Винник Н. В.

Харківський нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, геолого-географічний фак-т, студ. V курсу

Науковий керівник: доц. каф. фіз. географії та картографії, к.геогр.н. В.А. Пересадько

ЗАСТОСУВАННЯ КАРТОГРАФІЧНОГО МЕТОДУ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРИ ВИВЧЕННІ КРИМІНОГЕННОЇ СИТУАЦІЇ В РЕГІОНАХ

(НА ПРИКЛАДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Криміногенна ситуація – це система динамічно взаємодіючих у просторі і часі соціально-економічних факторів різного виду, спрямованих на вчинення злочину, а також сам факт вчинення злочину [1]. Основними чинниками, що сприяють розвитку та загостренню криміногенної обстановки, були і залишаються соціально-економічні фактори. Серед економічних найвагомішими є: обсяг валового внутрішнього продукту; зниження промислового виробництва; інфляція; безробіття; наявність заборгованостей по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, що зумовлює стійку тенденцію до зменшення реальних доходів населення. До соціальних передумов розвитку криміногенної ситуації можна віднести: кількість населення; його статево-вікову структуру та національний склад; основні міграційні потоки (внутрішні і зовнішні); рівень здобутої освіти (загальна, середня спеціальна, вища); наявність культурних закладів для проведення дозвілля (бібліотеки, музеї, театри, спортивні секції, гуртки за інтересами, а також нічні клуби, бари тощо).

З метою прийняття заходів щодо поліпшення криміногенної ситуації необхідне відповідне інформаційне забезпечення правоохоронних та соціальних органів управління. Це можуть бути не лише цифрові статистичні дані, але й наочне їх представлення у графічному вигляді (діаграми, гістограми, графіки, карти), що полегшує сприйняття інформації та її просторовий кількісний та якісний візуальний аналіз.

Як свідчать результати науково-пошукового дослідження, картографування криміногенної ситуації у країнах СНД поки що не здійснювалося. Хоча на практиці статистичні карти злочинності використовувалися працівниками правоохоронних органів для оцінки її територіального поширення [3]. Карти криміногенної ситуації навряд чи можна віднести до групи соціально-економічних, так як це – один з нових видів карт, які ставлять своїм завданням виявлення територіальних відмінностей у кримінальній поведінці громадян, картографічне відображення цих відмінностей, аналіз їх причинно-наслідкових зв'язків із соціально-економічними умовами життя населення регіону, прогнозування просторово-часової динаміки злочинності та пошук шляхів зниження її рівня [2].

Застосування картографічного методу дослідження при вивченні криміногенної ситуації в регіонах (на прикладі Харківської області) насамперед має на увазі укладання відповідних картографічних творів на основі судових та соціально-економічних статистичних даних і здійснення подальшого їх аналізу шляхом виявлення причинно-наслідкових зв'язків методом підрахунку рангового коефіцієнта кореляції.

Карта «Криміногенна ситуація Харківської області» укладена в масштабі 1:500 000 в довільній проекції, є комплексною за змістом та довідковою за призначенням. При розробці карти використана статистична інформація з обласної прокуратури та обласного управління статистики, статистичні соціально-економічні дані із щорічника «Харківська область». Карта створюється з різною метою: науково-довідковою (для юристів, співробітників правоохоронних установ та організацій, органів державної влади), навчально-просвітньою (для проведення відповідних інформаційних бесід з учнями та студентами, спрямованих на підвищення рівня їх правової культури), оперативною (реагування працівників міліції на скоєння злочинів в регіоні, усунення причин та наслідків їх появи тощо).

Основна карта відображає наслідки впливу криміногенної ситуації на суспільство – рівень злочинності (кількість вчинених злочинів на 10 000 жителів), кількість злочинів за окремими видами (кримінальні, цивільні, адміністративні), кількість засуджених (в т.ч. питому вагу чоловіків і жінок серед засуджених у відсотках). Показані також заклади культури та мережа міліцейських дільниць. Подані межі адміністративних районів та підписи районних центрів, що дозволяє розглянути не тільки область в цілому, але й порівняти криміногенну ситуацію в різних районах області.

Основну карту доповнюють карти-врізки Харківської області «Соціальні причини виникнення криміногенної ситуації», «Економічні причини виникнення криміногенної ситуацій», «Географічні причини виникнення криміногенної ситуації» масштабу 1:2 000 000. На першій показана щільність населення по адміністративним районам області, його статево-вікова структура і національний склад, основні внутрішні та зовнішні міграційні потоки. На другій – рівень безробіття, величина середнього річного доходу населення. На третій – геополітичне положення Харківської області (прикордонна з Російською Федерацією), основні автомобільні та залізничні шляхи сполучення, митниці, пропускні прикордонні пункти.

Карти-врізки «Злочинність в Україні» (масштабу 1:15 000 000) та «Злочинність у м. Харкові» (масштабу 1:20 000 000) характеризують рівень злочинності на державному та локальному рівнях, відображаючи загальну кількість вчинених злочинів за 2001 рік у розрахунку на 100 000 і 10 000 жителів відповідно, та загальну кількість засуджених (тисяч осіб) за вчинення усіх видів злочинів. До карт додаються графіки «Зміни рівня злочинності та кількості засуджених», де показані загальні показники судової статистики, зафіксовані за останні двадцять років – від 1985 до 2005 рр.

Серед основних принципів картографування задіяні: наукової доцільності (передбачає використання досвіду подібного картографування, а також відомих і апробованих методів та прийомів створення карт); територіальної узгодженості; сучасності (забезпечує використання новітньої картографічної інформації та фактичних оперативних даних); нетрадиційності (нові методи і форми картографування, забезпечення новизни отриманих результатів) тощо.

В майбутньому передбачається розробка системи картографічних творів криміногенної ситуації, до якої мають увійти окремі карти, система карт і атлас криміногенної ситуації.

Література:

1. Бафия Ежи. Проблемы криминологии: диалектика криминогенной ситуации. – М.: Юрид. лит., 1983. – 150 с.

2. Прохорова Е.А. Карты социальной инфраструктуры // Геодезия и картография. – 2003. – №9.–С. 32–38.

3. Савюк Л.К. Правовая статистика: Учебник. – М.: Юрист, 2002. – 588 с.