Гаврилюк Г. А.*, Лисичарова Г. О.**
Дніпропетровський національний ун-т, геолого-географічний фак-т, каф. фізичної та економічної географії, *студ. ІV курсу, **ст. викл., здобувач
БІОГРАФО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ КОНТИНГЕНТУ ГЕРОЇВ
ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ (1941–1945 РР.)
У 2007 р. широко відзначається 75 річниця утворення Дніпропетровської області, що є приводом підведення підсумків попередніх часів з метою врахування їх здобутків та надбань у майбутньому. Підґрунтям дослідження слугувала підготовка до ювілею однієї з вирішальних для долі Великої Вітчизняної війни військових операцій – Битви за Дніпро та вихід з цієї нагоди історико-документального видання «Герої Дніпропетровщини» [1].
Мета даного дослідження полягала в систематизації, картографуванні та аналізі відомостей про контингент Героїв Радянського Союзу, життєдіяльність яких була пов’язана з краєм (до початку, під час та після закінчення війни).
Виконавши запланований обсяг завдань, можемо стверджувати, що мету дослідження досягнуто. Результати полягають у наступному.
1) Контингент особистостей, що були удостоєні звання «Герой Радянського Союзу» і чия життєдіяльність була пов’язана з Дніпропетровщиною, нараховує 357 осіб, серед яких: 14 – до початку Великої Вітчизняної, 7 після її закінчення (здебільшого за виконання інтернаціонального обов’язку).
2) Систематизовані біографо-статистичні дані, що характеризують героїв Дніпропетровської області (1941–1945 рр.) за наступними напрямками.
1. До початку війни (за місцем народження, національним, статево-віковим складом, місцем отримання й рівнем освіти, наявністю спеціальної військової підготовки, надбанням досвіду ведення бойових дій у війнах та військових конфліктах до Великої Вітчизняної).
З’ясовано, що поміж героїв Дніпропетровщини були представлені:
· уродженці 4-х країн. Встановлено, що домінуюча частка героїв народилася і була мобілізована з Дніпропетровської області (223 особи), що становить 54,3% чисельності контингенту;
· воїни 7 національностей, з помітним домінуванням українців та росіян; національні меншини у розподілі контингенту не перевищували 3,6%;
· 355 осіб чоловічої та 2 жіночої статі – М.І. Доліна та А.Ф. Худякова;
· герої, віковий інтервал складу яких, коливається від 1890 до 1926 рр. народження;
· військовослужбовці різного рівня освіти, серед яких переважали особи, що мали неповну середню (22,1%) та середню спеціальну освіту (10,9%). Частка осіб, що мали військову професійну підготовку досягала 43,4%. Відносно вищим рівнем освіти характеризувався склад героїв артилерії та авіації в порівнянні з іншими родами військ;
· герої області, які до Великої Вітчизняної війни брали участь у 8-ми попередніх війнах та військових конфліктах, серед яких 35 осіб були відзначені Зіркою Героя під час радянсько-фінської війни 1940 р. (9,8%). Лише два героя мали досвід участі одразу в трьох операціях – П.Я. Гусенко та В.М. Найденко.
2. Під час війни (за військовим званням, відношенням до воєнних фронтів, приналежністю до роду військ та певної військової посади, віком і місцем здійснення подвигу, місцем гибелі, якщо звання надавалося посмертно):
· визначено, що середній вік осіб, які проявили винятковий героїзм в роки Великої Вітчизняної війни, складав повних 28 років;
· воїни за військовим званням характеризувалися випередженням представників офіцерства та генералітету (60,3%) по відношенню до рядового та сержантського складу. Героями Дніпропетровщини стали 8 генералів (3,2% офіцерського контингенту військових), серед яких В.А. Горішний, М.Є. Козир, В.Ф. Маргелов, В.А. Судець, О.Ф. Федоров (уродженці Дніпропетровщини), Г.А. Криволапов, І.Ф. Дрьомов, В.К. Баранов (мешкали в м. Дніпропетровську після війни);
· поміж контингенту, що вивчався, були військовослужбовці 9 родів військ, серед яких помітну більшість складали воїни стрілецьких підрозділів та повітряних сил армії, також 6 героїв-підпільників, в числі яких секретар Чернігівського та Волинського підпільних обкомів партії О.Ф. Федоров, що отримав це звання двічі;
· дніпропетровці стали Героями в боях на 26 фронтах (40,3% 1-го Білоруського, 1-го Українського та Центрального) та ще 8 напрямах діяльності Радянської армії (війська ПВО, авіація дальньої дії, флот тощо);
· земляки відзначилися під час багатьох військових операцій другої світової, особливо на теренах України (23,4% – форсування Дніпра) та в країнах Європи (18,2% визволення Польщі, 10,1% – Німеччини й взяття Берліну);
· воїни за військовою посадою, яку вони обіймали на момент здійснення подвигу, характеризувалися суттєвим домінуванням представників командного складу всіх рівнів (від командувача армією чи дивізією до командира кулеметного чи гарматного розрахунку);
· 84 Героя отримали дане почесне звання посмертно, найчисельнішу групу з яких становили воїни, що здійснювали форсування Дніпра (26,2%);
· золотими літерами в літопис області вписані імена А.Я. Брандиса, Г.П. Кравченко, І.Н. Степаненко, П.А. Тарана (славетних авіаторів), О.Ф. Федорова, що стали двічі героями, а також Л.І. Брежнєва – чотириразового Героя Радянського Союзу та Героя Соціалістичної Праці;
· на честь Героїв їх імена присвоєно 110 вулицям м. Дніпропетровська. Вивчення матеріалів увіковічення пам’яті героїв в інших населених пунктах області, України, країн близького і далекого зарубіжжя триває.
3. Після закінчення війни:
· за тривалістю військової кар’єри (з моменту призова чи мобілізації до виходу в запас чи гибелі) контингент розподілився в інтервалі від 3-х місяців (сержант В.В. Адаменко) до 56 років (Маршал авіації СРСР В.О. Судець). Середня тривалість – 13,5 років;
· керуючись висловом О.В. Суворова «Поганий той солдат, що не мріє стати генералом», простежили динаміку військових звань Героїв після здійснення ними подвигу до часу виходу в запас. 20 представників рядового та сержантського складу вийшли в запас, маючи офіцерський чин, в тому числі, старших офіцерів (підполковник, полковник); 21 офіцер в подальшому житті в армії отримали чин генерала;
· військову службу після закінчення Великої Вітчизняної війни продовжили 122 Героя Дніпропетровщини. Другу за чисельністю групу склали службовці різних рівнів від працівників ДОСААФ, МВС до вищих партійних працівників (депутатів Верховної Ради УРСР та СРСР, в т.ч. Л.І. Брежнєв). Найменшою виявилася група героїв, що повернулися до сільськогосподарського виробництва (лише 10 осіб). Слід зазначити, що даний аспект дослідження залишається найменш вивченим, інформація уривчаста, неповна;
· місцем мешкання, роботи Героїв після закінчення війни та військової служби стали 8 республік колишнього СРСР, але більшість обрали Україну (69,6% з тих, що залишилися серед живих), представники вищого офіцерства – столицю (в Москві в різні часи мешкали 40 Героїв Дніпропетровщини);
· враховуючи сучасний вік контингенту (понад 80 років), простежено географію захоронень післявоєнного часу з 1946 по 2005 рр. Більшість Героїв покояться в рідній землі (на Дніпропетровщині поховано 106 осіб). Столичні цвинтарі (Москви, Києва, Мінська, Душанбе тощо) прийняли 60 наших земляків;
· на час дослідження (2006 рік) серед живих залишалися 17 славетних синів та дочок (М.І. Доліна) краю, більшість з яких мешкали в Дніпропетровську – 7, Києві – 5, Москві – 3, по одному – в Запоріжжі та Новомосковську (Дніпропетровської області). Наймолодшому – І.М. Плосконосу, герою-афганцеві, - 48 років; найстаршому – В.А. Бурмаці, герою-льотчику – 89.
3) Побудовано серію тематичних карт, що відображають сукупність вищезгаданих ознак воїнів, які отримали звання Героя Радянського Союзу в боях Великої Вітчизняної війни.
Таким чином, аналіз біографічних матеріалів і побудованих карт дозволив скласти багатопланову характеристику контингенту дніпропетровців Героїв Радянського Союзу, яким було присвоєне це звання за військові операції часів Великої Вітчизняної війни.
Інформаційні джерела:
1. Немыкин А.К. Герои Днепропетровщины: Очерки о Героях Советского Союза и полных кавалерах ордена Славы. – Дніпропетровськ: Січ, 2006. – 830 с.
| 
