Коврігін А. І.

ДНУ,геолого-географічний факультет, студ. ІІІ курсу

Науковий керівник: директор НДІ геології ДНУ, к.геол.н. Іванов В. М.

АРСЕНОПІРИТ З РУДНИХ ТІЛ СЕРГІЇВСЬКОГО РОДОВИЩА ЗОЛОТА (УКРАЇНСЬКИЙ ЩИТ)

Арсенопірит(FeAsS) не тільки часто супроводжує золото у рудах цього металу, але нерідко єй одним з основних золотовмісних мінералів. Одним з яскравих прикладів такогороду золоторудних об'єктів є Сергіївське родовище, локалізоване в південнійчастині Сурської зеленокам'яної структури Придніпровського мегаблокуУкраїнського щита й відкрите у 80- ті роки минулого сторіччя.

Геологічна будоваданого родовища була неодноразово описана у більш ранніх публікаціях [1, 3, 4],тому в цій роботі наводиться у короткій формі.

Золоте зруденіннявіднесено до субширотної зони розсланцювання й метасоматичної переробки порідпереважно основного складу. У границях цієї зони перебуває так званеСергіївське субвулканічне тіло метадацит-порфірів – плагіогранит-порфірів довжиною більш ніж 3,5 км, що падає на північ імає потужність 150-300м на заході й біля 300-400 м на сході. Золотоносніділянки зосереджені, головним чином, в екзоконтактах даного субвулканічноготіла, супроводжуваного дайками.

За результатамикомплексного дослідження керна свердловин виділено 25 рудних тіл, конформних іззагальною субширотною структурою. Основна їхня частина присутня у виглядіділянок скупчення кварцових, сульфідно-кварцових і сульфідно-карбонат-кварцовихпрожилків, які чергуються з масивними жилами аналогічного складу, окремихкварц-карбонатних, карбонатних і амфібол-кварц-карбонатних жилоподібнихутворень, а також зон прожилково-вкраплених руд, локалізованих у вися­чому боцісубвулканічного тіла.

У породах лежачогобоку встановлені інтенсивно піритизовані горизо­нти кислих ефузивів потужністюдо перших метрів. Кварцовіжили й зони окварцювання з рідкою сульфідною мінералізацією, які перебувають усамому субвулканічному тілі, мають незначний промисловий інтерес.

Однією знайбільш характерних особливостей родовища є присутність верств метасоматитівкварц-амфібол (тремоліт-актиноліт)-карбонатного складу потужністю до 3-5 м.

Вивченняродовища перервано на пошуково-оціночній стадії, окремих ділянок – на стадіїбільш детальних досліджень. Геологами, що вивчали Сергіївське родовище,арсенопірит прийнятий як індикатор золотого зруденіння (тобто мінерал, що частосупроводжує золото). Окремі типоморфні особливості цього мінералу раніше вжеохарактеризовані рядом дослідників. Зокрема, у роботі [3] вказано на зональнийрозподіл золота в кристалах арсенопіриту.

Авторомданої роботи з метою з'ясування найбільш характерних особливостей арсенопіриту,присутнього в рудах родовища, під мікро­скопом було вивчено більше 30 полірованихшліфів, виготовлених у шліфувальній майстерні НДІ геології Дніпропетровськогонаціонального університету. За результатами досліджень у золотовміснихметасоматитах вдалося виділити наступні різновиди арсенопіриту:

1)     відноснонеправильні й близизометричні зерна;

2)     голчастій довгопризматичні кристали;

3)     сховано-та тонкозернисті агрегати;

4)     скелетнікристали.

Арсенопірит першогорізновиду звичайно віднесений до ділянок, які характеризуються досить великимрозвитком піриту; за формою й розмірами виділень, а також іншими показникамитут арсенопірит часто схожий на пірит. Нерідко цей арсенопірит перебуває узростках з піритом, а також у вигляді включень у ньому. Помічене в аншліфах, утому числі «плямиста» будова деяких зерен піриту, дозволяє припустити, що деякачастина арсенопіриту цього різновиду являє собою псевдоморфози по піриту. Крімпіриту, у просторовій асоціації з даним арсенопіритом пе­ребувають такожпіротин, рідше халькопірит, звичайно утворюючі зростки з ним, плівочки, а такожвключення й мікропрожилки в ньому.

Рис.1Зірчасті зростки кристалів арсенопірита

Домінуюча частинаголчастих та довгопризматичних кристалів арсе­нопіриту сконцентрована уділянках тріщинуватості у кварц-карбонат-тремолітовихметасоматитах. Довжина даних індивідів, як правило, не перевищує 250-300 мкм(одиничні - 1,5 мм) при звичайній товщині не більше декількох десятків мікрон.Дуже часто спостерігаються ромбічні, а та­кож клиноподібні поперечні перерізикристалів. У межах зон тріщинувато­сті, як правило рідше, спостерігаються гніздоподібніскупчення різноорієнтованих голочек, які можуть утворювати також і зірчастізростки (рис. 1).

Сховано- ітонкокристаличні агрегати арсенопіриту (рис. 2), у цілому, користуютьсянезначним поширенням, виконуючи у вигляді неправильної форми гнізд і тонкихпрожилочків порожнечі й тріщини в породі. До числа найбільш примітнихособливостей родовища варто віднести присутність у рудах так званих "скелетних"кристалів арсенопіриту (рис. 3), аналогів яких в опублікованій літературі невиявлено. При сприянні з боку співробітників НДІ геології ДНУ вони вивчені і описаніавтором цієї роботи.

Аналіз знайдених формскелетних метакристалів арсенопіриту, утворених у жильному матеріалі, переважноу кварці, показує, що, як і звичайні голчасті виділення мінералу, вони можутьутворювати не тільки рідку вкрапленість, але й гніздоподібні скупчення. У межахцих гнізд переважають футляроподібні кристали - футляри, середня частина якихзаповнена вміщуючою породою. Значно рідше зустрічаються зональні футляри.Товщина стінок порожніх кристалів звичайно змінна. Поряд із замкнутими зустрічаютьсяй незамкнуті (як у поперечних, так і в інших перетинах) футляри. У внутрішнійпорожнині нерідко перебувають так звані "зародки" арсенопіриту. Крімвідособлених футляроподібних кристалів, зустрічаються їхні зірчасті зростки, атакож зростки з більш типовими (схожими на пірит) кристалами арсенопіриту.Зовнішні й внутрішні грані кристалів іноді несуть сліди розчинення. На відмінувід першого різновиду, схованокристаличний агрегат, а також голчасті звичайні йскелетні кристали арсенопіриту просторово трохи відособлені від піриту, але, утой же час, спостерігаються випадки, що свід­чать про більше пізнє їхнєутворення.

Рис. 2 Сховано- ітонкокристалічні агрегати арсенопіриту

Рис. 3 Скелетні кристалиарсенопіриту

Узагальнюючи побаченіособливості розглянутих різновидів арсенопіриту, можна спробувати виділитигенерації арсенопіриту тільки на підставі морфологічних і асоціативних ознак,розглядаючи кожну генерацію як окреме "покоління" мінералу. Як додатковуознаку при цьому можна використовувати уявлення про те, що утворення скелетнихкристалів обумовлено підвищеною в'язкістю продукуючих їх розчинів, пов'язаної зїхнім остиганням.

Самородне золото –домінуюче джерело цього благородного металу на родовищі – у тому чи іншомуступені просторово асоціює практично з усіма більш-менш розповсюдженимипородоутворюючими, жильними й рудними мінералами, що складають рудні тіла. Уцьому плані не є виключенням й арсенопірит.

Золото, з одного боку,присутнє у вигляді дендритовидних утворень у схованокристаличному агрегатіарсенопіриту, утворює "наліпки" на ньо­му; з іншого боку, є розмірнізростки золота з арсенопіритом, по яких дуже складно напевно судити про те,який із цих мінералів утворений раніше, а який пізніше. Більше того, напідставі спостереженого у шліфах можна припустити, що дрібні голочки арсенопіритунаростали на більші за розміром золотини. У зв'язку з цим можна відзначити,наприклад, що на верхніх горизонтах золоторудного поля Колар (Індія) самороднезолото іноді облямовується дрібними кристаликами арсенопіриту при тому, щоосновна маса золота тут більше пізня відносно цього мінералу[2].

Таким чином, вивченняаншліфів по Сергіївскому родовищу золота показало, що в його рудах присутні декілька морфологічних різновидів ар­сенопіриту:перша - близизометричні й неправильні виділення (найбільш великі); друга -схованокристаличний агрегат; третя та четверта - голчасті кристали з переходому футляроподібні скелети в тих ділянках, де внаслідок охолодження розчинипридбали високу в'язкість. При цьому з арсенопіритом зв'язана істотна частказолота родовища.

Інформаційні джерела

1. Дищук М. Ю., Коваль О. М.,Лебідь М. І., Маляров Е. П. Геологічнабудова Сергіївського родовища золота // Мінер. ресурси України. – 1995. – №3-4.– С. 4-7.

2. Золоторудное поле Колар (Индия) / Отв. ред. Ф. В. Чухров. –М: Наука., 1988. – 232 с

3. Монахов В. С, Галий С. А., Синицын В. А. и др. Золото в арсенопиритсодержаших рудахСергеевского месторождения (Среднее Приднепровье) // Минерал. журн. – 1997. –Т. 19, №2. –  С. 81-86

4. Монахов В. С, Синицын В. А., Фомин Ю. А. и др. Золотоносные кварц-карбонат-амфиболовые метасоматиты зеленокаменных структур докембрия Среднего Приднепровья //Геол. журн. – 1994. – № 3. – С 69–76.