Коваленко О. П.

Державна льотна академія України (м. Кіровоград), аспірант

Науковий керівник: доц. каф. геогр. та геоекол. Кіровоград. держ. педаг. ун-ту О.В. Колотуха

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЯКІСНОЇ ГЕОГРАФІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПОВІТРЯНОГО ТРАНСПОРТУ

Інтеграція України в світове співтовариство призводить до розширення її міжнародних контактів та зв’язків і, як наслідок, до збільшення міжнародних авіаційних перевезень, як у повітряному просторі України, так і за її межами. Це потребує від фахівців повітряного транспорту знань фізико-географічних, кліматичних, демографічних, політичних та економічних факторів, під впливом яких формуються авіаційні перевезення в різних регіонах земної кулі, забезпечується їх безпека, регулярність, економічність.

Очевидно, що закладання фундаменту географічних знань відбувається в шкільних курсах географії – економіко-географічний блок викладається у ІХ–ХІ класах. Нами був проведений аналіз шкільних програм та підручників з географії для цих класів.[1–4] Він засвідчив недостатній рівень вивченості географії транспорту, яка є складовою соціально-економічної географії. У зв’язку з цим актуальною стає проблема набуття необхідних географічних знань у вищому навчальному закладі авіаційного профілю.

Географія транспорту повинна вивчатися як складова дисципліна циклу географічних наук (поряд з картографією, метеорологією), з більш детальним вивченням географії повітряного транспорту на території України з огляду на перспективи її розвитку.

Мета статті – наголосити про необхідність розробки ефективної системи географічних знань для фахівців авіаційної галузі, з більш поглибленим вивченням спеціалізованої дисципліни – географії повітряного транспорту.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

ü      розкрити професійну значущість системи географічних знань; визначити суспільне замовлення на поглиблене вивчення географії повітряного транспорту;

ü      аналіз шкільних програм та підручників з географії;

ü      аналіз існуючої навчальної програми дисципліни «Авіаційна географія» Державної льотної академії України;

ü      обґрунтування напрямів подальшого розвитку географії повітряного транспорту для професійної підготовки фахівців повітряного транспорту.

Проведений аналіз шкільних програм з географії показав, що на вивчення тем географії транспорту виділяється недостатня кількість годин. А саме, у ІХ класі при вивченні курсу «Економічна і соціальна географія України» на «Транспортний комплекс» виділяється 4 години, в тому числі на тему «Повітряний транспорт» – 1 година. При вивченні економіко-географічного положення адміністративної області темі «Транспорт» присвячена 1 година. Практичних робіт з цих тем не передбачено.

У Х класі при вивченні курсу «Економічна та соціальна географія світу» на тему «Географія світового транспорту» виділена 1 година, практичні роботи не передбачені.

В ХІ класі при вивченні спецкурсу «Географія світового господарства з основами економіки» тема «Транспорт» розглядається 1 годину без виконання практичної роботи. Треба зазначити, що цей курс в багатьох школах відсутній або вивчається частково за підручниками для Х класу.

Аналіз шкільних підручників з географії для ІХ та Х класів підтвердив незначну увагу до теми «Авіаційний транспорт». Такі ж питання, як чинники, що впливають на авіаперевезення, територіальні особливості розвитку галузі, взагалі не розглядаються.

На основі аналізу шкільних програм та підручників з географії можна виділити такі основні недоліки шкільної географічної освіти:

ü      незначна кількість годин на вивчення теми "Транспорт” в курсах Х–ХІ класів;

ü      відсутність годин на роботу з географічною номенклатурою;

ü      недостатня кількість інформації за темою «Авіаційний транспорт» та відсутність годин на виконання практичних робіт;

ü      для всіх курсів шкільної географії характерне недостатнє уміння працювати з географічною картою, «читати» її та отримувати необхідну інформацію.

Виявивши основні недоліки шкільного вивчання географії, можна зробити висновки, що кількість отриманих географічних знань та їх якість не відповідають вимогам подальшої якісної підготовки фахівців повітряного транспорту. Тому у вищих авіаційних навчальних закладах треба обов’язково вводити спеціалізовані географічні дисципліни, які б надавали необхідні для професійної підготовки географічні знання, уміння та навички.

На наступному етапі нами були розглянуті географічні дисципліни, що запроваджені у вищих навчальних закладах повітряної авіації. Для порівняння наводимо перелік географічних дисциплін, які викладаються в авіаційних закладах освіти України та Росії [5, 6] (табл. 1).

Розглянемо детальніше курс «Авіаційної географії» Державної льотної академії України. «Авіаційна географія» є самостійною спеціальною дисципліною, яка вивчається курсантами спеціалізації «Аеронавігаційне забезпечення і планування польотів» та «Інформаційне забезпечення польотів» спеціальності «Обслуговування повітряного руху». Вона має тісний зв'язок з іншими дисциплінами навчального плану: авіаційна метеорологія, аеродроми і посадкові майданчики, економіка виробництва, аеронавігаційне забезпечення і планування польотів. На весь курс виділено 81 годину, з яких 24 години – на лекції, 22 години – лабораторні заняття і 35 годин – самостійна робота курсантів. Тематичний план складається з двох великих розділів:

1. 1.Географія світового господарства, де розглядається регіональне країнознавство, економіко-географічна характеристика України з детальним вивченням транспортного комплексу України.
2. 2.Світова система повітряного транспорту з характеристикою провідних авіаційних перевізників, аеропортів та тенденцій розвитку повітряного транспорту.

Формою контролю засвоєння знань є залік. Викладається дисципліна "Авіаційна географія” на V курсі (IX семестр).

Таблиця 1. Перелік географічних дисциплін в авіаційних закладах освіти України та Росії

Курс «Авіаційної географії» є дуже важливим для підготовки фахівців повітряного транспорту. Наявність такої навчальної дисципліни є позитивним кроком до якісної професійної підготовки. Але, на нашу думку, є й недоліки, серед них можна виділити такі:

ü невелика кількість годин на вивчення курсу «Авіаційна географія»;

ü вивчення цього курсу лише двома спеціалізаціями – «Аеронавігаційне забезпечення і планування польотів» та «Інформаційне забезпечення польотів» на відміну від чотирьох у Академії цивільної авіації Росії;

ü вивчення курсу «Авіаційної географії» на V курсі, а не на І-му, як у Санкт-Петербурзі.

Таким чином, на нашу думку, для якісної професійної підготовки фахівців повітряного транспорту необхідним є такий мінімум географічних знань, який буде складатися з таких розділів:

І. Знання з фізичної географії світу:

1. 1.Орографічні характеристики території (з вивченням номенклатури основних гірських систем).
2. 2.Гідрографічні характеристики території (з вивченням номенклатури океанів, морів, річок, озер).
3. 3.Кліматичні характеристики території.
4. 4.Природно-заповідний фонд (з вивченням номенклатури заповідників, національних парків).
5. 5.Несприятливі фізико-географічні процеси і явища.
6. 6.Картографічні знання (масштаб, умовні знаки, читання загальногеографічних та тематичних карт тощо).

ІІ. Знання з соціально-економічної географії світу: 

1. 1.Політична карта світу: типологія, форми правління і адміністративно-територіальний устрій країн світу; міжнародні організації; зони політичної нестабільності і зони конфліктів.
2. 2.Світові природні ресурси: нафтові паливні ресурси (з вивченням номенклатури основних родовищ), країни ОПЕК.
3. 3.Населення світу: динаміка чисельності та розміщення населення на Землі; релігії, мови, звичаї місцевого населення; урбанізація континентів.
4. 4.Світове господарство: нафтова промисловість, авіаційне і космічне машинобудування (з вивченням номенклатури авіабудівних компаній).
5. 5.Міжнародні економічні зв’язки: торгівля послугами (транспорт, ремонт, обслуговування, медична допомога), туризм (з вивченням номенклатури основних курортів і курортних агломерацій).
6. 6.Медико-географічні аспекти (місцеві захворювання, шляхи зараження, можливість епідемій, щеплення).
7. 7.Регіональне країнознавство: основні регіони світу, рівень розвитку країн світу, огляд основних країн світу (з вивченням номенклатури столиць світу).

ІІІ. Знання з економічної і соціальної географії України:

1. 1.Населення України: кількість, розміщення і урбанізація території; мовні і культурні звичаї; українська діаспора.
2. 2.Господарство України: нафтова промисловість (з вивченням номенклатури основних нафтових родовищ); авіаційне і космічне машинобудування, розташування наукових установ по розробці авіатехніки.
3. 3.Районування України, характеристика регіонів.
4. 4.Рекреаційні ресурси України (з вивченням номенклатури основних курортів і курортних зон).

IV. Знання з географії повітряного транспорту України і світу: 

1. 1.Загальна характеристика транспортного комплексу України.
2. 2.Географія повітряного транспорту України: парк повітряних суден, основи авіакомпанії, основні ринки авіаперевезень, структура авіаліній (з вивченням номенклатури аеропортів), перспективи розвитку авіатранспорту.
3. 3.Світова система повітряного транспорту: економічні аспекти розвитку, ринки міжнародних перевезень, характеристика авіаперевізників (з вивченням номенклатури аеропортів світу), розвиток повітряного транспорту по регіонам світу, міжнародні авіаційні організації ІКАО і ІАТА, прогнози ІКАО щодо тенденцій розвитку до 2010 року.

Вивчення перших 3-х розділів потрібно запровадити на І–ІІ курсах (умовна назва – «Основи географічних знань»), а спеціальної дисципліни «Географія повітряного транспорту» – на ІІІ–IV курсі. Також треба виділити достатню кількість годин на оволодіння навчальним матеріалом, особливо географічної номенклатури.

Отже, швидкий розвиток авіаційного транспорту вимагає належного рівня географічних знань його фахівців. Знання ж з географії різноманітні й об’ємні, тому охопити їх одним курсом неможливо. На нашу думку, у вищих авіаційних навчальних закладах потрібно два спеціалізованих курси: перший, що включає в себе загальні відомості з фізичної, соціально-економічної географії світу і України, а другий – «Географія повітряного транспорту України і світу». Вивчення цих курсів є необхідним для якісної професійної підготовки майбутніх спеціалістів повітряного транспорту.

Література:

1. 1.Заставний Ф.Д. Економічна і соціальна географія України: Підруч. для 9 кл. серед. загальноосвіт. шк. – К.: Форум, 2000. – 239 с.
2. 2.Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. серед. шк. / Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О. Любіцева, О.К. Кузьминська, О.О. Бей дик, за ред. Б.П. Яценка. – К.: АртЕК, 1999. – 228 с.
3. 3.Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України: Пробний підручник для 8–9 кл. серед. шк. – К.: Зодіак-ЕКО, 2000. – 432 с.
4. 4.Програма для середньої загальноосвітньої школи. Географія 5-10 класи. Основи економічних знань 11 клас // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2001 – № 29–32 (226–229). – С.2–30.
5. 5.Программа «Экономическая география воздушного транспорта» // Сост. А.Н. Лушников. – СПб.: Академия гражданской авиации, 2000. – 9 с.
6. 6.Програма навчальної дисципліни «Авіаційна географія» // Сост. Г.П. Лещенко. – Кіровоград: Державна льотна академія України, 2001. – 10 с.