Рубайко І. А.Харківський нац. університетім. В.Н. Каразіна, геолого-географічний фак-т, студ. IV курсу Науковий керівник:доц. каф. фіз. географії та картографії, к.геогр.н. В. А. Пересадько ІСТОРІЯ ОХОРОНИ ПІДЗЕМНИХ ВОД На кафедрі фізичної географії та картографії Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна проводиться дослідження з еколого-природоохоронного картографування підземних вод. На особливу увагу заслуговує вивчення історії охорони підземних вод та їх картографування, використання і стану цього важливого елементу довкілля. Так, Г. Швейцер зауважував, що планова охорона підземних вод - це не відкриття 50-60-х років, ще в 1808 р. швейцарський уряд видав декрет, що забороняв копати колодязі для питних вод на відстані меншій ніж 100 м від цвинтарів. В 1902 р. у Франції було прийнято закон про загальну охорону здоров’я, де вперше з’явились поняття «периметр безпосереднього захисту» і «периметр віддаленого захисту» [2]. В швейцарському громадянському законодавстві від 1907р. та в «Керівництві кайзерівського управління охорони здоров’я для обладнання, експлуатаціїта контролю й устаткування загального водопостачання» від 1906р. також є статті з охорони водойм. Про те якого великого значення вже в XIX ст. набула організація зон охорони підземних вод, свідчить приклад муніципалітету м.Листаль, який в 1904 р. для додаткової охорони нового району джерел придбав землі прикордонних селянських господарств, зніс дворові будівлі, та зайняв присадибні ділянки ріллі та луків розміром 10 га, а згодом поступово озеленив їх [1]. В ряді країн (США, Нідерланди та ін.), немає спеціального законодавства з охорони підземних вод від забруднення, немає також єдиних стандартів якості води, технічних норм та вимог по створенню природноохоронних зон. В Польщі встановлення зон санітарної охорони здійснюється після проведення спеціальних досліджень з урахуванням всіх факторів навколишнього середовища. В. Резе зауважив, що теоретичні основи виділення зон охорони підземних вод розроблені слабо, дані про необхідні розміри малодетальні. Також він висловив думку, що каптажі ґрунтових вод для загального споживання повинні розташовуватися на 30-50 м нижче полів, зрошуваних стічними водами, резервуарів для очищення стічних вод та інших джерел забруднення [3]. В сучасному законодавстві України також передбачено охорону підземних вод від забруднення. Це відображено в ст. 105 Водного Кодексу України, в ст. 21 та в ст. 23 Кодексу України про надра, де висвітлено питання про надання надр у користування для видобування прісних підземних вод, право землевласників і землекористувачів на видобування прісних підземних вод [4]. Таким чином законодавство впливає на напрямки еколого-природоохоронного картографування, вимагаючи теоретичного обґрунтування тих показників, які фігурують в визначеннях юридичних стосунків користувачів та власників ресурсів підземних вод. Завданням еколого-природоохоронного картографування підземних вод є упорядкування інформації про методи та масштаби водокористування, про заходи з охорони та відновлення підземних вод за допомогою картографічного методу. Але даний напрям картографування розвинений недостатньо, про що свідчить мала кількість виявлених картографічних творів даної тематики. Так, під час аналізу карт і атласів радянського періоду (1976–1985рр.) з шестидесяти карт і атласів виявлено 7 атласів, що містять показники з охорони підземних вод. Вперше такі показники зустрілися на карті охорони природи атласу Молдавської РСР (Москва, 1978 р), де способом значків показані джерела, що потребують охорони. Було також проаналізовано двадцять два закордонні атласи, видані за період з 1956 по 1985 р. З них шість атласів містять показники з охорони підземних вод. Вперше ці показники з’явились в атласі "Maps of the Prairie Provinces” (Toronto, 1971), де способом значків показано джерела, що перебувають під охороною. Вирішення питань охорони підземних вод потребує створення та використання спеціалізованих карт, які часто називають картами захисту підземних вод, або картами потенційного забруднення або небезпеки забруднення водоносних горизонтів. Карти захисту підземних вод представляють собою графічне зображення гідрогеологічних та інших факторів, які пов’язані із забрудненням і захистом підземних вод. Ці карти передусім повинні використовуватись в якості вихідного матеріалу для планування водокористування, а також в якості матеріалу для адміністративних органів при вирішенні питань використання підземних вод. Загалом можна зробити висновок, що спеціальних інструкцій для складання карт охорони підземних вод на сьогодні не існує. Оскільки захищеність водних ресурсів важливий аспект національної безпеки в країнах, робляться спроби стандартизувати методи еколого-природоохоронного картографування наявних водоносних горизонтів. Це відображається в законах і підзаконних актах, які регламентують в т.ч. й еколого-природоохоронне картографування. Це спрощує контроль за споживанням, відновленням, та охороною підземних вод. Література: 1. БеличенкоЮ.П. Проблема охраны водных ресурсов / Ю.П. Беличенко, И.П. Лаптев. – Томск:Изд-во. Том. ун-та, 1978. – 174 с. 2. МелькановицкаяС.Г. Охрана подземных вод / С.Г. Мелькановицкая, В.М. Швец, В.К. Кирюхин,Н.А. Маринов // Гидрогеологические исследования за рубежом. – М.: Недра, 1982.– С. 330-353. 3. МилановаЕ.В. Географические аспекты охраны природы / Е.В. Миланова, А.М. Рябчиков.– М.: Мысль, 1979. – 235 с. 4.http://zakon.rada.gov.ua | 
