Процюк О. В.

ТНПУ,географічний факультет, студ. IV курсу

Науковий керівник: проф., зав. каф.фізичної географії, д.геогр.н. Сивий М.Я.

ДО ПИТАННЯ ПРО СТІЙКІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ ЯК ПРОВІДНІ ВЛАСТИВОСТІ ФЛЮВІАЛЬНИХ ГЕОМОРФОСИСТЕМ

Прирозгляді стійкості і мінливості флювіальних геоморфосистем слід розуміти, щообидві категорії є перш за все проявами стану геосистеми (в т.ч. геоморфосистеми).Категорія «стану» у науковому пізнанні (Философ. Энциклоп. словарь, 1983) характеризуєздатність рухомої матерії до прояву властивих їй істотних рис та відносин.

У географії є декількавизначень поняття «стан». Так, Н. Беручашвілі станом ПТК називає певнеспіввідношення параметрів структури та функціонування у будь-який проміжокчасу, протягом якого конкретні дії на вході (сонячна радіація, опади, тощо) трансформуютьсяу певні функції (стік, інші гравігенні потоки, приріст фітомаси та ін.) навиході. І.Мамай (Динамика ландшафтов, 1992) вважає, що стан ПТК – це більш абоменш тривалі відрізки його існування, для яких характерні певні властивостіструктури комплексу. В геоморфології стан системи розглядається як її будова,віднесена до певного відрізку часу (Симонов Ю.Г. Анализ геоморфологическихсистем, 1976).

Стійкість системи – цеїї здатність зберігати структуру (інваріант) при дії природних та антропогеннихзбурюючих факторів або повертатися через певний час, після припинення дії і порушення рівноваги, в попередній стан. Рисастійкості системи не є ознакою її стабільності, а навпаки, передбачає динамічнурівновагу. (Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование,1991).

М. Гродзинськийтрактує стійкість як властивість геосистеми, яка має три форми: інертність –здатність геосистеми залишатись у заданій області стану протягом інтервалучасу; відновлювальність – здатність геосистеми повертатись у заданий стан запевний інтервал часу; пластичність – наявність у геосистеми декількох областейдопустимих станів в рамках одного інваріанту та її здатність переходитипротягом певного інтервалу часу з однієї області в іншу (Гродзинский М. Устойчивостьгеосистем, 1987).

М. Гродзинський устатті «Оценка устойчивости геосистем методами теории надежности» (1989)пропонує виділяти області нормальних та області допустимих станів. Нормальністани – це такі, які формуються при відсутності зовнішніх збурюючих впливів. Допустимістани – це такі, при яких геосистема може виконувати свої природно-господарськіта екологічні функції з необхідною ефективністю.

Стійкістьфлювіальної геоморфосистеми – це її здатність зберігати у багаторічному аспектіхарактерний набір станів, що відображають будову, умови функціонування, спектрта інтенсивність геоморфологічних процесів, характер дії природних та антропогеннихфакторів, а також систем інших рангів (Гродзинський, 1989).

Щеоднією провідною властивістю флювіальних геоморфосистем є їх мінливість. А.Грін та Н.Клюєв (1988) висвітлюють взаємообумовленість і взаємозалежністьмінливості і стійкості: у природі немає мінливості без стійкості і навпаки.Прояв стійкості і мінливості геоморфосистем характеризує їх часовуорганізованість, тобто впорядковану закономірну зміну станів у часі. Ключовимпоняттям, що описує часову організованість географічних систем (у т.ч.геоморфосистем), є поняття «зміна».

Зміна – це найбільшзагальна форма буття всіх об'єктів та явищ – являє собою будь-який рух тавзаємодію, перехід із одного стану в інший. Зміна включає будь-які переміщення,внутрішні перетворення форм руху, всі процеси розвитку, а також виникненнянових явищ.

Організованістьгеосистем в часі формується дуже складною системою змін (а також станів) різноїприроди, виду та часового «рангу» (А. Грин, Н. Клюев, Оценкаустойчивости…,1988). Зміни можна поділити на природні та антропогенні, щоохоплюють окремі компоненти, підсистеми або систему в цілому. До природнихвідносять: кліматогенні, тектогенні, гравігенні, зообіогенні та ін. Доантропогенних належать: передбачувані і непередбачувані, технологічно неминучіта суб'єктивно зумовлені. Зміни також поділяють на ритмічні і спрямовані,короткочасні і тривалі, закономірні і випадкові, внутрісистемні і міжсистемні,ендо- і екзогенні, синхронні і асинхронні, кількісні і якісні, еволюційні і революційні.

І. Мамай, досліджуючипроцеси змін ПТК, пропонує відрізняти зміни структури (зміни станів) від їїзаміни. Під заміною морфологічної структури слід розуміти незворотну замінувсіх складових частин ПТК та властивих йому процесів принципово новими. Зміниморфологічної структури, що не викликають заміни одного комплексу іншим, можутьбути як зворотними, так і не зворотними. Вони викликають трансформаціюкомпонентів і появу або зникнення невеликих систем в межах існуючих. До зворотнихзмін морфологічної структури, тобто до зміни станів ПТК, належать змінипроцесів, що розвиваються між підсистемами та в їх середині.

Веколого-геоморфологічних дослідженнях річкових систем (Ковальчук И.П.,Эколого-геоморфологический анализ региона, 1992) під зміною структури флювіальнихгеоморфосистем розуміють появу нових або зникнення існуючих елементів переважнонизьких таксономічних рангів у складі більших систем, зміни властивості, якостіокремих компонентів, спрямованості та інтенсивності ерозійно-акумулятивнихпроцесів як у підсистемах, так і в цілісній системі. Інакше кажучи, змінарічкових систем виражається спрощенням або ускладненням їх структури,прискоренням чи сповільненням ходу процесів, погіршенням чи покращенням якостіводи та екологічної ситуації.

Спрямованість процесівзміни флювіальних систем (річкових, ерозійних, басейнових) від одногооблікового періоду до іншого (або в межах фаз, етапів, стадій, циклів, періодіврозвитку системи), що характеризується набором якісних та кількісних показників(спектр, інтенсивність процесів, масштаби скорочення або збільшення довжиниводотоків, погіршення якості водних ресурсів та екологічного стану, прискоренняабо сповільнення цих явищ протягом певного часу, різноманітність та силаантропогенних дій) пропонується називати тенденцією зміни їх стану. Таким чином,стійкість і мінливість флювіальних геоморфологічних системи проявляються яквзаємообумовлені і взаємозалежні властивості з одного боку, і як тенденціїзміни флювіогеосистем з іншого. В цьому проявляється їх суперечливість –антагонізм з однієї сторони, а консолідація та інтеграція з іншої.