Дроботова Д. Б.

ДНУ,геолого-географічний факультет, студ. Vкурсу

Науковий керівник: доц. каф. фізичної та економічної географії, к.п.н. Ламекіна А.О.

АНАЛІЗ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ МІГРАЦІЇ УКРАЇНИ

Поняття терміну «інтелектуальнаміграція» є одним з різновидів поняття «трудової міграції». Якщо трудоваміграція охоплює всі види міграційних процесів робочої сили (бізнесменів –інвесторів, низько кваліфікованих працівників, будівельників, різноробочих,працівників без вищої освіти тощо), то інтелектуальна міграція охоплює лишекатегорію досвідчених наукових діячів та висококваліфікованих працівників звисоким рівнем освіти.

З поч. 90-х рр., а точніше, післярозпаду Радянського Союзу, починається міграційний процес вчених тависококваліфікованих працівників. З відкриттям нових доступних просторівпроблема інтелектуальної міграції набуває глобального характеру.

Визначними світовими центрамиакумуляції світових мізків виступають такі країни, як США, Канада, країниЗахідної Європи. В число емігруючих професіоналів входили архітектори, інженери,топографи, геодезисти, математики, натуралісти, але найбільшу частку склалилікарі та шкільні викладачі. Попит на іноземний кваліфікований персонал усебільше зв’язується з пошуками дешевої робочої сили. Імміграційна політика країндалекого зарубіжжя має на меті приплив професійної робочої сили з країн з більшнизьким життєвим рівнем. Значне місце серед постачальників такої робочої силимають країни СНД, і серед них Україна з її значним трудовим потенціалом.

За всіх виникших умов ХІХ – ХХ ст., внауковій літературі виникло поняття «виток розуму», авжеж на це були певніпричини: по-перше – все більше зниження в нашому суспільстві соціальногостатусу вченого та спеціалістів деяких високо наукових професій, зниженнярезультатів праць та робіт, які до того ж не знаходять кінцевого застосування;по-друге – прагнення покращити свій матеріальний стан, оскільки науковці нашоїкраїни отримують зарплатню, яка навіть не покриває мінімальні місячні затрати,проте як, наприклад, в США середня заробітна плата професора, навіть непровідного університету, за один академічний рік перевищує 50 тис. дол.; по-третє– велика можливість реалізувати свої ідеї та знання, адже як за статистичнимиданими Президії НАН України, з 5 млн. робітників наукової сфери лише 5 – 10 %використовують свої можливості; по-четверте – з кожним роком ріст безробіттясеред висококваліфікованих науковців збільшується, а також зменшуєтьсякількість робочих місць за певними спеціальностями. Так, наприклад, лишеневелика частка випускників вищих закладів змогла здобути працевлаштування заспеціальністю.

Обсяги еміграції висококваліфікованихпрацівників, вчених та спеціалістів вражають своєю масштабністю. За данимиДержкомстату, лише у 2001 р. спостерігалося значне збільшення еміграціїпредставниками інтелектуальної сфери, в наслідок чого Україна має від’ємнесальдо міграції ( - 46 613 особи). Найбільша частина населення емігруваладо країн далекого зарубіжжя ( 44 911 особи), найменше до країн Балтії (211 особи) Щодо країн СНД, то протягом 2001 р. з України виїхало 55 193особи, а в’їхало лише 49 302 особи.

Також можна навести данні Президії НАНУкраїни про кількість науковців, які виконували науково-технічні роботи: у 1990р. таких науковців було 313 тис. осіб, у тому числі з науковими ступенями – 32,5 тис. осіб. У 2001 р. ці цифри склали 113 тис. осіб, серед яких було 21,4 тис.осіб з науковим ступенем. Тобто, протягом перших десяти років незалежностікількість осіб, зайнятих в науковій сфері, скоротилось в 3 рази, а осібнайвищої кваліфікації – на третину. У той же час, згідно з Держкомстатом, уперіод з 1991 по 2002 рр. за кордон емігрували 574 доктори наук, а в період з1996 по 2002 – 907 кандидатів наук.

За даними Президії НАН України, лише зїї установ у 1994 – 2001 рр. виїхали 3838 наукових працівників, в т.ч. 3399 натимчасову роботу і стажування, з них – 842 доктори і 2358 кандидатів наук. У1992 – 2001 рр. виїхали на постійне місце проживання 3439 осіб, з них 101доктор наук та 275 кандидатів наук. Крім того, за цей період, на тимчасовійроботі за кордоном перебували 3544 науковців, у тому числі 778 докторів та 2226кандидатів наук. Таким чином, протягом останніх п’ятнадцяти років відбувсязначний відтік кадрів з наукової сфери. Повертаються додому лише половина тиххто мігрував за кордон.

Використання трудових ресурсів науковоїсфери в країнах далекого зарубіжжя, використовуються певною мірою досить вдало.На прикладі країни США, як однієї з основних споживачів іноземних трудовихресурсів, в тому числі і інтелектуальних, розглянемо яку частку чистогоприбутку від одного залученого вченого-гуманітарію отримує країна - споживач.Так, з одного вченого-гуманітарію країна - споживач отримує  близько 320 тис. дол. на рік., вченого вобласті суспільних наук – 253 тис. дол. на рік., інженера – 265 тис. дол. нарік, лікаря – 664 тис. дол. на рік. Збільшуючи соціальну допомогу в навчанні тапідготовці спеціалістів, надання різноманітних пільг та інших послуг, якіноземцям, сприяють на ще більше зростання «відтоку  молодого розуму» з менш розвинених країн. В тойчас країни, що розвиваються та постсоціалістичні країни, витрачаючи напідготовку фахівців власні ресурси, не отримують взамін належної віддачі.Кількість українських студентів та аспірантів за кордоном з кожним рокомзростає ще більше.

Отже, проблема інтелектуальної міграціїгостро стоїть перед багатьма країнами, в тому числі і перед Україною.Врегулювати цю проблему може лише підвищення статусу вітчизняної науки тапрацівників інтелектуальної сфери. Проте обмеження  на еміграцію висококласних фахівців лишепідвищить рівень нелегальної міграції, який в Україні і без того високий.