Волченко І. О.

Дніпропетровський національний ун-т, геолого-географічний фак-т, студ. ІV курсу

Науковий керівник: ст. викл. каф. фізичної та економічної географії Г. О. Лисичарова

Реалізація принципу варіативності вивчення курсу «Географія материків і океанів» (на прикладі

формування одиничних географічних понять)

Знання, які ми отримуємо у шкільні роки – база, яка знадобиться у подальшому дорослому житті. Формування більшості знань, уявлень, навичок відбувається в рамках курсу «Географія материків і океанів» (ГМіО). Важливою, ґрунтотворною одиницею цієї системи знань виступають одиничні географічні поняття (ОГП), які дозволяють пізнати різноманіття природи та суспільства світу. Але кількість ОГП у даному курсі в різні періоди становлення географії як шкільного предмету, не завжди була однаковою і достатньою.

Метою даної роботи являлося дослідження системи ОГП в шкільному курсі географії материків і океанів на основі аналізу навчальних програм у дореформений та пореформений час. Об’єктом дослідження виступала система ОГП курсу 7 класу, а предметом – методика формування даної системи ОГП.

Основу дослідження становило змістовне навантаження шкільних програм курсу 1993, 1996, 2001 та 2006 рр. [1-4]. В ході аналізу програмного забезпечення викладання курсу було встановлено наступні часові зміни:

1).    назви шкільного курсу (від «Географія світу» до «ГМіО»), що підкреслило підсилення фізико-географічної спеціалізації змісту даної дисципліни;

2).    складу авторських колективів: усталених – В.Ю. Пестушко, В.О. Сасихова, Г.Є. Уварової, програми яких редагувалися в залежності від нагальних потреб навчального процесу з 1993 по 2006 рр., В.П. Корнєєва та Г.П. Пустовіта; нових колективів, серед яких простежується формування сталих творчих союзів.

3).    структури шкільного курсу «ГМіО», який здійснювався за декількома структурними рівнями навчання (I, II і навіть перехідним);

4).    тривалості вивчення (від здебільшого 2-х до виключно однорічного терміну);

5).    вікової приналежності учнів, на сприйняття якими розраховані створювані програми навчання;

6).    змісту курсу – сукупності знань, вмінь, які необхідно сформувати в учнів, серед яких показовими є кількісні характеристики ОГП. Простежили загальну тенденцію суттєвого зменшення обсягу ОГП у порівнянні програм 1993-2006 рр. (від 403 одиниць [3] до 295 [1]).

Розглянувши загальні тенденції варіативності програм курсу, було проаналізовано структуру ОГП, що являються елементарними складовими їх змісту, з позиції розподілу за темами курсу та відносно геосфер.

Тематичний розподіл ОГП в рамках курсу «ГМіО» продемонстрував відсутність врівноваженості його обсягу як між розділами «Океани» (18 %) та «Материки» (82 %), так і між темами самих розділів, що пояснюється відмінністю територіального охоплення вивчаємих об’єктів та відведеною кількістю навчального часу.

Загальний розподіл кількості ОГП за приналежністю до геосфер, як складових географічної оболонки, що є головним об’єктом вивчення курсу «ГМіО», показав незначне переважання одиниць знань, що мають відношення до характеристики літосфери – 54,2%. Але для океанів типовим виявилося домінування у співвідношенні ОГП на користь гідросферних об’єктів – 52,8%, для материків, навпаки, – літосферних (55,8%).

Порівнюючи програми 1993 та 2006 рр. за кількісним співвідношенням ОГП, простежили наступну тенденцію: в 2 рази збільшилось число понять, які стосуються вивчення океанів та материків південних широт і зменшилось – при вивченні Африки, Північної Америки та Євразії.

За вимогами дидактики ОГП в межах курсу проходять декілька стадії формування, а тому їх вивчення відбувається під час різноманітних типів уроків та на різних їхніх етапах. В проведеному дослідженні варіативність навчання учнів ОГП оцінювалася і за методичними підходами сучасних педагогів (на основі періодичних видань «Географія та основи економіки в школі», «Краєзнавство. Географія. Туризм», «Географія», «Все для вчителя» за період 2001-2006 рр.). В ході аналізу були встановлені наступні відмінні риси цього процесу:

1)      в публікаціях, що віддзеркалюють передовий педагогічний досвід, переважають уроки узагальнення та систематизації знань, які дозволяють структурувати знання в певну систему;

2)      перевагу мають нетрадиційні уроки, оскільки вони відрізняються незвичною формою, цікавим змістом, враховують вікові особливості учнів;

3)      аналіз змісту уроків в межах певної теми свідчить про наявність розбіжностей між кількістю ОГП, що затверджені програмою, та їх обсягом, що вивчається під час уроків;

4)      на уроках акцентується увага на загальних географічних поняттях, під час яких відбувається згадування ОГП, на прикладах яких учнями робляться відповідні висновки, досягається певна дидактична мета уроку. Як наслідок, на формування всієї сукупності ОГП бракує академічного часу.

У загальному висновку можемо сказати, що в сучасних програмах простежується генералізація кількості ОГП, але їх обсяг залишається більшим, ніж вчителям вдається охопити під час уроків, тому значна частина виноситься на час самопідготовки учнів, що позначається на необізнаності більшості випускників шкіл.

Інформаційні джерела:

1.      Книга вчителя географії: Довідково-методичне видання / Упоряд. Н.В. Бескова, В. М. Проценко. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – 288 с.

2.      Планування шкільних географічних курсів (5 – 10 класи) // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2001. – № 29-31 – с.30-66.

3.      Програми середньої загальноосвітньої школи. Географія: 5-10 класи // Упоряд. В. П. Корнєв, Г. П. Пустовіт. – К.: Освіта, 1993. – 156 с.

4.      Программы для средней общеобразовательной школы: География 5-10 классы. Основы экономический знаний 11 класс / Упоряд. В. П. Корнєєв, Г. П. Пустовіт. – К.: Перун, 1996. – 232 с.