Петров О. А.
Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, каф. геодезії та картографії, аспірант
Науковий керівник: проф., зав. лаб. картографії та гео інформатики, д.геогр.н. В. О. Шевченко
КАДАСТРИ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ЯК ПЕРЕДУМОВА РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Згідно з Конституцією України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Проте високий рівень господарського освоєння її території зумовлює інтенсивний вплив антропо- й техногенезу на земельні ресурси, склад і характер процесів, які тут відбуваються. Як підтверджують статистичні дані, в Україні простежується стала тенденція до погіршення якісного стану земельного фонду.
Для покращення екологічного стану земель потрібно впроваджувати систему науково-обґрунтованих комплексних мір та заходів, які б зводили до мінімуму негативний вплив людини на природу. Земельний кодекс України одними з основних завдань землеустрою визначаєрозробку системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення й заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ; реалізацію політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем [3].
Для швидкого та ефективного реагування на проблеми, які виникають при землекористуванні, зважаючи на розвиток техніки та інформаційних технологій, вважаємо за доцільне впровадження інформаційних кадастрових систем. Законодавство України дає наступне визначення кадастру – це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів [1]. Хоч Земельний кодекс України є чинним законодавчим актом і ми, як законослухняні громадяни, маємо його дотримуватись, але як вчені, як фахівці, ми можемо сказати, що це визначення є не зовсім точним. Чому? Тому, що у всьому світі кадастр не розглядається як система робіт, а розглядається як державна система відомостей і документів, що містить дані про земельні ділянки та інше майно, речові права на них, їх обмеження та інше. Саме таке визначення кадастру – нове і вже значиться в законопроекті «Про державний земельний кадастр». Це визначення надзвичайно прогресивне і повною мірою відповідає світовим стандартам. Воно об'єднує як кадастрову функцію – відомості про земельні ділянки, так і правову – про речові права на них та їх обмеження. Згідно із законопроектом, в Україні все те, що відбувається в галузі державного земельного кадастру, називається «земельно-кадастровою діяльністю» (це наукова, технічна, виробнича діяльність, а також діяльність по організації і здійсненню земельно-кадастрових робіт). А кадастр – це не сам процес виконання робіт, а результати (відомості та документи) земельно-кадастрових робіт, які вносяться в базу даних кадастру [2].
Світовий досвід створення інформаційних кадастрових систем стверджує, що поточні системи земельного управління потребують перебудови, вони повинні стало еволюціонувати, щоб справитись із сучасними новаціями. Щоб управлінські рішення та земельне управління були послідовними з принципами сталого розвитку, системи земельного управління повинні інтегрувати в себе широке коло даних, інформації та знань. Багатоцільові кадастрові записи можуть мати у собі чи бути пов’язані з даними, що стосуються навколишнього природного середовища. На сьогодні рідко багато даних про навколишнє природне середовище зберігаються в середині кадастру і складно передбачити приблизний обсяг даних, який повинен зберігатись для ефективного та достатнього захисту навколишнього природного середовища. Баланс повинен бути розподіленим між тим, що буде необхідним для підтримки захисту навколишнього природного середовища і обмежень, нав’язаних управлінням ресурсами. Деякі дані найкращі, коли вони зібрані, коли це необхідно, у той час коли інші мають високу вірогідність бути корисним раніше чи пізніше та повинні бути інтегральною частиною інформаційної системи. Будь-який землевласник, наприклад, повинен мати змогу легко виявити, які права пов’язані з будь-якою окремою частиною землі.
Як частина ініціативи ЄС INSPIRE по створенню загальноєвропейської інфраструктури просторових даних, дані, що містяться в кадастрі, повинні бути структуровані та узагальнені у такий спосіб, щоб мали змогу підтримувати багатоманітність звертань, наприклад, підтримувати оцінку впливу на навколишнє природне середовище та сприяти моніторингу наслідків розвитку та будівельних проектів. Усі дані про навколишнє природне середовище прив’язані до якоїсь точки чи ділянки на поверхні Землі і відповідно можуть географічно закоординовані та прив’язані до кадастрової та топографічних карт, використовуючи технології ГІС.
ГІС полегшує збирання, зберігання, перевірку, інтеграцію, аналіз та відображення даних, які географічно прив’язані. Використовуючи технологію ГІС, проектувальники повинні мати змогу відповісти на такі питання як, що може бути знайдено в окремій точці? Що може бути знайдено всередині наперед визначеної ділянки? Де може бути знайдена окрема деталь? Що змінилося у період між двома подіями? Який із шляхів найкращий через мережу? Чи є окремий зразок для набору подій? Що станеться, якщо план А схвалять швидше ніж план Б?
Якість відповідей залежить від якості даних та якості алгоритмів, що використовуються у обробці даних. Деякі з цих питань потребують фактичних відповідей, що можуть бути знайдені шляхом отримання даних із бази даних, наданих у такій формі, що підходить для потреб, для яких вони використовуються, і в термінах геометричної відповідності, і в текстуальному значенні. Інші питання можуть знайти відповідь тільки, якщо є моделі, особливо математичні моделі, для моделювання необхідної ситуації.
ГІС зберігають дані у різноманітних шарах тому, наприклад, стає можливим виділяти дані із шару, що мають відношення до землекористування та порівнювати ці дані з даними у шарі, що пов’язаний із ґрунтами. Хоча інтеграція таких даних – технічний процес, він може мати включення для управляючих систем, з того моменту як збирання та оновлення кожного шару даних буде відповідальністю різних організацій чи агенцій. ГІС, перш за все, інтеграційний та картографічний інструмент, який дозволяє додавати продуктам і сервісам цінність, пов’язуючи дані із різних ресурсів. Ефективність ГІС залежить і від технічних, і від інституційних результатів. Наприклад, ГІС може допомогти перетворити необроблені дані в інформацію, але вирішення багатьох проблем навколишнього природного середовища залежить не стільки від знання, скільки від застосування чітких заходів управління землекористуванням, таких як юридичні чи фінансові обмеження на права використання землі [4].
Отже, інформаційні кадастрові системи стануть у майбутньому важливим важелем управління процесами розвитку регіонів та країни в цілому. Зважаючи на виключну роль землі в економіці країни, а також усвідомлення людством проблем екологічно правильного ощадливого використання природних ресурсів, вважаємо, що в недалекому майбутньому, враховуючи досягнення електронних технологій та процеси глобалізації, ми будемо мати комплексні географічні інформаційні системи, які будуть не тільки сховищем різноманітних даних, але й могутнім інструментом, якій з найменшими втратами для екології зможе відповідати на поставленні людством завдання із сталого розвитку територій та навіть країн.
Інформаційні джерела:
1. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 3-4. – С. 27.
2. Концептуальні засади ведення державного земельного кадастру в Україні // Землевпорядний вісник: науково-виробничий журнал. – 2006. – № 3.
3. Методичні рекомендації еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств. – К.: ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2006. – 91 с.
4. Land administration in the Unece region. Development trends and main principles // United Nations, New York and Geneva. – 2005. – 112 p.
|
