Жилік Д. В.

Луганський націон. педагог. ун-т ім. Т. Шевченка, природничо-географічний фак-т, студ. IІІ курсу

Науковий керівник – доц. каф. географії, к.г.-м.н. І. О. Татолі

АНТРОПОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ ЛІСОВИХ ЛАНДШАФТІВ

Здавна відомо, що лісонасадження беруть участь у формуванні мікроклімату, впливають на гідрологічну структуру території , беруть участь у процесах ґрунтоутворення та перешкоджають розповсюдженню ерозійних процесів, виконують полезахисні функції тощо. Але ж на сучасному етапі розвитку людства ми майже забули про це. Сьогодні людина у процесі виробничої діяльності завдає великої шкоди зеленим насадженням:

- виробнича діяльність вугільних підприємств сприяє руйнуванню ґрунтового покриву, змінює гідрологічний режим підземних вод;

- земна поверхня забруднюється різноманітними відходами вуглевидобутку (твердими, рідкими, газоподібними), від чого страждають рослинність та тваринний світ.

Тому в наш час найбільш актуальними стають фізико-географічні дослідження, що спрямовані на вивчення процесів ерозії, заболочення, пилових бурь, дефляції, абразії, які є наслідком дигресії лісових насаджень в результаті діяльності людини. Ці висновки були зроблені на основі аналізу стану лісонасаджень у м. Кіровську Луганської області.

Місто Кіровськ є типовим гірничопромисловим містом Донбасу. На його території знаходяться десять шахт, з яких п’ять є діючими. Переважаючим типом ландшафтів є антропогенний тип, центральне місце в якому займають терикони в умовах міста. Особливої уваги потребують лісові насадження в межах приміської і міської території. Відповідно, вивчення стану лісових екосистем, визначення рівня антропогенного пресування на лісові насадження, ранжирування за видовим складом та рівнем деградації є головним завданням досліджень не лише в межах м. Кіровська а й для подальшого порівняння стану лісових насаджень в межах Алчевсько-Рубіжанського промислового регіону

Скупчення териконів на відносно невеликій площі в густонаселеному місті з найнесприятливішими показниками демографічної ситуації та інші негативні явища – все це аргументи на користь того, що місто потребує нових зелених насаджень. Створення штучних лісових насаджень – це один з найбільш ефективних шляхів рекультивації території, порушених в результаті вуглевидобутку. Дослідження дало змогу оцінити причини і характер змін, які відбуваються в розташованих поблизу лісових насадженнях і проектувати найбільш перспективні типи лісових культур з урахуванням їх можливої трансформації в майбутньому.

Однією з важливих та цікавих дослідницьких завдань є оцінка стану рекреаційних лісонасаджень, тобто тих насаджень, які повинні виконувати функцію зон відпочинку для населення міста. З цією метою ми провели дослідження за загально прийнятою методикою опису природних ландшафтних урочищ на пробних ділянках. Результати дослідження свідчать, що основними індикаторними показниками стану лісонасаджень є стан надґрунтового покриву та підросту. Підріст страждає вже на ранніх стадіях використання ділянки для відпочинку. Біля стежок підріст взагалі пригнічений – прохід через масив відпочиваючих, прогулянка собак, велосипедисти, автомобілі – все це практично не залишає підросту шансів на існування. Лісонасадження – це складний природний та рукотворний об’єкт, внутрішній склад якого обумовлений, як ми переконались, поєднанням форм рельєфу, механічним складом ґрунтів, переважаючими деревними породами і надґрунтовим покривом. Проте лісовим масивам притаманна і зовнішня форма – вигляд, який сприймається людиною через візуальну картинку. Зміна пейзажних картинок проходить безперервно. Тому, так чи інакше, лісові насадження володіють власною естетикою, тобто тими чи іншими властивостями, які визначають їх красоту.

Лісові насадження досліджуваної території формують своєрідні лісові ландшафти. Наші дослідження довели, що красивий лісовий ландшафт – це зазвичай екологічно безпечний і облаштований ландшафт, і навпаки, порушена місцевість, як правило, несе в собі багато екологічних проблем.

Лісонасадження перешкоджають вторгненню холодних мас арктичного повітря з півночі та суховіїв з півдня, захищаючи землю від руйнування вітром і водою. Водна та вітрова ерозія завжди були ворогом рослинних насаджень. Особливо помітний шкідливий вплив спричиняють ерозії на Донбасі. Ерозійні процеси на цій місцевості відзначаються виключною інтенсивністю. Причина цього явища полягає в своєрідних ґрунтово-кліматичних умовах краю. Пересічений рельєф, значна крутизна схилів, розмаїття ґрунтоутворюючих порід, різний рослинний покрив, зливні дощі, сильні вітри, різка зміна температур – це далеко не всі фактори, що викликають ерозію. Але такі агротехнічні заходи, як створення системи захисних лісонасаджень, є одним з найкращих засобів боротьби із посухами та суховіями, пиловими бурями та водною ерозією. Особливо важливе значення мають насадження на днищах ярів і балок, куди стікають бурхливі потоки води, які руйнують землю. Дерева і кущі своїм корінням скріплюють землю, зменшують швидкість потоків води і затримують ту землю, яку несе вода із собою. Лісова рослинність на ярах і пісках захищає влітку землю від надмірного нагрівання, а взимку від охолодження.

Отже, залісення ярів і пісків дає змогу зупинити ерозію і використовувати землі, непридатні для сільського господарства.