Пирогова Т. О.

Дніпропетровський нац. університет, геолого-географічний фак-т, студ. V курсу

Науковий керівник: доц. каф. фізичної та економічної географії, к.пед.н. В. В. Безуглий

СУЧАСНИЙ СТАН АЛМАЗОВИДОБУВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ

Алмази є найцікавішим та надзвичайнішим мінеральним ресурсом. Раніше, аж до XV ст., людство знало лише один бік цього дивного мінералу: те, що вони є надзвичайно твердими. До середніх століть алмази цінувалися нижче смарагда або рубіна. І тільки у XVII ст. гранильники винайшли спеціальне огранювання мінералу: брильянтове, яке максимально підкреслювало його достоїнства.

Нині загальний видобуток алмазів у світі становить 100–120 млн. карат, загальною вартістю близько 6–8 млрд. дол. (2003 р.). Видобуток алмазів ведеться в 26 країнах світу. Найбільшими алмазовидобувними країнами є: Австралія, ПАР, Ботсвана, Канада, Бразилія й Росія. Незважаючи на чималу кількість країн, що займаються видобутком дорогоцінних каменів, алмазний ринок строго поділений на три сегменти, що між собою не перетинаються. Це дозволяє контролювати світове виробництво й споживання, а також підтримувати високу ціну на алмази і діаманти.

Так, до першого сегмента належить алмазовидобувний ринок Австралії. Країна займає друге місце за видобутком алмазів. На найбільшій кімберлітовій трубці «Аргайл» видобутком алмазів займається однойменна компанія. Незважаючи на великі обсяги видобутку алмазів, за якістю вони є одними з найгірших, дрібними та нечистими. Через це вони дешеві. Практично всі алмази, що видобуваються в країні, експортуються до Індії, так як там існує дуже високий попит, але через низький рівень життя індійські підприємства можуть дозволити закуповувати тільки недорогі австралійські алмази. Тому ці алмази отримали назву «індійський товар».

Другим сегментом світового ринку є нелегальний «чорний ринок» видобутку і продажу алмазів. Особливо він розвинутий у бідних африканських країнах, зокрема Сьєрра-Леоне, ДРК, Ангола тощо. Через військові міжусобиці, що не припиняються й досі, продаж алмазів став великим джерелом засобів для закупівлі зброї. Світова громадськість виступає проти придбання алмазів у цих країн, та проти того щоб кошти від алмазів надходили на закупівлю зброї. Тому алмазам стали надавати сертифікати, де вказується їх джерело походження. У 2003 р. чорний ринок торгівлі алмазами оцінювався від 4 до 20%. Торгівля алмазами ведеться з країнами, де дуже розвинута торгівля зброєю та наркотиками.

Третім великим сегментом світового ринку алмазів виступають такі країни як ПАР, Ботсвана, Росія, Канада й Бразилія. Вони займаються видобутком алмазів і продають понад 70–90% видобутих каменів за згодою компанії De Beers (світовий лідер з реалізації алмазів).

Таким чином, алмазний ринок строго поділений, що допомагає підтримувати на ньому стабільність.

Аналіз динаміки розвитку галузі у 1997–2003 рр. свідчить про зменшення об’ємів видобутку за масою через виснаження родовищ в Австралії, Демократичній Республіці Конго, Кот-д'Івуарі, Лесото, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Танзанії, Венесуелі.

Прагнення збільшити обсяги виробництва галузі постійно призводять до збільшення кількості компаній, що працюють у цій сфері. Найбільш активними учасниками цього процесу виступають De Beers (ПАР), АЛРОСА (Росія), Leviev Group (Ізраїль), BHP Billiton (Австралія, Велика Британія), Rio-Tinto (Велика Британія), Trans Hex International (ПАР), Dia Met (Канада), Dia Bras Exploration (Канада), Astro Mining NL (Австралія), Diamonds Works LTD (Канада), Southen Era Resources LTD (ПАР). Найбільша кількість компаній належить Канаді, ПАР, Австралії. Це пов'язано з традиційно великою часткою гірничовидобувної промисловості у галузевій структурі економіки цих країн (до 21%), що сформувалося ще у часи колоніального панування Великої Британії (вона не дозволяла своїм залежним територіям розвивати конкурентноспроможні галузі обробної промисловості).

Незважаючи на велику кількість компаній, що працюють в алмазовидобувній галузі, тільки деякі формують їх світове виробництво. Найбільшими з них є De Beers (обсяги виробництва – 2924 млн. дол.), АЛРОСА (1600 млн. дол.), Rio-Tinto (326 млн. дол.), BHP Billiton (280 млн. дол.), Trans Hex International (104 млн. дол.). Такі великі обсяги виробництва характерні для тих виробників, що працюють на територіях кількох країн, зокрема для ТНК.

Традиційні експортери алмазів – це головні їх виробники: Австралія, Ботсвана, ДР Конго, ПАР, Ангола, Канада, Намібія (на частку яких припадає близько 79% світового «первинного» експорту) й Росія.

Головні імпортери алмазів – Бельгія, Ізраїль, Індія, Китай, США, Велика Британія та інші, в яких здійснюються міжнародні оптові торгові операції з алмазами та переробка їх у діаманти. На їх частку випадає 90% обсягу світового імпорту, що у 2003 р. становило 21,4 млрд. дол. загальних обсягів імпорту.

Головна особливість сучасного ринку алмазів полягає у тому, що на ньому припиняє діяти найважливіший фактор пропозиції – продажа з запасів De Beers. Світова пропозиція алмазів тепер буде визначатися тільки рівнем їх поточного видобутку.