Історія кафедри географії
Історія географічної науки і освіти в Дніпровському національному університеті ім. Олеся Гончара є однією з найтриваліших. Кафедра географії існує з 1918 р., в зв’язку зі змінами та перепідпорядкуванням учбових закладів вона входила до складу різних установ – Катеринославського вищого інституту народної освіти (КВІНО, з 1926 р. – ДІНО), який виник в результаті об’єднання Учительського та Вищого педагогічного інститутів. Відповідно до реформи вищої освіти окремі факультети були перетворені на Інститут теоретичних наук (ІТЕН), якому з 1920 р. був підпорядкований будинок реального училища на проспекті Д.І. Яворницького (до 2016 р. - Карла Маркса).
Із 1937−1938 навчального року розпочалося існування географічного факультету, який мав спільний з геологічним факультетом деканат і згодом був перетворений на географічне відділення єдиного геолого-географічного факультету. Важкі часи політичних репресій кінця 30-х років XX ст. позначилися і на діяльності геолого-географічного факультету. Протягом двох років (1937−1939) не здійснювався набір студентів на геологічне відділення факультету. Причина була традиційною для тих часів – «масове засилля ворогів народу на геологічному відділенні факультету», через що велику кількість викладачів та навіть студентів було репресовано. У 1939−1940 навчальному році набір був відновлений, другий і третій курси геологів виділені з відповідних курсів географічного відділення.
У довоєнні часи геолого-географічний факультет був одним із найпотужніших в університеті, в 1940 р. до його складу входила найбільша кількість кафедр у ДДУ − десять. За історію існування кафедра неодноразово розділялася відповідно галузям географічної науки. На географічному відділенні працювало чотири кафедри:
•кафедра фізичної географії (в.о. зав. каф. проф. Ніколаєв Микола Григорович);
•кафедра економічної географії (в.о. зав. каф. ст. викл. Якубаніс Микола Борисович);
•кафедра геодезії та картографії (в.о. зав. каф. ст. викл. Шеляков Микола Сергійович);
•кафедра ґрунтознавства (в.о. зав. каф. ст. викл. Стадніченко Василь Георгійович).
Регулярну діяльність університету перервала Друга світова війна. В 1941 р. студенти і викладачі переїхали разом з іншими кафедрами до Оренбурга, міст Уралу і Сибіру. Окрема частина працювала в місті. Чимало викладачів та студентів факультету за призивом або добровільно пішли на фронт. У перші повоєнні роки навчання продовжили студенти, які не встигли закінчити перший курс у 1941 р. Великої пошани заслуговує Дьоміна А.П. (1923-2008 рр.), яка хоробро воювала на полях війни. Учасниця бойових дій на Курській дузі, в Німеччині, Австрії, А.П. Дьоміна брала участь в боях з Японією. За мужність та відвагу була нагороджена медалями та орденами. Вдень працюючи, а ввечері навчаючись на заочному відділенні, вона закінчила Дніпропетровський державний університет. Пізніше, працюючи в ньому викладачем кафедри фізичної та економічної географії з 1952 р., захистила кандидатську дисертацію та отримала звання доцента.
Відразу після визволення Дніпропетровська від фашистських загарбників навчальна діяльність швидко відновилася. Вже 6 листопада 1943 року в університеті почалися заняття. Перше пробне заняття провели саме на геолого-географічному факультеті. Почався навчальний процес урочисто, за присутності ректора, деканів, громадськості та військового командування. Однак регулярні заняття на факультеті почалися лише з 1 січня 1944 року. Умови для освітньої діяльності були вкрай важкими (аудиторії не опалювалися, погане освітлення, відсутність столів та стільців, замість зошитів використовували старі книги та газети, підручників не було…). У перші повоєнні роки навчання продовжили студенти, які не встигли закінчити перший курс у 1941 році.
Після війни авторитет геолого-географічного факультету зростав, країні потрібні були освічені геологи, топографи, метеорологи, гідрологи, мінералоги, вчителі. Тому вступний конкурс на факу¬льтет був високим, а попит на його фахівців – значним. Розширювалися й навчально-методичні структури факультету. Так, вдалося облаштувати лабораторію ґрунтознавства, створити кабінет геодезії. На 01.09.1948 р. у тодішньому Дніпропетровському університеті плідно працювали три кафедри географічного напрямку:
•кафедра геодезії та астрономії (в. о. зав. кафедри, ст. викл. Шеляков Микола Сергійович),
•кафедра економічної географії (зав. кафедри, доц. Баскін Яків Семенович),
•кафедра фізичної географії (зав. кафедри, проф. Ніколаєв Микола Григорович).
Значні трансформації в університеті настали на початку 1960-х років, коли через створення фізико-технічного факультету була припинена діяльність низки факультетів, до яких і потрапив геолого-географічний. У 1960 р. геолого-географічний факультет було ліквідовано, навчання студентів припинене. Кафедри геологічного напрямку були розформовані, а кафедру географії переведено до історико-філологічного факультету, з 1971 р. – до історичного факультету.
У 1976 р. у Дніпропетровському державному університеті було відкрито економічний факультет у складі 4-х кафедр, однією з яких була кафедра економічної та фізичної географії. Завідувачем кафедри у той період був к.географ.н. Грант Левонович Агаян. У 1986 р. кафедра фізичної та економічної географії була переведена на педагогічний факультет (зав. каф. к. екон. н. Мороз Володимир Григорович). У цей час на кафедру прийшли з геологічного відділення ДДУ д.географ.н., проф. Г.В. Пасічний, к.географ.н., доц. Л.І. Зеленська.
Відродження геолого-географічного факультету відбулося у вересні 1990 року (наказ № 1059 від 09.08.1990 «Про створення в Дніпропет-ровському держуніверситеті геолого-географічного факультету та нав-чально-наукового комплексу «Геокомплекс»). До його складу увійшли три кафедри, серед яких була кафедра фізичної та економічної географії.
Із 1986 по 1991 роки кафедру очолював відомий в Україні палеогеограф, д.географ.н., проф. Григорій Васильович Пасічний, автор та співавтор понад 20 монографій, атласів, навчальних посібників. Свою наукову діяльність професор пов’язував із проблемами геології, геоморфології, палеогеографії та геоекології. За його участі відкрито кілька родовищ корисних копалин в Україні. Складені ним карти по півдню України більшості віків неогену увійшли основною частиною до Атласу палеогеографічних карт Центральної і Східної Європи. Г.В. Пасічний здійснив вагомий внесок у розвиток української геологічної і географічної науки в Україні.
Д-р геогр. н., професор, завідувач кафедри фізичної та економічної географії у 1986-1991 рр.
Пасічний Григорій Васильйович (1932−2003)
З 1992 р. до 2022 р. кафедру очолювала к.географ.н., доц., з 2000 року д.пед.н. зі спеціальності «Теорія і методика навчання географії», проф. Зеленська Любов Іванівна. Відомий в Україні фахівець у галузі географії, створення засобів навчання та методики ії викладання. Відзначена як «Відмінник освіти України», нагороджена Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, обласної держадміністрації, знаками МОНУ «Софія Русова», «Василь Сухомлинський», Академік вищої школи (з 2010 р.), член редколегії журналу «Географія та основи економіки в рідній школі» (м. Київ). Голова Дніпропетровського відділу Українського географічного товариства, член Вченої ради Українського географічного товариства, голова обласної секції з географічного краєзнавства Малої академії наук; член Національної спілки краєзнавців України. Загальна кількість публікацій – більш 200, у тому числі: підручники з географії області, атласи: екологічний, медико-географічний (за грантами Міжнародного фонду “Відродження”), атлас "Моя мала Батьківщина"; хрестоматія з географії Дніпропетровщини (для 5-11 класів загальноосвітньої школи) та ін. Л.І. Зеленська підготувала 15 кандидатів наук. Є головою секції «Педагогічні науки» Придніпровського наукового центру НАН України і МОН України, багато років очолює журі обласної олімпіади з географії, голова журі конкурсів «Вчитель року», член журі та головний експерт-консультант Всеукраїнських олімпіад з географії, Всеукраїнських турнірів з географії для школярів та студентів.
Д-р педагог. н., проф., завідувачка кафедри географії із 1992 р. по 2022 р.
Зеленська Любов Іванівна
Із вересня 2022 р. на чолі кафедри географії перебуває к.пед.н, доцент Безуглий Віталій Вікторович.
Канд. педагог. н., доцент, завідувач кафедри географії із 2022 р.
Безуглий Віталій Віктороіич
У 1990-2018 роках кафедра фізичної та економічної географії перебувала у складі геолого-географічного факультету. За кількістю науково-педагогічних працівників та контингентом студентів - найбільша кафедра на факультеті. У зв'язку із реорганізацією геолого-географічного факультету кафедра була переведена до економічного факультету, а після його об'єднання з факультетом міжнародної економіки - у складі факультету економіки.
У 2019 р. за рішенням вченої ради університету кафедра була виведена зі структури факультету економіки та введена до структури історичного факультету та перейменована на кафедру географії. У вересні 2022 р. до кафедри географії були переведені співробітники ліквідованої кафедри наук про Землю (рішення вченої ради №1 від 8.09.2022). Наразі провадження освітньої діяльності за всіма ОП кафедри відбуваються на історичному факультеті ДНУ (корпус №1, 6 поверх).
Нині кафедра географії є однією з найбільших у структурі історичного факультету, навчальний процес забезпечують 2 професори (доктор педагогічних наук і доктор геологічних наук), 8 доцентів, кандидатів наук та 2 старших викладача. Кафедра є центром діяльності Дніпропетровського відділення Українського географічного товариства, Національної спілки краєзнавців України, Спілки геологів України, Українського метеоро¬ло¬гіч-ного і гідрологічного товариства тощо; регіональним науковим центром із проблематики географічного краєзнавства і туризму, методики навчання географії. Фахівці кафедри проводять дослідження з актуальних сучасних напрямів, таких як геоінформаційне й атласне картографування, математико-картографічне моделювання, інноваційні технології навчання, урбаністика, політична географія, географія Всесвітньої спадщини та спадщини Придніпров’я, рекреаційна географія, географічне краєзнавство, геоекологічний інжиніринг тощо.
