Коновалова В. В. НГУ, кафедра общей и структурной геологии, аспирант Научный руководитель: проф. каф.общей и структ. геологии, д.геол.н. Баранов П.Н. Декоративно-художественные критерии оценки письменных пегматитов месторождения «Балка Большого Лагеря» Елисеевского поля Западного Приазовья Письменныепегматиты (графический пегматит, еврейский камень, рунит) – разновидностьгранитного пегматита, в котором полевой шпат и кварц закономерно прорастаютдруг друга, образуя структуру, напоминающую древнееврейские письмена [1].Передовая роль в изучении этих образований принадлежитА.Е. Ферсману [2]. На территории Украинышироко распространены крупные месторождения пегматитов: на Волыни, в Подольской,Побужской, Криворожско-Кременчугской, Кировоградской, Днепровской, Приазовскойобластях. Самой высокой пегматитоносностью отличается Городнищенское,Полонно-Барановское, Кировоградское и Елисеевское пегматитовые поля. Одним изуникальных и хорошо изученных месторождений Елисеевского поля являетсяместорождение «Балка Большого Лагеря». В настоящее время пегматиты этого поляиспользуются в качестве сырья для керамической отрасли. В соответствии сКлассификацией природных камней Украины пегматит относится к полудрагоценнымкамням второго порядка. Анализ действующей нормативно-правовой базысвидетельствует об отсутствии каких-либо требований и критериев качестваданного камня. Всестороннее изучение письменных пегматитов Елисеевского поляпозволит более рационально оценивать и эффективно их использовать, и будетспособствовать расширению минерально-сырьевой базы страны. Декоративностькамнесамоцветного сырья – это свойства камня, которые определяют областьприменения в камнеобрабатывающей и ювелирной промышленности (табл. 1). Поназначению они подразделяются на технолого-эстетические (размер, форма,трещиноватость, полируемость, твердость) и эстетические (цвет, рисунок)свойства [3]. Технолого-эстетическиесвойства. Размер. Мощность зон пегматитовписьменной текстуры в природном залегании составляет от 10 м до 30 м. Однако,после буровзрывных работ получить блоки примерно такого размера нетвозможности. Исходя из возможности использования письменных пегматитов какматериала для декоративно-художественных изделий, их можно классифицировать наследующие группы (в сантиметрах): 1-2; 2-5; 5-30. Такая классификацияопределяется, прежде всего, теми видами изделий, которые в среднем характеризуютих размер. Также при определении области применения необходимо учитывать такойфактор, как размер текстурообразующих элементов (ихтиоглиптов кварца). Поразмеру вростки кварца письменных пегматитов Елисеевского месторождения делятсяна: гигантские (более 10 мм до 30 мм); крупные (5-10 мм); средние (2-5 мм); мелкие (до 2 мм); удлиненные (длина 5-10 мм и более, ширина1 мм). Форма. Пегматиты графическойтекстуры месторождения «Балка Большого Лагеря» представлены телами линзовиднойформы длиной 25-30 м. Форма обломков пород изометричная, пластинчатая,удлиненная и неправильная. Твердость – это способностьдекоративного камня сопротивляться механическим воздействиям. Она определяетвыбор обрабатывающего инструмента. Твердость письменного пегматита определяетсякварцем (7 по шкале Мооса) и полевыми шпатами (6-6,5 по шкале Мооса). Таблица 1 Требованияювелирной отрасли и камнеобрабатывающей промышленности, предъявляемые к качеству письменныхпегматитов Полируемость – это способностьдекоративного камня принимать зеркальную (гладкую) поверхность. Качествополировки камня определяет пригодность его вдекоративно-художественном искусстве. Степень полировки письменных пегматитовможно выразить с помощью процентного содержания площади зеркальной поверхностии классифицировать на три вида: 100% полируемость, площадь зеркальной поверхности70-100 %, площадь зеркальной поверхности 50-70%. Трещиноватость и спайность – этодефекты в камне, которые усложняют технологический процесс обработки камня. Ониопределяют способ обработки. Данное сырье имеет как природную (залеченнуюгидроксидами железа и частично слюдой), так и наложенную трещиноватость(буровзрывные работы). Некоторые затруднения при обработке письменныхпегматитов может вызвать совершенная спайность микроклина. Камни могутскалываться при обработке, что повлечет за собой образование шероховатойповерхности. Эстетические свойства. Рисунок. Письменные пегматитыЕлисеевского поля обладают эффектным, «графическим» рисунком. Ихтиоглиптовкварца исследуемых пегматитов можно классифицировать по форме и размеру:волнообразные (крупные, изогнутые ихтиоглипты); пластинчатые (в виде пластинок,ориентированы в двух направлениях под углом 70-75°); пунктирные (до 5 ммдлиной); карандашевидные (тонкие, более 5 мм длиной); изометричные;клиновидные. Следует отметить, что клиновидную форму ихтиоглиптов можно увидетьтолько при поперечном резании. При продольном срезе эти же включенияпредставлены в виде карандашевидной формы. Ферсман А.Е. писал, чтописьменные пегматиты приобретают более декоративный рисунок при поперечнойориентировке резании [2]. Цвет. Рассматриваемые письменные пегматитыпредставлены следующими цветами: светло-розовый; розовый; светло-красный;насыщенный розовый с рыжеватым оттенком; насыщенный розовый с фиолетовымоттенком; светло-бежевый. Цветовое обозначение пегматитов основывается нахарактере окраски породообразующего микроклина. Розово-красная, розовая срыжеватым оттенком и светло-бежевая окраски микроклина обусловленымикровключениями оксидов и гидроксидов трехвалентного железа [4]. Образованиеэтих хромофоров связано с распадом твердого раствора, содержащего в составежелезистый компонент KFeSi3O8. Разнообразие окраски микроклина вызвано ихколичественным содержанием в микроклине. Появление сиреневого оттенка вызванооксидом титана. Учитывая декоративныесвойства письменных пегматитов и их сочетание, выделяется 11 декоративныхразновидностей: мраморный, розовый, степной, авантюриновый, аметистовый,паркетный, коралловый, тигровый, светло-красного, кремовый, леопардовый. Следует отметить, чтосуществует еще ряд свойств, на которые необходимо обратить внимание пригеммологической оценке самоцвета и определении его области применения (табл.2). Таблица 2 Характеристикикачества, которые необходимо учитывать при оценкеписьменных пегматитов [5] Текстурный рисунок ицвет письменных пегматитов определяют его декоративность. Рисунок этого камняявляется своего рода "визитной карточкой”. Он определил и его название, и егоуникальность. Именно благодарядекоративно-художественным достоинствам графических пегматитов можно получитьоригинальные изделия. Форма и размер позволяют использовать этокамнесамоцветное сырье в архитектуре, но для этого необходимо изменитьтехнологию добычи. Высокая степень полировки, рисунок и цвет позволяютиспользовать в ювелирной отрасли. Информационныеисточники 1. Декоративные разновидности цветного камня СССР.Справочное пособие / Под ред. Е.Я. Киевленко. – М.: Недра, 1989. – 272 с. 2. Ферсман А.Е. Пегматиты. – М.: Изд-во АН СССР, 1940. – 712с. 3. Баранов П.Н. Геммология: диагностика, дизайн, обработка,оценка самоцветов. – Д.: Изд-во «Металл», 2002. – 208 с. 4. Платонов А.Н., Платонова Е.А., Гелета О.Л. Опытоптико-спектроскопического и колориметрического исследования породообразующегомикроклина, окрашенного микровключениями оксидных железистых фаз //Минералогический журнал. – 2000. – 22, №4. – с. 3-7. 5. Індутний В.В. Лекції з гемології. – К.: Державний гемологічний центрУкраїни. – 1999. – 63 с. КузьменкоО. О. НГУ,каф. ГіРРКК, аспірант Науковийкерівник: проф. каф. ГіРРКК, д. геол. н. Савчук В.С. ПЕТРОГРАФІЧНА БУДОВА ВУГІЛЬНОГО ПЛАСТА k2н ПЕТРОВСЬКОГО РОДОВИЩА Кафедра геології тарозвідки родовищ корисних копалин Національного гірничого університетупроводить роботи по вивченню та узагальненню матеріалів зі складу та якостівугілля Північного Донбасу. Дослідження мають на меті виявлення генетичних татехнологічних особливостей вугілля цього району. Одним з напрямків робіт євивчення особливостей петрографічного складу вугільних пластів. Північний Донбасрозташований на південному моноклінальному схилі Воронезької антиклізи іприлягає з півночі до промислового Донбасу. Південну частину територіїПівнічного Донбасу займає Петровське родовище. За результатамивиконаних геологорозвідувальних робіт для цієї площі був визначений тількипетрографічний склад промислових вугільних пластів, який вивчався у цілому дляокремих пластоперетенів. Петрографічна будова пластів не визначена. Нами виконані роботи звизначення закономірностей зміни петрографічного складу по потужності пластів.Об’єктом досліджень був обраний пласт k2н, який єосновним промисловим пластом цієї площі. Методика робіт буланаступною. По площі розповсюдження пласта по 10 свердловинам був відібранийкерн вугілля. Після детального макроскопічного вивчення, затекстурно-структурними особливостями в кожному пластоперетені були визначенішари вугілля. З кожного такого шару були відібрані проби для виготовленняшліфів та аншліфів. Крім того для кожної проби вугілля були визначені хіміко-технологічнівластивості. Вивченийпласт має робочу потужність, що змінюється від 0,8 до 2,1м, по усій площі свогорозповсюдження. Потужність вивчених перетинів пласта k2нстановить 0,85 – 1,45 м. Будова пласта здебільшого проста, місцями складна.Кількість пластоперетинів з простою та складною будовою приблизно однакова.Потужність породних прошарків змінюється від 0,03 до 0,16м, а їх кількістьне перевищує трьох. У підошві та покрівлі пласта залягають аргіліти таалевроліти, рідше – вуглисті аргіліти. Макроскопічно, затекстурно-структурними особливостями по потужності пласта виділяється три шари. Нижній шармакроскопічно складений напівблискучим вугіллям з горизонтальною шаруватістю зарахунок лінз та прошарків вітрену потужністю 1 – 3мм, що знаходяться навідстані від 1 до 20мм одне від одного, та прошарків матового вугілляпотужністю до 2мм, які зустрічається, зазвичай, у нижній частині шару. Структурапрошарків напівблискучого вугілля – однорідна або тонкоштрихувата. Матовевугілля має зернисту та слабковиражену структуру. Кількість та потужність лінзвітрену у нижній пачці вгору за розрізом збільшується. Зустрічаються поодинокілінзи фюзену потужністю до 1мм. Вміст мікрокомпонентівгрупи вітриніту у нижньому шарі становить 74,3 – 86,8%, середнє значення –82,7%. Мікрокомпоненти групи інертиніту містяться у кількості від 7,1% до21,2%, в середньому складаючи 11,2%. Група ліптиніту склала 3,2 – 6,6%, в середньому5,2%. Мікрокомпоненти групи семівітриніту містяться у кількості 0,5 – 2,3%,середнє значення – 1%. За петрографічними і хіміко-технологічними властивостямивугілля відноситься до відновленого типу «в». Середній шар,зазвичай, представлений напівблискучим вугіллям з горизонтальною шаруватістю,що обумовлена чергуванням прошарків матового вугілля потужністю від 1 до 5мм тавітрену потужністю від долей до 5мм. Подекуди зустрічається напівматове вугілляз прошарками матового вугілля потужністю до 30мм, вітрену потужністю від долейдо 3 мм та, рідше, фюзену потужністю 1 – 2 мм. Матове вугілля має зернисту,рідше штрихувату структуру. Прошарки напівблискучого вугілля мають переважно тонкуштрихувату структуру. У прохідному світлівугілля кларено-дюренове спорове з прошарками дюрено-кларена спорового тапрошарками вітрену. Вітрен відмічається також у вигляді лінз, рідше утвореньнеправильної форми. Це, переважно, структурні різності, що збагаченісмолоподібною речовиною. Часто зустрічаються безструктурні різності.Геліфікована речовина представлена прозорою основною масою та фрагментамивітрену, ксиловітрену та ксилену. Характерна велика кількість ліпоїдних компонентіву гетерогенних шарах, велике їх окислення та розчинність, значна кількість дрібнихфрагментів крутувато-обкатаних фюзенізованих тканин, що орієнтовані безладно.Основна маса, переважно, у них непрозора та напівпрозора. Вітрен розбитийвеликою кількістю тріщин. Вміст мікрокомпонентівгрупи вітриніту у середньому шарі становить 82,6 – 90,7%, середнє значення –85,7%. Мікрокомпоненти групи інертиніту містяться у кількості в середньому 9,3%(від 4,9% до 13,2%). Група ліптиніту склала 3,0 – 6,1%, в середньому 4,4%.Мікрокомпоненти групи семівітриніту становлять 0,3 – 1,3%, середнє значення –0,6%. За петрографічними і хіміко-технологічними властивостями вугіллявідноситься до перехідного типу «б». Верхній шарпредставлений напівблискучим вугіллям. Шаруватість горизонтальна за рахуноктонких прошарків вітрену та фюзену потужністю до 1мм. Подекуди зустрічаєтьсясильно порушене напівматове вугілля з горизонтальною шаруватістю, обумовленоючергуванням прошарків матового вугілля потужністю 1 – 3мм та вітрену потужністюдо 2мм. У прохідному світлівугілля зазвичай кларенове спорове. У ньому переважають коричнево-червонігеліфіковані рослинні залишки у вигляді фрагментів вітрену та прозорої основноїмаси, серед якої зустрічається у значній кількості оболонки мікроспор, рідше –макроспори, залишки кутикули, фрагменти фюзену, що розташованівзаємоперпендикулярно. У верхній частині спостерігається збільшення вмісту лінзфюзену. Відмічається велика кількість тріщин, що розташовані взаємоперпендикулярно.Тріщини порожні або заповнені кальцитом. Спостерігаютьсязалишки фауни форамініфер, брахіопод, обривки водоростей та відбитки крупнихраковин пеліципод. Ймовірно, раковини були привнесені у торф’яник у результатінагону морських вод під час штормів. За петрографічними і хіміко-технологічнимивластивостями вугілля відноситься до відновленого типу «в». Висновки. 1. По потужності пласта петрографічний склад вугіллязмінюється у більш значному інтервалі значень, чим по площі йогорозповсюдження. 2. Зміни відбуваються у відповідній закономірності. Уприпокривільній та припідошвиній частині пласта розповсюджені переважно шаривугілля з підвищеним вмістом мацеральної групи інертиніту та ліптиніту.Вугільний шар, який розташований у середній частині пласта складається вугіллямз більш високим вмістом мацеральної групи вітриніту. 3. Зміни петрографічного складу супроводжуються змінами якступені їх відновленості, так і їх хімико-технологічних властивостей. 4. За існуючою схемою класифікації вугільних пластів за їхбудовою пласт k2н відноситься до 2 різновиду І типу іносить риси регресивного характеру розвитку торф’яного покладу. Лебедев Н. И. ТИКОПРСО РАН, соискатель Научныйруководитель: директор ТИКОПР СО РАН, д.г.-м.н. Лебедев В.И. | 
