Довганенко  Д. А.

Дніпропетровський нац. університет, геолого-географічний фак-т, студ. IVкурсу

Науковий керівник: доц., зав. каф. екології та раціонал.природокорист., к.біол.н. Л. В. Доценко

ПРОБЛЕМА  ЗАБРУДНЕНОСТІ  ПОВЕРХНЕВИХ  ВОД  УКРАЇНИ

Гідросфера є неперервною водною оболонкою Землі, яка включає сукупність океанів, морів, поверхневих і підземних вод суші, льодових покривів. Усі види природних вод взаємопов’язані у процесі кругообігу води в природі. Видатний вчений В.І. Вернадський стверджував: «Будь-який прояв природної води, глетчерний лід, безмірний океан, ріка, ґрунтовийрозчин, гейзер, мінеральні джерела – складають єдине ціле, прямо або побічно,але глибоко пов’язане між собою» [1].

Саме ця ідея – ідея єдності всіх природних вод, сформульована В.І. Вернадським, має велике значення при розгляданні проблеми раціонального використання й охорони водних ресурсів, оскільки упродовж свого існування людство використовує воду річок, озер і підземних джерел не тільки для безпосередніх потреб, а й для скидання в них забруднених вод. До поч. XX ст. це не викликало особливої стурбованості. Сонце, кисень і живі організми забезпечували самоочищення водних об’єктів. Ще 50–70 років тому забруднені води міських поселень нерідко скидалися без очищення в річки і через 15–20 км самоочищалися до такого рівня, що їх знову забирали водозабори інших міст. Але тепер, коли має місце широкий розвиток урбанізації, висока концентрація умістах підприємств різних видів промисловості, енергетики, транспорту, збільшення видобутку корисних копалин, розширення масштабів осушувальних і зрошувальних меліорацій зумовило значне, а в окремих регіонах і критичне виснаження та забруднення поверхневих вод. Забрудненими виявилися не лише малі річки й озера, а й великі річкові системи, підземні водоносні горизонти, моря і Світовий океан [2].

Під впливом антропогенної діяльності відбуваються якісні та кількісні зміни водних ресурсів. Використані людиною природні води представляють собою стічні води, які вміщують різні забруднювачі. У річки та водойми України в 1990 р. скидалось 3,2 км³ стічних вод. Якщо вважати обов’язковим розбавлення у 30 разів, то для цього потрібно буде 96 км³чистої води, що перевищує увесь річний стік річок України з урахуванням сусідніх територій. Особливо забруднені малі річки, водоймища, акваторії Азовського моря, затоки Сиваш, північно-західної частини Чорного моря, річки Дніпро, Дунай.

На жаль, існуючі методи механічної та біологічної очистки далекі від досконалості, тому навіть після очищення устічних водах залишається до 10% органічних і 60–90% неорганічних речовин, утому числі 60% азоту, 70% фосфору, 80% калію і майже 100% важких металів [3].

Відмітимо, що забруднення поверхневих вод носить складну, багатовекторну дію, тому для екосистем річок та водойм це проявляється у досить згубних наслідках. Наприклад, внаслідок інтенсивного забруднення на сьогодні в Україні фактично не залишилось малих річок, які б були здатні до самоочищення; змінюються гідрохімічні та гідрологічні властивості річок та водойм; розповсюджене евтрофування водойм; зміна термічного режиму природних вод; погіршення аерації води та ін. [4].

Як вище зазначено, існуючи методи очищення стічних водне забезпечують належної якості, на жаль це не єдина проблема. Поряд з цією проблемою стоять й інші, – такі, як недостатня організаційно-правова підтримка природоохоронної діяльності, відсутність належного контролю за ресурсокористуванням, відсутність чітко сформульованої загальнодержавної екологічної політики та ін. Гострота цієї проблеми у тому, що, людина забруднюючи навколишнє середовище, в т.ч. гідросферу, шкодить самій собі і робить це досить свідомо.

Література:

1. Беличенко Ю.П. Загрязнение и самоочищение рек // Рациональное использование водныхресурсов. – 1990.

2.Запольський А.К. Охорона водногосередовища // Основи екології. К., 2001. – С. 254–255.

3. Батлук В.А. Екологічний стан водойм України // Основи екології та охорони навколишньогосередовища. – Л., 2001. – С. 187–212.

4. Сафранов Т.А. Антропогенне забруднення природних вод та його негативні екологічнінаслідки // Екологічні основи природокористування. – Л., 2003. – С. 90–119.