Суглобова О. П.

Дніпропетровський національний ун-т, геолого-географічний фак-т, студ. V курсу

Науковий керівник: доц. каф. фізичної та економічної географії, к.геогр.н. О. Є. Афанасьєв

АНАЛІЗ НАПОВНЕНОСТІ ТОПОНІМІЧНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ

АТЛАСІВ З ГЕОГРАФІЇ УКРАЇНИ

Серед засобів навчання одне з провідних місць займають атласи. Освітня роль географії як шкільної дисципліни багато в чому визначається тим, що її складовою є карти, які дозволяють людині орієнтуватися у просторі, отримувати з них найрізноманітнішу інформацію.

Однією з багатьох функцій атласів є формування топонімічного образу території, оскільки атлас є найінформативнішим з основних засобів навчання в топонімічному аспекті.

Для здійснення аналізу атласів з географії України були відібрані 5 найпоширеніших і найширше використовуваних видань за останні роки:

ü Навчальний атлас України для 9 кл. – К.: НВП Картографія, 1997–1998;

ü Атлас України – К.: Інститут передових технологій, 2001;

ü Атлас «Географія України» – К.: НВП Картографія, 2004;

ü Комплексний атлас України – К.: НВП Картографія, 2005;

ü Атлас України – К.: Інститут передових технологій, 2005.

Оскільки кожний атлас в своїй структурі має декілька тематичних частин, то в ході даного аналізу топонімічна інформація була розподілена по групах карт:

1) Україна – незалежна держава. Ця група карт присвячена місцю України в світі, історії формування території та загальним відомостям (географічне положення, символіка, особливості) про країну.

2) Група карт, що стосуються фізико-географічних умов України і присвячена характеристиці природних умов і природних ресурсів країни.

3) Група карт, що характеризує населення України і стосується етнографічних, демографічних та статистичних даних про країну.

4) Група карт, що стосуються господарства України і присвячені характеристиці промисловості, сільського господарства, транспорту та іншим економічним компонентам країни.

5) Карти іншої тематики, що не об’єднані загальною темою, але переважно стосуються місця України у світі.

У всіх аналізованих атласах за кількістю топонімів лідирує група карт, присвячених фізико-географічним умовам України – 2/5 від загального обсягу географічних назв. Майже по 1/5 топонімів міститься в групі карт «Україна – незалежна держава» та картах, що описують господарство України. Останніми за кількістю топонімічної інформації є карти населення України. Розподіл кількості географічних назв у групах карт по виданнях є рівномірним і відповідний до вищеописаного.

В кожному з аналізованих атласів певного року видання міститься визначена кількість топонімів. І хоча в середньому цей показник складає 4572 топоніма, але в кожному виданні і, відповідно, році ця цифра зазнала деяких коливань (рис.1).

В цілому графік має тенденцію до зростання, так як аналізований показник збільшувався від свого мінімуму в 1997 – 1999 рр. до свого максимуму в 2005 р. Ця тенденція чітко просліджується на кожному часовому відрізку графіка. Якщо аналізувати кожну позначку графіка, то можна зробити висновок, що обсяг топонімічної інформації має чітку залежність від року видання атласів – чим новіше видання, тим більше в ньому топонімів.

В п’яти аналізованих атласах більшість топонімів належить до регіонів та областей України. Було підраховано, яка кількість топонімів припадає на ту чи іншу область. Розподіл топонімів в територіальному аспекті не має чіткої тенденції до домінування якогось регіону. Якщо по абсолютній кількості географічних назв перші місця займають Автономна Республіка Крим та Донецька область, то у відносних показниках щільності топонімів лідирують зовсім інші регіони. Це пояснюється нерівномірним розподілом населення та площі території різних областей України.

Із вищезазначених рис аналізу можна зробити висновок, що роль топоніміки в шкільному курсі з географії України набуває більшого значення, дає змогу до формування топонімічного образу країни та окремих її регіонів.