Криворізький державний педагогічний ун-т, природничо-географічний фак-т, здобувач

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ

ТА НАПРЯМКИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Як зазначено в Указі Президента України «Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року»: «Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевого бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави». Тому розвиток туризму набуває повсюдної актуальності в нашій країні, що законодавчо підкріплюється Державною програмою розвитку туризму, яка пропагує всебічне удосконалення структури управління у туристичній галузі як на державному, так і на регіональному рівні. Проте більшість державних асигнувань на розвиток туризму спрямовано до Азово-Чорноморського узбережжя, Кримських та Карпатських гір, таких історичних міст, як Київ, Львів, Одеса, Чернівці, Кам’янець-Подільський тощо. Тоді як Дніпропетровщина завжди розцінювалася як індустріальний локомотив економічного зростання України, і увага розвитку в’їзного туризму тут не акцентувалася ні в теоретичних розробках, ні тим паче в практичній туристичній діяльності.

В ситуації привілейованого розвитку туризму в одних областях і повного нехтування в інших особливого значення набуває питання регіоналізації туризму, під якою О.О. Любіцева розуміє: «актуалізацію місцевих умов та ресурсів і перенесення організаційно-управлінських важелів впливу на розвиток туризму безпосередньо «на місця», формування місцевих туристичних ринків задля забезпечення прогресивного розвитку туристської діяльності». З огляду на це, нашу увагу було сфокусовано на Дніпропетровщині як регіоні, що не використовує свій потенціал для становлення туризму.

Причини стагнації туристичної діяльності докладно висвітлені в Державній програмі розвитку туризму, тому щоб не дублювати їх було виділено гальмівні чинники, специфічні саме для нашого регіону:

· складна екологічна ситуація;

· негативний імідж області як потужного промислового осередку;

· повна відсутність позитивної (у туристичному контексті) інформації про атрактивність (привабливість) туристичних ресурсів області та координованої системи їх просування на ринок туристичних послуг;

· незацікавленість і небажання туристичних підприємств області у створенні власного туристичного продукту та залучення до регіону реципієнтів туристичних послуг (за програмами в’їзного туризму);

· відсутність розробленої маркетингової та рекламної стратегії в’їзного туризму до Дніпропетровського регіону;

· повна відсутність стратегічної програми розвитку туризму в області.

Водночас, Дніпропетровщина має певний туристично-рекреаційний потенціал, що характеризується наступними порівняльними перевагами, які можуть стимулювати тут розвиток туризму:

§ наявність мережі таких сегментів туристичної індустрії, як туристичні фірми, об’єкти ресторанного і готельного господарства, заклади розважального типу, розвинутий транспортний комплекс;

§ стійка фінансово-економічна ситуація, вищі за середньоукраїнські показники доходів населення, сприятлива інвестиційна діяльність у сферах, опосередковано пов’язаних з туризмом;

§ 172 пам’ятки архітектури, з них 33 – загальнодержавного значення. Відомо понад 300 нововиявлених пам’яток архітектури. До Списку історичних міст і селищ включено міста Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Нікополь, Новомосковськ, Павлоград.

§ до природно-заповідного фонду України занесені 14 геологічних пам’яток Дніпропетровщини, серед яких стратиграфічні, геохронологічні, палеонтологічні, мінералогічні, петрологічні.

§ сприятливі рекреаційні ресурси: водні (територію пересікає головна ріка країни, разом із системою водосховищ), гідромінеральні (77 водопунктів мінеральних вод), грязьові (родовище лікувальної грязі на озері Солоний Лиман);

§ унікальні техногенні ландшафти (кар’єри, відвали, шахтні провали і зони зрушення, шахти, різні промислові підприємства, шламосховища, старі промоб’єкти) як пам’ятки індустріальної культури європейського та світового значення;

§ вигідне місцерозташування області – вона є своєрідним транзитним коридором на шляху із Росії до країн Південно-Східної Європи, з Білорусії до Криму, з Кавказу до Центральної Європи.

Культурно-історичними пам’ятками, що репрезентують Дніпропетровщину не лише в масштабах України є скіфські усипальниці, з яких найвідоміша Товста Могила (саме в ній знайдено в 1971 р. знамениту нині на весь світ Золоту Пектораль), надбання козацької доби з меморіальним комплексом-могилою кошового отамана Івана Сірка, який свого часу привів запорожців до Парижа, Троїцький собор у Новомосковську, побудований без жодного цвяха ще у 70-х рр. ХVІІІ ст., декоративно-прикладне мистецтво Петриківки, що є яскравим символом української ментальності.

Для того, щоб актуалізувати наявний туристичний потенціал необхідно вирішити такі основні завдання:

Організаційно-правові:

§ створення сприятливого організаційно-правового середовища у туристичній сфері (вдосконалення податкової політики, системи ціноутворення, встановлення сприятливої інвестиційної політики);

§ організація сучасної інформаційно-маркетингової та екскурсійно-методичної служби;

§ підготовка та перепідготовка у закладах освіти спеціалістів для забезпечення туристичної індустрії кваліфікованим кадрами;

§ сприяння проведенню реклами туристичних ресурсів у засобах масової інформації та мережі Internet;

§ впровадження туристичної діяльності з урахуванням необхідності забезпечення ефективного природокористування;

§ залучення позитивного досвіду різних країн у сфері туризму;

§ розвиток нових перспективних форм організації туризму;

§ законодавче оформлення рекреаційно-туристичної галузі.

Соціально-економічні:

§ визначення реальної платоспроможності населення і на основі цього – рекреаційно-туристичного попиту населення;

§ аналіз смаків та переваг різних категорій мешканців;

§ оцінка рівня рекреаційно-туристичного потенціалу території Дніпропетровщини для різних видів туризму;

§ удосконалення рекламно-інформаційної діяльності, проведення маркетингових досліджень у туристичній галузі, представлення області на національних та міжнародних туристичних виставках;

§ упровадження економічного механізму надання платних туристичних послуг якісного асортименту.

Інженерно-технічні:

§ проведення найоптимальнішого розміщення рекреаційно-туристичних закладів;

§ забезпечення транспортної доступності до важливих рекреаційно-туристичних об’єктів;

§ проведення реконструкції об’єктів, що її потребують;

§ забезпечення організаційних заходів та технічних вимог до безпеки туристів;

§ створення нових сучасних об’єктів індустрії туризму та сервісної рекреаційно-туристичної інфраструктури.

Адміністративні:

§ розробка регіональної програми розвитку туризму;

§ створення туристичних коридорів в межах області – як основних векторів екскурсійної діяльності за програмами турів;

§ локалізація рад з туризму та регіональна координація їх дій.

Таким чином, при практичному впровадженню вищезазначених заходів, конструктивному підході щодо активізації наявних туристичних ресурсів, наш регіон матиме чудові перспективи щодо розвитку в’їзного туризму, пріоритетними напрямками якого стануть діловий, промисловий, пізнавальний, спортивний, розважальний тощо.