Касьяненко А. С.

ДНУ, геолого-географічний факультет,студ. IV курсу 

Науковий керівник: доц. каф. фізичної та економічної географії, к.б.н. Манюк В. В.

АНАЛІЗ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ 

ДЛЯ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ТУРИЗМУ

Серед нових напрямківтуристичної діяльності досить популярним є екстремальний туризм, який почавактивно розвиватися на початку 90-х років 20 століття. Екстремальний туризмполягає у бажанні туриста випробувати себе у небезпечних умовах, отриматинеобхідний заряд адреналіну, тому потребує наявності певних природних перешкод:гори, глибокі печери, круті схили, густі лісові зарослі, важко прохідні болота,порожисті річки тощо. У зв’язку з динамічним розвитком даного напрямку виникаєнеобхідність географічного дослідження даного явища, а саме:просторово-територіального поширення, природних рекреаційних ресурсів, які євизначальними для його розвитку, їхня оцінка.

Україна володіє значним потенціаломрекреаційних ресурсів, серед них виділяються ресурси для екстремального туризму(орографічні і геоморфологічні, водні, кліматичні та лісові). Тому метоюдослідження є аналіз географічних об’єктів натериторії України, що мають потенціал для розвитку екстремальних видів туризму,проведення їх  оцінки  для виділення територій з найбільшимприродним потенціалом. Отже були визначені параметри на основі природниххарактеристик об’єктів. Для наземних видів екстремального туризму можемовиділити наступні: крутизна схилів, розчленування рельєфу, лісистість, висотаснігового покриву, абсолютна висота, урізи долин (для альпінізму, велосипедногота лижного туризму, скелелазіння). Дані параметри стосуються гірських територійта височин, для низовин визначали лише висоту снігового покриву, лісистість,заболоченість. Території для спелеотуризму характеризуються: кількістюкарстових порожнин, середньою глибиною та загальною довжиною. Для оцінкиресурсів для водних видів використовувалися: глибина водойми та прозорість води (для дайвінгу); кількістьопадів та середній похил річки (для каякінгу та рафтінгу). Екстремальність повітрянихвидів туризму будезалежати від швидкості вітру.

На основі аналізу можнавиділити 14 областей, кожна з яких спеціалізується на різних природнихресурсах, за наявності яких можна розвивати екстремальний туризм. Усі вонипозначені на карті «Районування території України за природними ресурсами дляекстремального туризму». 

У кожній виділеній областігеографічні об’єкти мають різні параметри, тому для їх оцінки було введено4-бальну шкалу, де бали виставлялися за кількісні показники розглянутихоб’єктів (чим більший показник, тим вищий бал). Просумувавши оцінки по кожномупараметру, можна було визначити загальну картину забезпеченості ресурсами покожному виду екстремального туризму. Кінцеві результати дослідження наведені у табл.1.

Розрахувавши середній бал для кожноїприродної області, можна виділити 4 групи областей України за рівнем забезпеченостіприродними ресурсами:

ü  1 група(більше 3 балів) – високий рівень забезпеченості (Гірський Крим).

ü  2 група (2 –2,9 балів) – рівень забезпеченості вищий за середній (Карпатська таРостоцько-Західноподільська).

ü  3 група (1 –1,9 балів) – рівень забезпеченості нижчий за середній,для розвитку екстремальних видів туризму (більшість природних областей).

ü  4 група (менше1 бала) – низький рівень забезпеченості(областьлівобережного лісостепу та степу).

Таблиця1  Бальна оцінка забезпеченостіприродними ресурсами для екстремальних видів туризму природних областей України

Отже, більшість території України маєрівень забезпеченості нижчий за середній, але є перспективні території, до якихвідносять Гірський Крим, Карпати, територія Подільської та Придніпровськоївисочин. По кожному виду екстремального туризму можна виділити окремі області.Для вело, лижного  туризму перспективнимиє Гірський Крим, Карпатська, серед рівнинних – Західна Поліська, ЦентральнаПоліська та Східна Поліська області; для альпінізму – Карпатська, скелелазіння– Кримська та території найбільших височин, спелеотуризму – Гірський Крим таЗахідноподільська. Водні види туризму найбільш у приморських районах (дайвінг)та Карпатському районі (каякінг та рафтінг), повітряні – у Причорномор’ї, Приазов’ї,на території Донецької височини та Гірського Криму. Найменш перспективними  залишаються: область Лівобережного лісостепута степу, Волинська височинна та Північно-Східна підвищена область. Природніресурси для екстремального туризму в Україні розміщені досить нерівномірно і єнеобхідність їх подальшого дослідження та освоєння.