Перші реальні училища з’явилися в 1864 р. Їх введення було викликане потребами швидкого промислово-економічного розвитку в пореформений період: в реальних училищах, на відміну від гімназій, замість стародавніх мов значно більше годин відводилося на вивчення математики, природничих наук і сучасних мов.

  Рішення про відкриття в Катеринославі Першого реального училища Міська Дума прийняла 17 травня 1874 р., а з 1875 р. в ньому в двох класах (31 учень) вже розпочалися заняття. Спочатку училище містилося в малопристосованих для навчання приміщеннях приватних домовласників Горовіца й Штейна. Згодом на кошти Міської Думи і Губернських Земств, а також заповідані князем О.Ф. Кудашевим, в 1890 – 1891 рр. для реального училища на Катеринінському проспекті за проектом архітектора А.І. фон-Гагена був споруджений спеціальний будинок – сучасний (але реконструйований) корпус №2 ДНУ. В першій половині ХІХ ст. на цьому місці розміщувався дім губернатора із садом.

  Училище було спочатку шестикласним, а потім, з 1887 р. – семикласним, і в ньому вже навчалося 170 учнів – діти дворян і чиновників, купців і духовенства, міщан, сільських вчителів тощо. У ньому були обладнані фізичний, природничий і механічний кабінети, працювали фундаментальна й учнівська бібліотеки. Функціонувала при ньому метеорологічна станція (перша в Катеринославській губернії), в якій з учнями старших класів проводив спостереження відомий катеринославський біогеограф, метеоролог і педагог, викладач курсів природничої історії та фізичної географії Іван Якович Акінфієв. У цьому будинку метеостанція розміщувалася аж до 1955 р.

  Училище мало також багату колекцію мінералів, основу якої – у вигляді дарунку йому – заклав «Колумб Придніпров’я» - Олександр Миколайович Поль, який з 1883 р. і до своєї смерті (1890 р.) був почесним попечителем училища.

      

Видатні особистості, діяльність яких пов'язана була із будинком сучасного корпусу №2 ДНУ
(І.Я. Акінфієв,  О.М. Поль,  Д.І. Яворницький)

   Від 1893 р. в будинку Першого реального училища розміщувалася власна домова церква Св. Апостола Іоанна Богослова, про що свідчив розміщений на даху будинку православний хрест (його добре видно на старовинній світлині корпусу).

Катеринославське Реальне училище. Вигляд на поч. ХХ ст.

  15 вересня 1916 р. в цьому будинку були відкриті Вищі жіночі курси (ВЖК) у складі двох факультетів – фізико-математичного (з природничо-історичним і математичним відділеннями) та медичного – із викладанням за університетською програмою. Курси іменувалися Катеринославськими приватними курсами М.С. Копилова та О.В. Тихонової. За сприянням В.І. Вернадського в кінці 1916 р. ВЖК отримали статус вищого навчального закладу. На 1 січня 1918 р. на ВЖК навчалися 1298 студентів.

  Влітку 1918 р. в цьому будинку був заснований Катеринославський університет у складі медичного, юридичного, фізико-математичного, історико-філологічного факультетів. Перший набір студентів склав 2750 осіб, в т.ч. два курси, що автоматично були переведені з ВЖК. Втім, університет було засновано як приватну установу.

  Після Жовтневої революції університетська освіта зазнала цілої низки реформувань. В будівлі сучасного корпусу №2 до 1924 – 1925 навч.року була трудова школа. Сюди ж наприкінці 1920 р. був підселений факультет професійної освіти (Профос) Інституту народної освіти (ІНО), утвореного після реорганізації та розформування Катеринославського університету, Учительського інституту (з 1910 р.), і Вищого педагогічного інституту (з 1917 р.). Із 1923 р. Профос складався з 5 відділень: математики, природознавства, хімії, історії, мови і літератури.

  Протягом 20-х рр. відбулася черга неодноразових реорганізацій ІНО, які завершилися створенням 1 жовтня 1933 р. Дніпропетровського державного університету (ДДУ) з математичним, хімічним, біологічним і геологічним факультетами. Вже в 1938 – 1939 навч. році в ДДУ функціонували сім факультетів (з 44 кафедрами): геолого-географічний, фізичний, хімічний, механіко-математичний, біологічний, філологічний, історичний.

  Через недостатню навчальну площу будинок у 1934 – 1935 рр. за проектом архітекторів С.Л. Красносельського і В.В. Самодриги був реконструйований: в центральній частині та правому крилі надбудовані третій та четвертий поверхи, а в лівому крилі – четвертий. Реконструкція в цілому оцінюється фахівцями архітектури як вдала, оскільки органічно об'єднала в єдине композиційне ціле усі складові частини будівлі. 

Держуніверситет після реконструкції 1936 р. (Арх. О. Красносельський та В. Самодрига)

     В роки Великої Вітчизняної війни будинку поталанило - він не був зруйнований, і в повоєнний період, до відбудови спалених та зруйнованих університетських корпусів, саме в ньому були зосереджені всі природничо-технічні факультети Дніпропетровського Ордену трудового Червоного прапору державного університету імені 300-річчя возз'єднання України з Росією, як тоді він називався. Тривалий час, до побудови спеціальної будівлі, в цьому будинку розміщувалася уся бібліотека університету.

  Сьогодні в стінах корпусу розміщуються:

• Геолого-географічний факультет;
  
• Факультет психології;
  
• Науково-дослідний інститут геології;
  
• Зоологічний музей.
  

    Будинок корпусу №2 Дніпропетровського національного університету є пам’ятником архітектури національного значення, що охороняється державою. І цінний він не лише як архітектурна окраса міста Дніпропетровська, а й тому, що його творцями були талановиті архітектори і будівельники, що в ньому в різний час працювали такі видатні вчені й дослідники, як історик та етнограф, краєзнавець, «Батько історії Козацької Січі» Дмитро Іванович Яворницький, видатний хімік Л.В. Писаржевський, біологи Л.В. Рейнгард та Д.О. Свиренко, фізик О.І. Бродський, мінералог і кристалограф Л.Л. Іванов, письменник Валер’ян Підмогильний, художник Василь Корнієнко та багато інших. Врешті решт, в його стінах дістали путівку у велику науку, на широке поле науково-технічної, педагогічної та іншої діяльності численні представники не одного покоління мешканців нашого міста.

        

Видатні діячи науки і культури, діяльність яких була пов’язана із будинком сучасного корпусу №2 ДНУ
(Л.Л. Іванов, П.П. Ширшов, О. Гончар - погруддя на фасаді корпусу)

  Серед них наш відомий земляк – гідробіолог, океанолог, полярний дослідник, доктор географічних наук Петро Петрович Ширшов (1905 – 1953), який з 1916 по 1920 рр. навчався в реальному училищі, в 1920 р. вступив на біологічний факультет Дніпропетровського інституту народного господарства, з 1923 р. перейшов на соціально-економічне відділення цього ж інституту, а в 1924 р. перейшов на біологічний факультет Одеського інституту народної просвіти. Був учасником експедицій на «Сибирякові» (1932), «Челюскіні» (1935), «Красині» (1936), першій радянській дрейфуючій станції «Сєвєрний полюс-1» (з 21 травня 1937 р. по 19 лютого 1938 р.), Герой Радянського Союзу (1938), міністр морського флоту СРСР (1942-1947 рр.). Був засновником і першим директором Інституту океанології АН СРСР, який тепер носить ім’я цієї видатної людини.

  Про навчання в Першому Реальному училищі міста Катеринослава згадує у своїх мемуарах «У истоков рукотворного мира. Записки конструктора» головний конструктор реактору першої в світі атомної електростанції, академік Микола Антонович Доллежаль.

  В університетській бібліотеці в цьому корпусі безліч часу провів відомий український письменник, визначний громадський діяч Олесь (Олександр Терентійович) Гончар, що навчався в Дніпропетровському університеті. На його честь на фасаді корпусу 15 квітня 2003 р. було встановлене пам’ятне погруддя.

  Отже, будинок нашого корпусу – це один із, нажаль, небагатьох свідків славетної історії нашого міста, що якби він міг із нами поговорити, то багато чого б цікавого зміг повідати про справи та життя минулих днів. Тож бережемо наш славетний корпус, збережемо його й для себе, й для нащадків, і нехай навчальний процес, що в ньому ніколи не переривався від часу його побудови в 1891 р., триватиме й надалі…

Цінуймо видатну архітектурну спадщину міста, завдячуючи минулому, й зберігаючи для майбутнього!

доц. каф. фіз. та економ. географії,
к.геогр.н.  О.Є. АФАНАСЬЄВ

 

(Стаття під назвою "Если бы дома умели говорить..."

опублікована в газеті "Экспедиция ХХІ" №3 від 2008 р., С. 10.)
та розміщена на сайті http://exp21.com.ua)