.М. Веклич.– К. -2005. – 12 с. 2. УвароваГ.А. Шляхи та проблеми розвитку українського театру. – К.: Мистецтво, 1987.-278 с. | 
