Артюшенко А. С.

Дніпропетровський національний ун-т, геолого-географічний фак-т, студ. IV курсу

Науковий керівник: доц. каф. геоекології та рац. природокористування, к.геогр.н. Л.І. Довгаль

АНТРОПОГЕННА ТРАНСФОРМАЦІЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Проблема збереження водних ресурсів в даний час концентрує на себе увагу дослідників усього світу. Стрімке зростання народонаселення, а також урбанізація та індустріалізація привели до небувалого використання водних ресурсів. Україна серед європейських держав має один з найвищих показників негативних антропогенних навантажень на природне середовище практично по всій території. Причому у двох третинах областей екологічна ситуація та якість середовища характеризується як гостро критичні і не сприятливі для здоров’я людини. Природокористування є вкрай нераціональним, марнотратним й екологонезрівноваженим, а ефективність використання природних ресурсів надзвичайно низька. Особливо це стосується водних ресурсів. Водне господарство України розвивається екстенсивно з переважанням водоспоживання в електроенергетиці та зрошуваному землеробстві.

Під час експлуатації водних ресурсів відбуваються зміни якісних та кількісних характеристик природних водойм. Ступінь прояву екологічних і соціально-економічних наслідків таких трансформацій визначається характером і масштабом антропогенних перетворень природного стану водойм. При цьому природні води залишаються придатними для задоволення всіх суспільних потреб лише за умови, що антропогенні навантаження на них не перевищують допустимих меж (тобто розуміється міра максимально допустимого втручання людини в екосистеми, яка за М.Ф. Реймерсом називається екологічним нормативом). Нормативи складу та властивості води, водних об’єктів, які повинні бути забезпечені при використанні їх для різних господарських цілей, упроваджують відповідно до окремих категорій водокористувачів.

До першої категорії відносяться користування водним об’єктом в якості джерела централізованого чи нецентралізованого господарсько-питного водопостачання, а також для водопостачання підприємств харчової промисловості.

До другої категорії відноситься користування водним об’єктом для культурно-побутових цілей населення, рекреації, спорту, а також використання водних об’єктів, які знаходяться в межах населених пунктів.

Склад та властивості води водойм чи водотоку у пунктах питного та культурно-побутового водокористування ні за яким з показників не повинні перевищувати нормативних.

В Дніпропетровській області, як і в Україні загалом, виникла гостра проблема, пов’язана з використанням водних ресурсів, з погіршенням якісних та кількісних характеристик поверхневих вод.

Водні ресурси Дніпропетровської області представлені річкою Дніпро, з притоками, що беруть свій початок за межами області, якими є Орель, Самара, Вовча та Інгулець. Найбільш значними притоками Дніпра, басейни яких повністю розташовані у межах області (на правобережжі) є Мокра Сура і Базавлук. Водні ресурси у Дніпропетровській області в середній за водністю рік становлять 52,8 млрд.м³, в т.ч. місцевий стік (стік, що формується в межах області) – 0,826 млрд.м³, і 0,381 млрд.м³ – запаси підземних вод. Транзитний стік, обсягом 51,6 млрд.м³, розкладається на санітарний стік (не менше як 15 млрд.м³) та 37 млрд.м³, що йдуть на постійне поповнення водосховищ і водоспоживання промисловими і сільськогосподарськими підприємствами Дніпропетровської та суміжних областей [1].

Систематичні спостереження за гідрохімічним станом р. Дніпро та його притоками проводяться по 32 показниках 1–6 разів на рік у 42 створах, розташованих в границях населених пунктів в місцях впливу на водойми скидів стічних вод промислових підприємств.

Водокористування в області за останні роки має стійку тенденцію до зменшення. Згідно з даними статистичної звітності за формою 2-ТП (водгосп) за 2006 р. загальний обсяг забору свіжої води складає 1860,0 млн.м³. У порівнянні з 2005 р. він скоротився на 63,0 млн.м³ (3,2 %). Використання свіжої води у 2006 р. склало 1475 млн.м³, що становить 424 м³ на душу населення області.

У порівнянні з 2005 р. водокористування зменшилося на 149 млн.м³, при цьому використання води на промислові потреби становить 1155 млн.м³, що на 99 млн.м³ менше попереднього року. Господарсько-побутові потреби зменшилися на 30,4 млн.м³. Кількість води в оборотному водопостачанні зросла на 118,0 млн.м³ та складає 5078 млн.м³. В цілому економія свіжої води склала 90,21%, що на 0,7% більше у порівнянні з 2005 р.

Безповоротне водопостачання та втрати води зменшилися на 454 млн.м³ за рахунок збільшення споживання води на поповнення витрат води в системах оборотного водопостачання, втрат в застарілих системах трубопроводів та на потреби риборозведення.

Основними забруднювачами водних об'єктів басейну Дніпра є комунальне господарство (28,6%), скид в 2006 р. склав 389,5 млн.м³; промисловість (62,4%) – 848,8 млн.м³; сільське господарство (8,8%) – 120,6 млн.м³, інші галузі (0,15%) – 2,1 млн.м³ [1].

Також значна кількість забруднюючих речовин та біогенних елементів надходить у водні об'єкти з території населених пунктів, з поверхневим змивом із сільськогосподарських угідь i тваринницьких комплексів, із забрудненими підземними водами.

Дренажні води зрошувальних систем є додатковим джерелом забруднення водних об'єктів пестицидами, гербіцидами, мінеральними солями.

Значно впливають на якість води забруднені донні відкладення, які з певних умов можуть стати джерелом вторинного забруднення водних об'єктів важкими металами, органічними сполуками, нафтопродуктами та іншими речовинами.

Оздоровлення річок в Дніпропетровській області неможливе без поліпшення екологічного стану в цілому. Усі заходи щодо поліпшення стану водних об’єктів, як і інших компонентів природного середовища, необхідно виконувати за басейновим принципом на державному, регіональному, обласному чи районному рівні залежно від розміру басейну водного об’єкта.

Нині основними є заходи, які зможуть стабілізувати рівень забруднення і зупинити розпад екосистем. У промисловому секторі економіки такими заходами, поряд із зменшенням обсягів промислового виробництва, можуть бути: дотримання найсуворішої технологічної дисципліни та збільшення сплати за шкідливі викиди до рівня, який робить виробництво економічно невигідним. Наступним кроком повинна бути перебудова техногенного середовища шляхом технічного переоснащення виробничих процесів на базі впровадження наукових досягнень, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, а в перспективі також безвідходних та екологічно чистих технологічних процесів, використання відновлюваних джерел енергії, вирішення проблеми використання відходів.

Інформаційні джерела:

1. Яцык А.В. Экологические основы рационального водопользования. – К.: Генеза, 1997. – 640 с.