Баранова Ю. М.

Дніпропетровський національний ун-т, геолого-географічний фак-т, студ. IV курсу

Науковий керівник: доц. каф. геоекології та рац. природокористування, к.геогр.н. Л.І. Довгаль

ПРОБЛЕМА УТИЛІЗАЦІЇ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ,

ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

Актуальною проблемою, що має важливе екологічне і економічне значення, є знешкодження усіх видів побутових відходів, включаючи тверді (ТПВ) та промислові відходи. Кількість ТПВ у світі безупинно зростає, їхній негативний вплив на навколишнє природне середовище усе більш підсилюється, а процеси знешкодження ускладнюються через розширення морфологічного складу відходів, появи в них речовин, які тривало розкладаються (пластмас та ін.). Незважаючи на те, що в даний час у сфері поводження з ТПВ мається значна кількість технічних розробок і пропозицій, гострота проблеми не знижується. У процесі розвитку цивілізації людство неминуче перетворює свою планету на велетенський смітник. Природа не має механізму утилізації та знищення відходів, вироблених людським суспільством, тому вони накопичуються в біосфері в геометричній прогресії. При низькому рівні технології переробки та уніфікації відходів існує значна загроза для біосфери великих і середніх міст. Щорічно до вже існуючої їхньої кількості додається близько 150 млрд т твердих, рідких і газоподібних відходів. За деякими даними в Україні щорічно утворюються майже 8 млн т ТПВ, з них у Дніпропетровській області приблизно 1 млн т [1]. Нажаль, дотепер немає єдиної системи регламентуючих документів для ТПВ та прирівняних до них відходів. Сьогодні не визначений ступінь і клас небезпеки ТПВ в залежності від компонентів, що містяться в них. Система керування ТПВ в Україні знаходиться в зароджуваному стані. Із більш ніж двадцяти відомих методів поводження з ТПВ за останні десятиріччя у світовій практиці набули поширення три, з яких один - пасивний (поховання ТПВ на полігонах), і два - активних (спалювання і компостування відходів). Найбільше поширення в Україні одержала система поховання на полігонах (98%).

З чотирьох сміттєспалювальних заводів (в містах Київ, Харків, Севастополь та Дніпропетровськ) працюють лише Київський і Дніпропетровський, обладнання яких застаріле і не відповідає сучасним екологічним вимогам, внаслідок чого вони стають джерелом забруднення довкілля токсичними газами. Головний недолік сміттєспалювальних заводів – труднощі очищення газів, що виходять в атмосферу, від шкідливих домішок, особливо від діоксинів. Від постійного зростання обсягу відходів, утилізація і складування яких перебувають на дуже низькому рівні, навіть у високорозвинених країнах, відбувається їхнє накопичення на величезних територіях, що призводить до заміни природних ландшафтів на техногенні. Екологічна обстановка погіршується з року в рік, а ставлення до цієї проблеми в нас практично не змінюється. В цілому світі розробляються нові технології утилізації сміття. Нині у світі є безліч різних технологій звільнення міст від сміття. Відомі біологічні та біохімічні технології, технології пресування чи створення цивілізованих полігонів захоронення, а також технології термічного знешкодження (табл. 1) [2].

Із усіх вказаних технологій найчастіше застосовують спалювання сміття в спеціальних котлах. Донедавна сміття найчастіше спалювали і в більшості європейських країн, але зараз вченими доведено, що це надзвичайно негативно позначається на екологічному становищі, призводить до важких наслідків, шкідливих для людини. Сміттєспалювальні заводи (ССЗ) на поч. 80-х рр. були в усьому світі альтернативою сміттєвим звалищам, є найбільшим і найнебезпечнішим джерелом забруднення навколишнього середовища. При спалюванні відходів утворюються високотоксичні викиди, що містять більше 400 небезпечних хімічних сполук. Найбільш небезпечними серед них є діоксини, перші в списку суперекотоксикантів. Спалювання ТПВ є найдорожчим способом утилізації сміття.

Таблиця 1. Орієнтовні напрями шкідливого впливу об’єктів поводження

1. очищення газоподібних викидів лише переводить їх у золу й створює проблеми розміщення токсичної золи;

2. при спалюванні сміття, у силу його неоднорідності, неможливо підтримувати постійні умови спалювання, необхідні для мінімізації токсичності викидів;

3. технологічною особливістю ССЗ є регулярні пожежі й навіть вибухи, що приводить до збільшення токсичних викидів.

В попелі та димі є речовини, що спричиняють серйозні захворювання, в тому числі онкологічні. Діоксини, що утворюються при спалюванні сміття, важко нейтралізувати навіть за допомогою найсучасніших технологій. Зважаючи на викладене, застосування такого методу протягом трьох десятиліть показало, що шлях будівництва МСЗ, який раніше здавався перспективним, виявився тупиковим, а процес сміттєспалювання стали характеризувати, як «помийниця в небі». Можна констатувати, що «криза звалищ» змінилась «кризою ССЗ». Найбільш екологічно безпечним видом утилізації відходів на сучасний стан слід вважати піроліз. Піроліз - це не просте розкладання органічного матеріалу, але і синтез нових продуктів. Результатом піролізу є рідке і газоподібне паливо. У залежності від температури ведення розрізняють низько і високотемпературний види піролізу. Низькотемпературний піроліз - це процес, при якому роздрібнений матеріал сміття піддається термічному розкладанню.

Високотемпературний піроліз у порівнянні з іншими методами має ряд переваг: при цьому відбувається більш інтенсивне перетворення вихідного продукту; відбувається більш повний вихід летких продуктів.

Інформаційні джерела:

1. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження програм поводження з твердими побутовими відходами» від 04.04.2004. – № 265. – 2004.

2. Беньямовский Д.Н. Термические методы обезвреживания твердых бытовых отходов. - М.: Стройиздат, 1979. – 192 с.