Доценко Р. В.

Дніпропетровський нац. університет, геолого-географічний фак-т, студ. IV курсу

Науковий керівник: ст. викл. каф. фіз. та економ. географії  Є. В. Бурлака

ГЕОГРАФО-ДЕМОГРАФІЧНІ ПОКАЗНИКИ КОСМОНАВТІВ

ТА АНАЛІЗ РОЗВИТОКУ ПІЛОТОВАНОЇ КОСМОНАВТИКИ

Актуальність досліджуваної теми полягає у тому, що космонавтика за майже п’ятдесят років свого існування із галузі, в якій функціонують фундаментальна наука, пропаганда, та військова справа, стала важливою галуззю народного господарства. Якісно нового рівня досягла пілотована космонавтика. Зараз людина у космосі працює, проводить наукові досліди, випробовує нові прилади, займається наукою. Дослідження автором проводилось з метою: 1) встановлення періодів розвитку пілотованої космонавтики; 2) розробки методики дослідження біографічних даних космонавтів.

Проведену дослідницьку роботу можна умовно поділити на наступні етапи: 1) створення переліку космонавтів, біографії яких будуть досліджуватись; 2) добір біографічних даних для аналізу; 3) аналіз біографічних даних космонавтів.

Для аналізу було визначено наступний перелік фактів біографії: а) вік на момент зарахування до космічного загону; б) вік на час першого польоту; в) тривалість терміну підготовки до польоту; г) освіта; д) місце народження.

Пілотована космонавтика СРСР розвивалась по декількох напрямках. Для підготовки космонавтів створювались спеціальні космічні загони: військових, цивільних спеціалістів, космонавтів-медиків, жінок-космонавтів. В дослідницькій роботі аналіз біографічних даних автором проводився за середніми показниками по групах певного напряму підготовки різних років набору. Такий історичний аналіз дає можливість визначити тенденції у пілотованій космонавтиці певних напрямків, та порівняти за конкретними параметрами різні напрямки у пілотованій космонавтиці, виявити етапи розвитку пілотованої космонавтики.

На основі офіційних джерел інформації проаналізовано 22 космічні загони та 72 космонавти різних напрямів підготовки та років набору. Автором розглядались ті загони, члени яких стали космонавтами. В ході аналізу було виявлено наступні закономірності:

– більшість космонавтів народилась у європейській частині СРСР;

– у кількісній структурі навчальних закладів, що закінчили космонавти, на першому місці знаходяться заклади міністерства оборони (62%), на другому – цивільні ВНЗ технічного напряму підготовки (19%), далі йдуть цивільні ВНЗ природничого профілю (10%), ВНЗ медичного профілю (6%), на останньому місці – середньо-спеціальні навчальні заклади (3%).

Середні показники обраних для аналізу фактів біографії по напрямках підготовки космонавтів наступні:

– для військових спеціалістів середній вік на час зарахування у космічний загін становив 29 років, на час польоту – 39 років, тривалість підготовки склала 10 років;

– для цивільних спеціалістів середній вік на час зарахування у космічний загін становив 31,5 років, на час польоту – 37,5 років, тривалість підготовки – 6 років;

– для космонавтів-медиків середній вік на час зарахування у космічний загін становив 33 роки, на час польоту – 39 років, тривалість підготовки склала 7 років;

– для космонавтів-жінок середній вік на час зарахування у космічний загін становив 30 років, на час польоту 35 років, тривалість підготовки склала 5 років (рис 1).

Аналізуючи статистичні данні можна зробити наступні висновки:

– головний зусилля розвитку радянської космонавтики були зосереджені у військовому напрямку;

– з розвитком космонавтики зменшується тривалість підготовки космонавтів до польотів, збільшується тривалість пілотованих польотів, кількість польотів одного космонавта;

– у структурі пілотованої космонавтики збільшується частка цивільних програм;

– збільшення середнього віку космонавтів.

На даному етапі дослідження автором розроблена методика вивчення етапів розвитку пілотованої космонавтики на основі біографічних даних космонавтів СРСР. У подальшому метою дослідження ставиться виявлення етапів розвитку пілотованої космонавтики світу на основі вивчення біографій космонавтів світу.