Кирилюк О. В.Чернівецький нац. ун-т ім. Юрія Федьковича, каф. гідроекол., водопост. та водовідвед., здобувач
Науковий керівник: доц. каф.гідроекол., водопост. та водовідвед., к.геогр.н. В.Г. Смирнова
Методичні засади визначення ступеню антропогенноговтручання у навколишнє середовище У сучасних умовах найбільшого впливу на зміни геосистем, а відтак і на їх стійкість,завдають антропогенні навантаження [3]. Важливе місце в дослідженнях, які проводяться з метою вибору та обґрунтування раціональних напрямків природокористування та природоохоронної діяльності, займає розробка критеріїв антропогенного навантаження на навколишнє середовище, зокрема на басейни річок. Басейн малої річки є індикатором стану довкілля, що обумовлюється рівнем антропогенного навантаження, якого зазнають ландшафти, ґрунти, ліси, поверхневі та підземні води, рослинний і тваринний світ [4, 7]. Зростання антропогенного впливу на навколишнє середовище призводить до деградації природних територій, формування на їх основі модифікацій змінених, неперетворених і штучно створених природно-господарських комплексів. У літературі і досі немає єдиного тлумачення поняття «стійкість природного комплексу, геосистеми» [5, с.33] (хоча вже досить роз’ясненим є поняття «стійкість річкового русла», що передбачає такі форми – інертність, відновлюваність, пластичність – та має чітке визначення [6]). Узагальнені уявлення про це мають наступний зміст: збереження нормального функціонування за рахунок потенціалу природних комплексів, здатність до самовідновлення після припинення антропогенного впливу, здатність опиратися зовнішнім впливам і відновлювати порушені ним властивості. Теоретичною основою для вивчення антропогенної перетвореності та ступеню антропогенного втручання у геосистеми є наукові здобутки ландшафтної екології, геоекології, моніторингу навколишнього середовища, геохімії та геофізики ландшафту, прикладної фізичної географії, урбоекології, гідроекології та екологічного руслознавства (для вивчення ступеню стійкості річкових русел у природних умовах та умовах, змінених господарською діяльністю), нормування антропогенного навантаження, розроблені у працях Гродзинського М.Д., Топчієва О.Г., Міллера Г.П., Шищенка П.Г., Малишевої Л.Л.,Воропай Л.І., Ободовського О.Г., Шуляренко І.П. Дослідженнями антропогенного навантаження та перетвореності малих річкових басейнів, розробкою та узагальненням критеріїв визначення стану антропогенної зміненості території басейнів (кількісними чи якісними змінами) займалися і займаються Вишневський П.Ф., Кирилюк О.В., Левківський С.С., Ліхо О.А., Мисковець І.Я.,Мороков В.В., Рибалова О.В., Соловей Т.В., Тимченко З.В., Хільчевський В.К.,Шерешевський А.І., Яцик А.В. Існує значний досвід у вирішенні проблеми з оцінки антропогенного навантаження, однак ще й досі немає єдиного підходу для кількісного вираження антропогенного тиску з метою оцінки антропогенної перетвореності господарських систем. Так Гофман К.Г. запропонував індекс антропогенної перетвореності території (Uam) [1], який є добутком рангу антропогенної перетвореності цієї території на частку цієї території у загальній земельній площі регіону, а саме:  (1) Регіональний індекс антропогенної перетвореності (Uар) складається із суми індексів антропогенної перетвореності територій, які виділені в цьому регіоні:  .(2)
Шищенко П.Г. додатково для врахування глибини антропогенної перетвореності за вагою кожного виду природокористування в сумарній перетвореності запропонував формулу [9, с.41–43]:  , (3)
де Кап – коефіцієнт антропогенної перетвореності, ri– ранг антропогенної перетвореності території і-м видом природокористування, Рі– площа рангу,%, qi– індекс глибини перетвореності території, n – кількість видів природокористування в межах досліджуваної території. Геоекологічний стан річкового басейну можна оцінити за допомогою методу зважених балів [8, с.208]:  , (4)
де Кек – комплексний показник оцінки екологічного стану басейну річки, Коі – окремі оцінки (використання водних, земельних ресурсів, ґрунтів, радіаційне забруднення тощо) стану водозборів, Рі – вагові коефіцієнти. Оцінка антропогенного навантаження на басейн малої річки проводиться за методикою визначення індукаційного коефіцієнта (автор методики – Яцик А.В.) і здійснюваласяза формулою та наступною схемою:  (5)
де ІКАН – комплексний показник (індукаційний індекс)антропогенного навантаження на басейн малої річки; a, b, c – вагові коефіцієнти, які у сумі дорівнюють 1,0; Кзр, Крс, Кяв – індекси використання земельних і водних ресурсів, якості води та радіаційного забруднення [10, 11]. Методика Гейніге та Клементової для визначення показника екологічної стабільності трансформованих природних комплексів враховує співвідношення площі, зайнятої відкритістю й площі, зайнятої нестабільними елементами довкілля (забудовою, дорогами тощо), що дозволяє прослідкувати ступінь «природності» змінених територій:  , (6)
де Fст –площі, які зайняті рослинними угрупованнями, що здійснюють позитивний вплив наприродні комплекси; Fнест – площі, зайняті нестабільними елементами [5, с.35–36]. Наразі нами здійснюється оцінка антропогенного навантаження на басейн малої річки Хуків за методикою визначення індукаційного коефіцієнта (за Яциком А.В.) та визначення коефіцієнтів антропогенної перетвореності (за Шищенком П.Г.) для кожного номенклатурного квадрату (загальною кількістю 142 квадрати) з побудовою картограми антропогенної перетвореності, вивчення сучасного стану природокористування, обґрунтування пропозицій з оптимізації природокористування (для цього ж річкового басейну). При вивченні стану природокористування нами використано басейновий підхід, оскільки він має ряд переваг: зручність та об’єктивність виділення меж, чітка визначеність взаємозв’язків морфологічної, ландшафтної та інших структур. Робота проводиться за допомогою комп’ютерної програми, створеної Кирилюком О.М. (текст програми), Кирилюком С.М. та Кирилюк О.В. (ідея програми) в середовищі Delphi7 (рис. 1) для визначення площ природокористування.
Рис. 1. Вигляд програми для підрахунку площ видів природокористування
Дана версія програми рахує задану площу на
бітовому зображенні і видає результат у відсотках до рахованої площі. Принцип
роботи програми ґрунтується на підрахунку кількості пікселів однакових значень
RGB. Програма може бути використана для підрахунку площ на будь-яких картах для
різноманітних цілей тощо.
Оцінка масштабів та глибини антропогенної
трансформації природних систем дає змогу визначити пріоритетні заходи з охорони,
підтримки та відтворення їх екологічної стійкості, здійснювати ефективне управління, оптимізувати
використання території. При цьому сутність управління в галузі охорони
навколишнього середовища полягає у виконанні функцій регулювання, нагляду,
прогнозування, планування, програмування, експертизи, контролю, нормування
антропогенних навантажень та інших видів виконавчо-розпорядчої діяльності [2,
с.108]. Література: 1. Гофман К.Г. Экономическая оценка природных ресурсов в условиях социалистической экономики. – М.: Наука, 1977. – 237 с.
2. Дем’яненко С.О. Теоретико-методологічні аспекти вивчення антропогенної трансформації геосистем // Фізична географія та геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрії, 2005. – Вип. 49. – С.108-115.
3. Мильков Ф.Н. Рукотворные ландшафты: Рассказ об антропогенных комплексах. – М.: Мысль, 1978. – 86 с.
4. Мисковець І.Я. Антропогенні зміни в басейнах малих річок (на прикладі Волинської області): Автореф. дис... канд. геогр. наук (11.00.11.). – Чернівці, 2003. – 20 с.
5. Мороз О.С., Свидницька В.Б. Аналіз трансформованості міських ландшафтів // Вісник національного університету водного господарства та природокористування: Зб. наук. праць. – Рівне, 2005. – Вип. 4 (32). – Ч. 1. – С. 32–37.
6. Ободовський О.Г. Гідролого-екологічна оцінка руслових процесів (на прикладі річок України). – К.: Ніка-Центр, 2001. – 274 с.
7. Тимченко З.В. Оцінка геоекологічного стану водних ресурсів малих річок (на прикладі північного макросхилу Кримських гір): Автореф. дис... канд. геогр. наук (11.00.11). – Сімферополь. – 22 с.
8. Швебс Г.І., Ігошин М.І. Каталог річок і водойм України: Навч.-довідков. посіб. / За ред. Є.Д. Гопченка. – Одеса: Астропринт, 2003. – 392 с.
9. Шищенко П.Г. Прикладная физическая география. – К.: Вища школа, 1988. – 192 с.
10. Яцик А.В. Водогосподарська екологія: у 4 т., 7 кн. – К.: Генеза, 2004. – Т.3, кн.5. – 496 с.
11. Яцык А.В. Экологические основы рационального водопользования. – К.: Генеза, 1997. – 628 с.
| 
