Сайт геолого-географического факультета ДНУ

Дніпропетровський національний ун-т, каф. фізичної та економічної географії, здобувач

Науковий керівник: проф., зав. каф. фізичної та економічної географії, д.педаг.н. Л. І. Зеленська

ТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗА ПРОСТОРОВИМИ ЗНАННЯМИ ТА УЯВЛЕННЯМИ СТУДЕНТІВ-ГЕОГРАФІВ

Мета нашого експерименту – побудувати й проаналізувати уявні карти адміністративного устрою України і Дніпропетровської області за просторовими знаннями та уявленнями студентів-географів ГГФ ДНУ. Для одержання вихідних даних автором проведене опитування по двох питаннях:

– Назвіть всі адміністративні області України в залежності від ступеню їх привабливості для туристичних відвідувань;

– Які адміністративні райони Дніпропетровської області найбільш привабливі для проживання (за вашою думкою)?

Опитуванням було охоплено 50 осіб студентів 1 курсу. Результати опитування, насамперед, показали досить слабку поінформованість студентів про безпосередньо оточуючий їх географічний простір. Так, усі регіони України (24 області та Автономну республіку) з цілком змогли назвати тільки 10 студентів (5% опитаних!), а всі райони Дніпропетровської області й того менше – 2 студента (0,65% опитаних). Що стосується адміністративно-територіального устрою України, то найбільша кількість опитаних назвали, природно, Дніпропетровську область (100%), Київську (83%), Львівську (78%), Херсонську (74%), Харківську (72%), Одеську (72%) і Донецьку (71%). Це найбільш знайомі для опитуваних області України. З усіх областей Київська має найпотужний інформаційний сигнал, головним чином, завдяки місцезнаходженню столиці держави – міста Києва. Великою потужністю інформативного поля відрізняється й Львівська область. Для опитуваних це, насамперед, «западенщина» і оплот «Руха» (асоціативні слова). Крім цього, свою роль у гарному знанні Львівської області грає і фактор наближеності до західного державного кордону. Запорізька, Донецька, Харківська і Кіровоградська області добре відомі не тільки через свої обласні центри – великі промислові міста, але й завдяки високому відсотку російськомовного населення. Запорізьку область змогли згадати 90% респондентів, що пов'язано з важливим історичним і промисловим значенням цього регіону (при згадуванні Запоріжжя майже завжди виникає асоціація із Запорізькою Січчю і заводом ЗАЗ). У багатьох на слуху і північно-східні області України – Чернігівська, Сумська, а також Луганська, що одержали, відповідно, 65%, 58% і 60%. Досить гарна поінформованість в існуванні цих областей пов'язана, на наш погляд, з їхньою загальною особливістю – прикордонним положенням з Росією. Більш високий відсоток у Чернігівської області може залежати від її історико-культурного (місто Чернігів – древній культурний центр України) і важливого народногосподарського значення (головна «картопляна» область України). Івано-Франківську область при опитуванні назвали 51% респондентів. Досить високе значення цієї області зв'язано, швидше за все, з наявністю в ній великого (хоч і не такого як у Львівській) впливу українських націоналістичних ідей. Певний вплив має і сама назва області: незвичайне сполучення двох слів (Івано-Франківськ) добре врізається в пам'ять. У знанні Полтавської області (49%) головну роль грає її історичне значення – місце проведення Полтавської битви. Житомирську область згадали 46% опитаних. Закарпатська (42%) і Волинська (40%) мають так само досить сильний інформаційний сигнал завдяки особливостям фізико-географічного положення (Карпатські гори і Волинське полісся і пов'язані з ними туристсько-рекреаційні комплекси), своєму прикордонному положенню зі Словаччиною, Польщею і Білоруссю, й історико-культурному значенню (Галицько-Волинське князівство, Закарпаття). З усього можна зробити висновок, що для респондентів найбільш важливе значення грають Дніпропетровська, Київська і Львівська області України. Ці області володіють підвищеним інформаційним сигналом, що утвориться, головним чином, за рахунок їхнього найбільшого політичного значення в житті України. результати цього дослідження відображені на карті (рис. 1).

Рис. 1. Адміністративно-територіальний устрій України

(за просторовими уявленнями респондентів)

Найбільш часто в географічних уявленнях студентів-географів 1 курсу щодо Дніпропетровської області зустрічаються такі райони: Дніпропетровський (100%), Павлоградський (67%), Новомосковський (66%), Синельніківський (65%) та Нікопольський (61%). Значна кількість респондентів згадали й про існування Магдалинівського району (57%). Землі, які належать Солонянському (53%) та Царичанському (50%) районам, також часто фігурують у відповідях респондентів. Набагато менша кількість опитуваних назвали Апостолівський (49%) та Покровський (47%), що, напевно, пов'язано з їх віддаленістю від адміністративного центру області. Петриківський район назвали 43% респондентів (напевно, завдяки його транзитному розташуванню на основному шляху до Харкова та Києва, а також відомими народними промислами). Юр’ївський, Межівський та П’ятихатський райони змогли назвати лише 32%, відповідно такі низькі рівні знання студентами цих районів пов'язані з відносною віддаленістю їх від обласного центру й слабким інформаційним сигналом: ці, споконвіку аграрні райони, не виділяються ні в культурному, ні в історичному, ні в рекреаційному плані. Ці ж причини впливають й на низьке знання Верхньодніпровського і Томаківського, Петропавлівського, Криничанського районів, на які вказали по 19% опитаних. Ще менша кількість респондентів – всього 17% – пам'ятають про існування на карті області найменш сприятливо розташованих в географічному плані Васильківського, Широківського, Софіївського районів. Найменш привабливий для проживання, на думку студентів, є Криворізький район (24%) – напевно, через екологічні умови. Картографічне уявлення результатів опитування наведено на карті (рис. 2).

Побудовані в результаті роботи карти (рис. 1, 2) наочно відображають рівень просторових уявлень респондентів (студенти-географи 1 курсу) щодо адміністративно-територіального устрою України і Дніпропетровської області.

У перспективі планується розширення напрямів ментально-географічного дослідження по регіонах України з метою побудови ментальної карти адміністративно-територіального устрою України на різних просторово-територіальних рівнях.