Оніщук В. П.

Дніпропетровський нац. університет, геолого-географічний фак-т, студ. ІІІ курсу

Науковий керівник: асист. каф. фізичної та економічної географії Т. А. Чиркова

ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ МІСЦЕВОСТІ

В БИТВАХ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

Вивчення ландшафтів, на яких народи Стародавнього світу вели війни, є важливим, так як це дає змогу дізнатися про те, як люди тієї епохи використовували природні умови на свою користь.

В історії Стародавнього світу, яка тривала з появи людини до падіння Західної Римської імперії у 476р., відбувалось безліч битв на різних територіях, і саме використання природних умов місцевості часто визначало переможця битви. Отже, проаналізуємо основні ландшафти на яких люди Стародавнього світу вели баталії:

1) Орографічна специфіка місцевості.

а) Рівнинні ландшафти. На них відбувалися самі відомі і самі кровопролитні битви. Відносно рівні ділянки місцевості використовували для відкритих боїв, де можна було застосовувати різні стратегічні прийоми безпосередньо під час битви. Найбільш зручними вони були для наступних найбільших імперій Стародавнього світу: Перської, Грецької, Римської. Перевага території головним чином залежала від складу і виду військ, до цього списку відносилися: колісниці, важка кавалерія, фаланга. Особливе місце займали: Месопотамська низовина, Велика Китайська рівнина для Стародавнього Китаю та рівнини Центральної і Західної Європи в пізній період епохи.

б) Гірські ландшафти. Дана місцевість для ведення битв залучала, як правило, незначні по чисельності і не організовані війська. Природні особливості цієї території допомагали переховуватися опозиціонерам правлячої влади. У 74 р. до н.е. сталося відоме повстання гладіаторів, очолюване Спартаком. Вони змогли ховатися на горі Везувій, і саме це заважало римлянам швидко придушити повстання. [2]

2) Лісові ландшафти. Лісові території активно використовувалися народами Стародавнього світу, особливо в більш пізній період. Однією з головних особливостей лісових битв була їх блискавичність, яка приносила паніку в організовані війська загарбників. Найбільш популярним цей метод війни був розвинений у варварів германських племен. Саме використання лісу допомагало цим племенами отримувати перемогу за перемогою у римських легіонів. Як приклад можна привести відоме повстання при імператорові Октавіані Августі, коли молодий вождь германців Арміній знищив у багато разів перевищуючу в кількості римську армію, заманивши їх хитрістю в непрохідний ліс [2].

3) Морські ландшафти. Використання моря полягало в транспортуванні воїнів, обозу та провізії, а також для участі у військово-морських баталіях. Особливу роль флот розпочав грати з початку греко-персидських воїн. Вважається, що саме морська битва біля острова Саламін мала вирішальне значення для подальшого ходу війни. Найбільш могутній флот був у Карфагена, Персії, Греції, Рима. Морські війни відбувалися головним чином: в Егейському та в Середземному морі. Безумовно, що останнє мало найважливіше значення. Так, Максаковський В.П. стверджував: «Загальновідома роль моря в історії людської цивілізації. Але жодне з них не може порівнятися з Середземним морем» [1].

Таким чином можна зробити висновок, що люди Стародавнього світу досить ефективно використовували природні умови для отримання перемог в різних битвах.

Література:

1.      Максаковский В.П. Історическая география мира. – М.: "Экопрос”, 1997. – 584 с.

2.      Щупак І.Я., Голованов С.О., Решетнікова О.П. Історія Стародавнього світу. – Запоріжжя: "Прем'єр”, 2004. – 304 с.