АНАЛІЗ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ

В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Туризм на сьогодні є однією з галузей світової економіки, які особливо динамічно розвиваються. За швидкі темпи зростання він визнаний економічним феноменом сторіччя. Актуальність цієї роботи полягає у тому, що сьогодні у всьому світі проводяться наукові розробки щодо зменшення антропогенного негативного впливу туризму на навколишнє середовище, а в останні 15 років почав розвиватися новий напрям туризму – екотуризм. Цьому напряму туристичної діяльності присвячені численні публікації Сергєєвой Т.К, Храбовченко В.В, Дроздова А.В, Камбовського Е.Ю, Ледовських Е.Ю, Моральовой Н.В, а також ряд міжнародних конференцій. Дана робота присвячена проблемі дослідження екологічного туризму на основі використання досвіду зарубіжних країн, що спільно розвивають цей напрям рекреаційної діяльності. Нами проаналізовані основні передумови та принципи розвитку екотуризму в світі.

Серед основних передумов виникнення екотуризму головна роль відводиться наростанню протиріч між задоволенням туристського попиту й раціональним використанням туристських ресурсів. В основі цих протиріч знаходиться антропогенне навантаження, що здійснюють туристи на природні і культурно – історичні туристичні ресурси. Це навантаження зростає прямо пропорційно темпам зростання індустрії туризму завдяки масовості туризму.

За період після 1980 р. потужність світових туристичних потоків зросла на 65%, а прибутки – на 174%; в 2000 р. число міжнародних подорожей (у тому числі і з діловою метою) склало 698 млн осіб, а величина надходжень від туризму – 478 млрд дол. США. За прогнозами експертів ВТО, число поїздок в світі до 2010 р. може досягти 1 млрд турпоїздок. В індустрії подорожей і туризму зайнято 200 млн працівників (кожен дванадцятий, що працює в світі). Загальний оборот її в 2000 р. – близько 469 млрд дол. США, що складає майже 11% загальносвітового валового національного продукту. За обсягами це перевершує автомобільну, сталеливарну і нафтову промисловість, електроніку і сільське господарство. Показники приросту обсягів туристичних послуг становлять в середньому 3,7% за рік.

Ці цифри характеризують прямий економічний ефект від функціонування індустрії туризму. За даними ВТО, на долю екотуризму припадає 7-10% щорічного доходу всієї індустрії. Всі ці показники позитивні тільки з погляду економіки, але якщо розглянути туризм з іншого боку, то це галузь, яка розвивається дуже інтенсивно і тим самим здійснює значний негативний вплив на навколишнє середовище. Цей вплив залежить від масштабів і типу туристичної діяльності. Можна виділити наступні типи впливу: вплив на геологічну будову, мінерали і корисні копалини, на ґрунти, водні ресурси, рослинний і тваринний світи, на санітарний стан території, естетична дія на ландшафт, вплив на культурне середовище регіону. На основі аналізу чисельних тлумачень нами запропонований варіант, який показує всю багатогранність цього поняття: екотуризм – сектор туристичної галузі, що забезпечує взаємозв'язок інтересів туризму, охорону природи і культури, відбувається у відносно непорушених природних територіях, не призводе до руйнування природного середовища, погіршення її якості, вносить безпосередній внесок до охорони і управління використовуваними природними територіями, підлягає адекватному і компетентному управлінню, при якому поліпшується добробут місцевих жителів.

Основні принципи екотуризму:

1.     Зведення до мінімуму негативних наслідків екологічного і соціокультурного характеру, підтримка екологічної стійкості середовища.

2.     Сприяння охороні природи й місцевого соціокультурного середовища.

3.     Екологічна освіта.

4.     Участь місцевих жителів і отримання ними доходів від туристичної діяльності, що створює для них економічні стимули до охорони природи.

5.     Економічна ефективність і розвиток відвідуваних регіонів.

Географія екологічного туризму своєрідна. Якщо основні міжнародні потоки традиційних туристів направлені з розвинених країн в розвинені, а серед приймаючих країн лідерами є Франція, США, Іспанія, Італія, то екотуристи прямують головним чином з розвинених країн до тих, що розвиваються. Останні знаходяться переважно в тропіках, природа яких екзотична і приваблива для мешканців помірних широт. Тут серед лідерів – Кенія, Танзанія, Еквадор, Коста-Рика, Непал, Індонезія, а також і декілька розвинутих країн – як-от Австралія, Нова Зеландія і Південна Африка. Крім виключно економічного ефекту, відтворення та збереження самого екотуристичного продукту, екологічний туризм забезпечує відновлення життєвих сил людини і раціональне використання вільного часу. Екотуризм також має значний вплив на розвиток особистості – підвищення інтелектуального рівня людини, під час участі в екотуристичних програмах відбувається формування стійких навичок екологозберігаючої поведінки та дбайливого ставлення людини не тільки до природи, але й до іншої людини, а в цьому полягає глибоке гуманістичне значення екотуризму.

Екотуристичний напрям активно розвивається у багатьох країнах світу і приносить значні прибутки, тому є необхідність підтримувати його розвиток і в Україні.