Зінов’єва Г. В.
Харківський нац. університет ім. В.Н. Каразіна, геолого-географічний фак-т, студ. V курсу
Науковий керівник: доц. каф. фізичної географії та картографії, к.геогр.н. М. А. Гвоздь
ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАМОРОЗКІВ НА ХАРКІВЩИНІ
Заморозки весною або восени в умовах України є поширеним явищем. Майже щороку вони створюють загрозу для таких нестійких проти морозу культур, як плодові, овочеві, баштанні, а також кукурудза, картопля, гречка, просо та інші. Отже, всебічне вивчення цього несприятливого погодно-кліматичного явища повинно бути систематичним. На Харківщині заморозки спостерігаються кожної весни, але інтенсивність та тривалість їх буває різна, в залежності від характеру циркуляції атмосфери у весняні місяці. Великої шкоди завдають також заморозки, які бувають на фоні теплої погоди восени.
Основною причиною виникнення заморозків є надходження на територію України холодного повітря з півночі. У теплі весни хвилі холоду насуваються на Харківщину в зв’язку з антициклональним впливом зі сходу. Якщо з півночі надходить охолоджене повітря, то воно може знизити температуру до 0°С і нижче; тоді утворюється так званий адвективний заморозок, який звичайно охоплює значну частину Харківщини, або навіть усю її територію. Іншою причиною утворення заморозків є нічне охолодження поверхні ґрунту рослинного покриву при тихій ясній погоді. Коли температура знижується внаслідок охолодження поверхні ґрунту і повітря в певному місці завдяки випромінюванню тепла, то утворюється радіаційний заморозок. Цього типу заморозки можуть спостерігатись на обмежених територіях.
Фізична суть радіаційних заморозків полягає в тому, що нагріта за день поверхня землі вночі швидко охолоджується, одночасно з цим різко знижується й температура приземного шару повітря. Чим повітря сухіше, і менше в ньому водяної пари, тим більше витрачається тепла у космос, і тим холодніше воно стає. Ось чому такі заморозки найчастіше бувають при ясній і тихій погоді, а температура тоді знижується на 2–3° за годину. Найбільшої інтенсивності такі заморозки досягають перед сходом сонця, коли земля і повітря за ніч найбільше охололи, а тепло сонячних променів на землю ще не надійшло.
Отже, сприятливою умовою для розвитку заморозку є ясна, суха і тиха погода. Хмарність дуже послаблює ефективне випромінювання. Велика вологість повітря зменшує імовірність утворення заморозку.
Найчастіше в утворенні заморозків на Харківщині діють обидва фактори – адвекція холодного повітря і випромінювання земної поверхні; такі заморозки називаються адвективно-радіаційними. Вони бувають досить тривалими і інтенсивними.
На розподіл та інтенсивність заморозків, крім зональних закономірностей і синоптичних процесів, значно впливає характер підстильної поверхні. Нерідко вирішальне значення мають місцеві умови (форми рельєфу, близькість водойм, міст, фізичні властивості ґрунту), залежно від яких початок і закінчення заморозків може значно відрізнятися у близько розташованих пунктах.
Заморозки частіше всього виникають та досягають великої інтенсивності в знижених місцях: долинах, лощинах, замкнутих улоговинах і лісових галявинах, де застоюється холодне повітря.
Весною найраніше заморозки припиняються на півдні Харківщини. Тут уже з кінця березня температура повітря рідко знижується до 0°С і нижче. Повторюваність заморозків після 1 травня дорівнює 30–45 %.
Восени зниження температури повітря до 0°С і нижче найраніше (середина вересня) починається на півночі та півдні заморозки відмічаються у жовтні.
Важливою характеристикою морозонебезпечності є тривалість без морозного періоду. Найкоротший безморозний період характерний для північних, північно-західних і північно-східних районів (140–150 днів). З просуванням на південь безморозний період поступово збільшується до 175–180 днів. У містах безморозний період на 10–15 днів триваліший, ніж на околицях та у передмісті.
Література:
1. Бабіченко В.М., Розова Є.С. Динаміка явища випадання граду на території України // Метеорологія, кліматологія та гідрологія. – 1992. – Вип. 27. –С. 117–121.
2. Вербицкая С.Н., Снитковский А.И. Условия образования и развития сильного отложения гололеда // Труды Гидрометцентра СССР. – 1969. – Вып. 56. – С. 71–83.
3. Волеваха В.А. Рекомедации к прогнозу умеренного и сильного гололеда на Украине // Труды Укр. НИГМИ. – 1981. – Вып. 2. – С. 47–52.
4. Гольцберг М.А., Волобуєва Г.В. Опасные явления погоды и урожай. – Минск: Урожай, 1988. – 120 с.
5.Чудновский А. Ф. Заморозки. – Л.: Гидрометеоиздат, 1949. – 142 с.
