Жилік А. В.

Луганський націон. педагог. ун-т ім. Т. Шевченка, природничо-географічний фак-т, студ. IV курсу

Науковий керівник – доц. каф. географії, к.г.-м.н. І. О. Татолі

ГЕОМОРФОЛОГІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ГІРНИЧО-ПРОМИСЛОВИХ ЛАНДШАФТІВ

Антропогенна географія вивчає вплив людини на природу в цілому та її окремі компоненти, докорінно змінені або заново створені в процесі багатовікової діяльності людства. Антропогенні ландшафти доцільно поділяти на: власне антропогенні, ландшафтно-інженерні та ландшафтно-техногенні системи. Усі антропогенні ландшафти – системи різної організації. Їх пізнання – процес значно складніший, ніж вивчення природних ландшафтів. Ландшафтно-техногенні і ландшафтно-інженерні системи є не компонентними, а блоковими системами. Вони формуються природними і технічними блоками, розвиток яких підпорядкований природним і соціально-економічним закономірностям.

Донбас поєднує промислові та гірничопромислові ландшафти. Вивчення й аналіз сучасного стану гірничопромислових ландшафтів, дослідження їхніх властивостей, особливостей будови, динаміки загальних закономірностей розвитку, пошук шляхів найліпшого господарського використання в межах конкретної невеликої території, на нашу думку, є досить актуальним.

Кінець XIX ст. ознаменувався в географії не лише зародженням таких комплексних наук, як фізична географія, але й офіційним визнанням ролі та значення людини, результатів її господарської діяльності у розвитку природи. Ф.М. Мільков, В.С. Жекулін в Росії, Л.І Воропай , Г.Є. Грішанков в Україні та інші вважають другу пол. XIX – поч. XX ст. періодом зародження антропогенної географії. Наприкінці XX ст. антропогенне ландшафтознавство визнане і активно розвивається в Росії, країнах Балтії, Німеччині, Польщі, Чехії, Фінляндії. В Україні, де умови його розвитку навіть кращі, ніж у перелічених країнах антропогенне ландшафтознавство повинне розвиватися прискореними темпами.

У структурі антропогенних ландшафтів України постійно зростають роль та значення ландшафтно-техногенних систем.

Природокористування на сучасному етапі передбачає систему заходів з комплексного освоєння, перетворення, відновлення, покращення і охорони природного середовища і природних ресурсів. Розробка конструктивних пропозицій по раціональному природокористуванню в кожному природо-господарчому регіоні складає сутність геоекологічного підходу до дослідження проблем природокористування. При цьому раціональне природокористування слід розуміти як високоефективне господарювання, що не приводить до несприятливих змін в оточуючому людину природному середовищі, що можуть нанести шкоду її здоров’ю і навіть життю.

Внаслідок багаторічного видобутку вугілля на території міста Кіровська Луганської області та на його околицях сформувались особливі форми техногенного рельєфу в результаті:

- видобутку вугілля та складування розкривних порід на земній поверхні;

- складування на земній поверхні побічних продуктів вуглезбагачення – шламів;

- складування розкривних порід, шламів і побутових відходів у природних пониженнях балок.

У 1962 р. в місті Кіровську працювали 10 шахт та збагачувальна фабрика. На території, яка досліджується, знаходиться 20 териконів. Терикони старі, вже не горять, порода остигла та знаходиться в стадії вимивання. Практично на більшості териконах досліджуваної території не було проведено гірничотехнічних заходів з рекультивації (розробка та переформування відвалів, вирівнювання ділянок, утворення терас та ін.). Саме тому об’єктом дослідження стала геоморфологічна організація цих форм рельєфу.

Відвали – це позитивна акумулятивна рельєфогеосистема техногенного генетичного типу рельєфу, яка утворилась в результаті цілеспрямованої діяльності людини за допомогою техніки.

За складністю будови спостерігаються відвали двох типів: прості та складні: терикони та притулено засипні відвали. Терикони зосереджені в межах старого міста на території шахт № 22 ім. Кірова, 77, 6, 100, 102, 1-2 «Голубівська». Ці терикони характеризуються чітко визначеною однією вершиною. Притулені відвали відрізняються формою притуленого конуса, але оберненого вершиною донизу. Прості відвали мають спільні риси – наявність лише кількох морфологічних елементів – підніжжя, схилів і вершини. Терикони розміщені на порівняно рівних ділянках верхнього плато міста, притулені – формуються виключно у негативних формах початкового рельєфу, якими для міста Кіровська є яри , балки та шахтні провали. Складні відвали в межах міста представлені одно- та багатоярусними платоподібними утвореннями. Поверхні відвалів характеризуються крутизною 25⁰-35⁰, але можуть бути і крутішими і навіть обривистими – у місцях розвитку зсувів або утворення шахтних провалів. Висота ярусів в межах шахтного поля закритої шахти «Бежанівська» становить від 13 до 26 м. Ширина ярусів – від кількох метрів до десятків метрів. Площа та розміри плато відрізняються значно більшими показниками. Аналіз карт шахтних полів за різні часи та даних космічних знімків дає нам змогу стверджувати, що площі териконів збільшуються, поглинаючи додаткові площі земель та частину вулиць міста. Терикони міста мають обсяг 33926,6 тис. м³. Вугільні шлами складають 11 тис. т. За об’ємом терикони міста згідно загально прийнятої класифікації належать до малих.

За формою в плані, відвали міста класифікуються як видовжені (шахта «Бежанівська»), грушеподібні, неправильні – в межах міста. За місцем знаходження відвали міста відносяться до рівнинних, просторово вони розташовані в різних ділянках «материнського» рельєфу.

Територія міста знаходиться в межах Голубівської улоговини з складним поєднанням яружно-балкового рельєфу. Це дає підстави виділити такі типи відвалів: вододільні розташовані на вододільному плато в центрі міста; схилові, що знаходяться на привододільних схилах (шахти 100, 102); долинні утворені в межах річкових долин (шахта 1-2 «Голубівська»), балочні знаходяться в межах Зозулиної балки, де складувались розкривні відклади шахти ім. Кірова.

За гідрологічними умовами відклади переважно належать до сухих або сухопровідних, оскільки складаються в основному зі змішаних геологічних та техногенних відкладів; у них підземні води, наявні в порах, циркулюють і мають природне походження. Гідровідвали розташовані на території колишньої збагачувальної фабрики і складаються з обводнених шламів. Шламосховище на даний час інтенсивно вивозиться і на його місці формується кар’єр. За мінеральним складом терикони належать до полімінеральних і мають змішаний характер: піщаноглинисті з вуглевміщуючими породами.

Після відсипання відвалів розпочинається процес їхнього саморозвитку – на поверхнях відвалів формується низка мікро- та наноформ рельєфу. Проте людина теж формує певний мікрорельєф. В межах шахтного поля шахти «Бежанівка», унаслідок рекультивації вирівнювались поверхні схилів, плато, поверхонь ярусів, при відсипанні великовантажними машинами формувався горбисто-западинний рельєф. Для проїзду техніки до Зозулиної балки, де створювався відвал шахти ім. Кірова, була побудована автомобільна дорога в кілька кілометрів при ширині 5 метрів. Для будівництва насипу для дороги, поряд з’явився кар’єр.

У ході саморозвитку (під дією природних екзогенних геомормофологічних процесів) поверхні відвалів виникають посттехногенні форми рельєфу. Такий рельєф за генетичними ознаками в межах м. Кіровська та прилеглих територій селищ представлений трьома основними типами.

Гравітаційний рельєф – зсувні, осипні та обвальні схили; на місці відвалів, під якими знаходяться шахтні підземні порожнини, трапляються провали, у результаті чого з’являються лійки та напівлійки з дуже стрімкими схилами.

Денудаційний рельєф формується під активним впливом процесів вивітрювання, з наступним переміщенням твердого матеріалу під дією сили тяжіння в западини. Відвальні горби поступово руйнуються. Погорбований рельєф має тенденцію до нівелювання. Проте цей процес призводить до розширення площ, що поглинаються відвалами.

Флювіальний рельєф – виникає під дією глибинної лінійної та площинної водної ерозії. Ці процеси супроводжуються утворенням як денудаційних, так і акумулятивних форм мікрорельєфу; ерозійні форми характерні для териконів, що складені дрібнозернистим матеріалом; основні форми такі – борозни, рівчаки, рельєф типу «баранкосів» – густої мережі борозен, розділених вузькими гребенями. Такі форми найкраще представлені на старих териконах, що насипались на протязі сотні років.

Акумулятивні форми рельєфу – розвинені біля підніжжя териконів та гирл ерозійних лінійних форм, де наноси, змиті водою, накопичуються у вигляді делювіальних шлейфів та конусів виносу.

Таким чином, терикони за своїми морфогенетичними ознаками – це форми антропогенного рельєфу техногенного походження, яким після їх створення притаманні природні процеси розвитку, що зумовлює появу посттехногенних форм рельєфу. Своїм походженням терикони зобов’язані промисловим геотехнічним системам, які здійснюють гірничодобувні роботи і складують відходи. Тому їх слід віднести до гірничопромислового класу антропогенного рельєфу.

Враховуючи, що м. Кіровськ належить до міст, де вугільна промисловість знаходиться на стадії повного закриття (дві шахти, що ще працюють, найближчим часом будуть закриті; фінансування галузі щодо програми рекультивації земель виділяється не в повному розмірі), відвали в межах міста вимагають подальшого системного геоморфологічного вивчення. Вивчення відвалів має наукове і прикладне значення. З наукової точки зору терикони і кар’єри – це специфічні об’єкти вивчення антропогенної геоморфології. Прикладне значення таких досліджень для нашого регіону, на нашу думку полягає, у моніторингу емпіричних даних розвитку посттехногенних форм рельєфу. Особливе значення ці дослідження мають для територій малих містечок та селищ, які прийнято називати депресивними. Саме в них відбувається неконтрольоване використання шламосховищ, териконів (як будівельний матеріал та паливо). При цьому порушується процес природного саморозвитку, створюються умови для додаткових ерозійних процесів, і відповідно до зміни ландшафту.